| |
 Така весна, що хіба лише стовпи вздовж доріг не цвітуть і не зеленіють. Мало не кожен матеріал, котрий кореспонденти подавали в цей номер, починався приблизно з таких слів: «весною тягне в дорогу...» Довелося всі ці початки текстів вкоротити, щоб уникнути однотипності. Але от бажання кудись їхати уникнути не вдається. Якось особливо виразно весна вплинула на роверистів — не сидиться їм удома. Причому вони активно взялися випробовувати велосипеди на місцевості усіх типів. Правда, про степ ми не пишемо. А от веломаршрути Карпатами, Кримом і навіть Гімалаями природнім чином розташувалися на наших сторінках. Їдучи, спостерігали не лише буяння природи, а й урізноманітнювали естетичну насолоду та насолоду від роботи м’язів пізнавальними культурно-історичними екскурсами. Навіть рафтинг цього разу вийшов місцями «культурний» та мистецький.
І ще одне спостереження за цьогорічними весняними туристами (однією їх категорією): люди спраглі мандрівок у історичне минуле. Відомі фортеці та замки Західної України просто-таки потерпають від навали туристів. І наших, і закордонних. Отож журнал робить спробу рівномірніше розподілити потоки допитливих (якщо ми взагалі можемо якось на це вплинути) і запрошує оглянути цього разу об’єкти менш відомі. Хоча не менш цікаві. Скажімо, зайнятися дослідженням буковинських церков. Або відвідати Рахів не як початковий (чи кінцевий) пункт пішого походу закарпатськими горами, тобто не проїздом, — а познайомитися з цим містечком грунтовніше. Мали ж бути якісь підстави в іноземних туристів у часи імперії Габсбургів називати його «гуцульським Парижем».
А якщо хто геть лінивий і навіть навесні не збирається злазити з печі, то ми і йому спробували догодити. З таким лежнем поговоримо про... піч. Гуцульську чи покутську. Якщо вміти читати шифри народних майстрів, то і на ній можна довідатися про життя горян, їх уподобання, звичаї і тонкощі гумору. Все це закарбовано на майстерно і дотепно зроблених кахлях. А лежачи на печі, добре з’їсти пиріжок. З м’ясцем, сирком чи трояндовим варенням. Ням. Втім, у поході пиріжок теж нормально йде. Не лінуйтеся! Весна у розпалі. І дороги зараз такі звабливі...
Редколегія |
|
 |
 Научний—Бахчисарай: прогулянка вихідного дня
Сезон велосипедних турів розпочато. Пропонуємо цього разу читачеві разом із коресподентами журналу здійснити «велопереїзд» із селища Научний до Бахчисараю на Кримському півострові. Одноденний маршрут одночасно вмістив у себе огляд кількох цікавих географічних об’єктів. Варте уваги, насамперед, найвисокогірніше селище Криму Научне (600 м над рівнем моря), з якого і починається подорож. Тут розташована найбільша в Україні (маючи на увазі її масштабнісь) Кримська астрофізична обсерваторія. «Перемахнувши» через кілька кримських пагорбів, потрапите до давнього «печерного міста» Бакла. Далі, якщо оберете напрямок на гору Чуфут-Кале, знайдете на її плато руїни величезного стародавнього міста-фортеці, яке всього півтора століття тому закінчило своє існування. Надзвичайно красива печерна святиня — Свято-Успенський монастир — була передостанньою точкою маршруту насиченого враженнями дня. |
 |
 Лімниця — чисті плеса, сакральні береги
Туристи-аматори, час для відпочинку котрих обмежений вихідним днем, мають унікальну можливість пройти на рафті однією з найчистіших річок Європи — Лімницею на Івано-Франківщині. Мандрівка, описана в цьому номері журналу, складається з водної та сухопутної частини; подорожуючи, захоплюєшься певною незайманістю дикої природи. Сьогодні не просто побачити під водою зграю рідкісних риб, сарну на галявині чи дикого кабана, що «приймає» грязеві ванни в калюжі. Здійснити цю подорож допомагають інструктори з «Галицького центру туризму». Водну частину, яка складає 25 км, туристи долали рафтом із села Мединя і аж до впадіння Лімниці у річку Дністер в передмісті Галича — одного з найстаріших міст західної України. На проміжних зупинках — короткі прогулянки на Сокільські скелі, в урочище Діброву, до Галичиних печер. |
|
  Євген Глібовицький: «Карпат Параджанова більше не буде»
Про «стосунки» із Карпатським краєм та про любов до гір загалом відомого журналіста Євгена Глібовицького, знайомого нам з «5-го каналу» та каналу «Студія 1+1», дізнаємось з інтерв’ю нашого кореспондента. Євген не тільки є спеціалістом масмедіа, але й в недалекому минулому — активний учасник велотурів гірськими стежками, до «фанатизму» закоханий у гори й не по-аматорськи обізнаний у курортній справі Карпат, як вітчизняних так і закордонних. У своїх коментарях про сучасний стан ринку туристичних послуг Гуцульщини він висловлює своє бачення перспективи рекреаційної галузі, недоліків і переваг національної туристики. |
