Акція в Язловці.

За декілька годин обличчя Язловецького замку (розповідь про історико-архітектурну пам’ятку вміщено в нашому журналі — читайте № 10 (22) за жовтень 2007 року) неабияк змінилося. Виглядало, наче який Робінзон вперше після мандрів потрапив у перукарню. Цілий гурт молодих «перукарів» хвацько підстриг густу зелену чуприну та дрімучу бороду. Тепер і туристи зможуть помилуватись замком, і рослини не будуть нищити уцілілих мурів.

В останній день травня активісти еколого-краєзнавчого проекту «Квітуча Тернопільщина» вже вдруге працювали у Язловецькому замку. Планують незабаром приїхати із Тернополя знову і, окрім прибирання сміття та зрізання зелені, будуть ще й встановлювати довкола вказівники і стенд з інформацією про замок. Як-не-як, ця споруда XIV–XVII століть є пам’яткою архітектури національного значення, а поруч — ні стрілки, ні таблички...

Язловецький замок, як і інші, є власністю держави, однак не належить до тих кількох щасливців, на консервацію та реставрацію яких виділено державні кошти. Ця твердиня колись була неприступною і величною, а сьогодні занедбана і поступово нищиться. «Споруда потребує термінової консервації, — каже головний спеціаліст із питань охорони пам’яток архітектури управління містобудування й архітектури Тернопільської обласної держадміністрації Ярослав Пелехатий. — Язловецький замок можна би було не лише реставрувати, але й точно відтворити у тому вигляді, який споруда мала в певний період. Для цього є повна наукова база, дуже докладні описи замку». Але, — зауважує фахівець, — не обов’язково всі замки мають бути відбудовані. Найважливіше — прибрати й законсервувати. І тоді вже можна водити туристів. За словами Ярослава Пелехатого, «Квітуча Тернопільщина» зробила добру справу. Самосів необхідно нищити, тому що в затінку дерев та кущів волого. А волога руйнує будівлю. І головне — корінням рослини проникають поміж камені, з яких складені стіни, розсувають кладку. «Привести замок у належний санітарний стан, надати естетичного вигляду — це теж дуже важливо», — каже архітектор.

Молодь «Квітучої Тернопільщини» протягом року займалася різними проблемами: турбувалась очищенням питної води у Тернополі, вивозом сміття у місті, прибирала береги міського озера та річки Серет. Але тепер координатори проекту Остап Маркович, Ігор Стібайло та Євген Трофім’як вирішили сконцентрувати увагу на замках Тернопільщини та привести їх у належний стан.

Для початку вибрали шість замків, зокрема і Язловецький. Того дня на акції трудилися майже сорок осіб. Окрім активістів «Квітучої Тернопільщини», долучилась молодь із Всеукраїнського товариства «Лемківщина». Перша спільна справа виявилась успішною, і ввечері всі вже будували плани подальшої співпраці. Юнаки і дівчата з тернопільського осередку «Лемківщини» зголосились і далі прибирати замки, натомість просили підтримати при підготовці до Десятого Всеукраїнського фестивалю лемківської культури «Дзвони Лемківщини», який традиційно відбудеться просто неба біля Монастириська на Тернопільщині другого та третього серпня.

Дуже важливою була допомога самих язлівчан. Голова сільради Марія Футрин подбала про реманент і вантажний транспорт. І незчулися, як за день встигли зробити те, чого не робили... роками!

Після доброї роботи товариство «Лемківщина» запропонувало добрий відпочинок — концерт. На сільському стадіоні виступали і господарі, і гості (виявилось, що серед тернопільських волонтерів є нещодавно створений гурт «Називний відмінок»). Усе вийшло спонтанно — і, може, тому просто, щиро й гарно. Окрім цього, влаштували пізнавальну поїздку. Перше, що оглянули ентузіасти, виїхавши з Тернополя — замок у Підзамочку, селі поруч із Бучачем.

Останнє, чим наступного дня завершили програму, — екскурсія славним замком у Бережанах. А ще «Лемківщина» запропонувала відвідати Музей лемківської культури і побуту у місті Монастириськ, де кожен знайшов для себе щось нове і цікаве.

Звичайно, учасники акції довідалися більше і про колишнє містечко, а нині село Язловець. Про нього докладно розповів сільський краєзнавець, вчитель Олег Лупійчук, а про монастир сестер непорочниць (міститься у колишньому палаці) та засновницю цього чину блаженну Марцеліну Даровську розказала сестра Тетяна. Тож було на що подивитись, було що послухати, буде й що згадати. Але, окрім гарних вражень, юнаки та дівчата везли додому переконання: щось у цьому світі таки можна змінити на краще. Приємно вкласти свою лепту у важливу справу відновлення нашої архітектурної спадщини. Може, й ви хочете спробувати? Тоді шукайте потрібну інформацію на сайті «Квітучої Тернопільщини» www.Kvi-Te.blogspot.com (e-mail: Kvit. Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. ) та за телефонами: (0352) 400-107, (050) 92-56-692. 

текст і фото: Анна КИРПАН