|
|
«Хрест, могила, богатирська сила!», — з дитинства пригадують собі більшість чоловіків цей вигук перед «поєдинком» на дерев’яних мечах. Що таке історична реконструкція і наскільки сьогодні в Україні є популярним відтворення лицарських боїв, ви зможете довідатись з цієї публікації. Зосередився такий «вид» туризму раптом у кількох містах Західної України. У Львові це Клуб історичної реконструкції «Срібний вовк» та Військово-історична дружина «Чорна Галич». Історична реконструкція передбачає повне відтворення побуту конкретної доби, включно з деталями одягу, обладунками, технологіями. Ре- конструктори власноруч виготовляють собі амуніцію, одяг, прикраси, оскільки купити атрибутику лицарського періоду практично неможливо. На показових виступах і тренуваннях відтворюються реальні групові та парні поєдинки, підпорядковані чітким правилам ведення бою без травм і каліцтва. Шляхетність тут — головна чеснота. Це справжні чоловічі «ігри», а, можливо, й життя, де домінують закони поваги і честі. |
|
Чи бажаєте дізнатись про найвисокогірніше місто України, яке розташоване на висоті 820 метрів над рівнем моря, а рекордний перепад висот між вулицями становить 600 метрів? Знайомтесь — це Рахів — одне з найстаріших гуцульських міст, історія якого починається з середини XV сторіччя. Місто знаходиться на злитті річок Чорної та Білої Тиси. Тут у середині XVIII століття виникла прибуткова, проте ризикована професія гуцулів — бокораш — майстер зі сплаву лісу рікою. Тож місто навіть називають батьківщиною рафтингу. Промовисті назви «Гуцульські Альпи» (так кажуть про Рахівський гірський масив) та «Гуцульський Париж на Тисі» (про Рахів) вказують на колоритність цього гірського регіону. Завдяки унікальному розташуванню, у Рахові розвинута галузь пішохідного туризму. Цій природній зоні надано статус Карпатського біосферного заповідника, нагороджено спеціальним дипломом Ради Європи і занесено до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Гості та туристи можуть відвідати музеї міста, неподалік від нього побачити стелу і знак, що символізують географічний центр Європи. Щороку тут проводяться такі етнокультурні дійства, як фестиваль-ярмарок «Гуцульська бринза» та етнорок-фестиваль «Європа-Центр». |
|
У номері ще багато чого цікавого:
— У пошуках Ключа до лісових таємниць
— Ровер — це сила!
— До витоків Чорного Черемоша
— Нас чекають пригодницькі гонки
— Кам’янецький Технопарк кам’яного періоду
— Буковинські рапсодії
— Усе життя — на печі
— Гімалайські спостереження з роверового сідла
— Рум’яні «поросятка»
|
|
Шановні читачі та відвідувачі нашого сайту!
 Ми вам розкажемо:
— куди краще піти, поїхати, попливти, полетіти
— де і що цікавого можна побачити
— як це роблять інші
— як підготуватися до мандрівки, відпочинку
— де і як при цьому можна спати, їсти, розважатися
— у що це вам обійдеться
Ви переконаєтесь, що:
— про карпатський регіон знаєте далеко не все
— вас ще можна здивувати
— ваші фізичні можливості більші, ніж ви гадали
— старіти завжди рано, пізнавати світ ніколи не пізно
І навіть, якщо ви не готові покинути домівкуі рушити у подорож, почніть з легшого — з мандрівки сторінками журналу «Карпати». Тут ви знайдете динамічні тексти, соковиті фотознімки, корисну, а часом і унікальну інформацію та безліч яскравих вражень.
ЖИВІТЬ З НАМИ ЦІКАВО!
Редакція пропонує прихильникам нашого видання і карпатського туризму оформити передплату на 2007 рік.
Для цього вам достатньо підійти у будь-яке відділення Укрпошти, заповнити картку і заплатити гроші — 83,04 грн. (плюс 1,50 — вартість переадресування).
Передплатний індекс журналу «Карпати» — 91115 (дев’ять-один-один-п’ятнадцять). Ці п’ять цифр треба поставити у правому верхньому куті абонементу (вам віддадуть його з собою) та картки доставки (щоби пошта про вас не забула). Також слід двічі написати власну точну адресу. Заповнену картку необхідно передати серйозній жіночці у віконці пошти (а може й веселій дівчині) разом з грошима.
Якщо ви забудете наш передплатний індекс чи поштарка нічого не знатиме про журнал «Карпати» (ну, не туристка вона!), то у кожному відділенні має бути «Каталог періодичних видань України» на 2007-й або 2006-й рік. Там є і наш журнал, його індекс і невеличке резюме про те, які ми класні...
Передплатою журналу займаються також передплатні агентства:
«Бліц-Інформ», (044) 205-51-16
«ЗПС-Інформ», (0342) 50-13-20
«Ділова преса», (0322) 70-54-82
«Помідор», (044) 559-38-89
 на початок
|
|
