Акція в Язловці

Акція в Язловці.

За декілька годин обличчя Язловецького замку (розповідь про історико-архітектурну пам’ятку вміщено в нашому журналі — читайте № 10 (22) за жовтень 2007 року) неабияк змінилося. Виглядало, наче який Робінзон вперше після мандрів потрапив у перукарню. Цілий гурт молодих «перукарів» хвацько підстриг густу зелену чуприну та дрімучу бороду. Тепер і туристи зможуть помилуватись замком, і рослини не будуть нищити уцілілих мурів.

В останній день травня активісти еколого-краєзнавчого проекту «Квітуча Тернопільщина» вже вдруге працювали у Язловецькому замку. Планують незабаром приїхати із Тернополя знову і, окрім прибирання сміття та зрізання зелені, будуть ще й встановлювати довкола вказівники і стенд з інформацією про замок. Як-не-як, ця споруда XIV–XVII століть є пам’яткою архітектури національного значення, а поруч — ні стрілки, ні таблички...

Акція в Язловці

Язловецький замок, як і інші, є власністю держави, однак не належить до тих кількох щасливців, на консервацію та реставрацію яких виділено державні кошти. Ця твердиня колись була неприступною і величною, а сьогодні занедбана і поступово нищиться. «Споруда потребує термінової консервації, — каже головний спеціаліст із питань охорони пам’яток архітектури управління містобудування й архітектури Тернопільської обласної держадміністрації Ярослав Пелехатий. — Язловецький замок можна би було не лише реставрувати, але й точно відтворити у тому вигляді, який споруда мала в певний період. Для цього є повна наукова база, дуже докладні описи замку». Але, — зауважує фахівець, — не обов’язково всі замки мають бути відбудовані. Найважливіше — прибрати й законсервувати. І тоді вже можна водити туристів. За словами Ярослава Пелехатого, «Квітуча Тернопільщина» зробила добру справу. Самосів необхідно нищити, тому що в затінку дерев та кущів волого. А волога руйнує будівлю. І головне — корінням рослини проникають поміж камені, з яких складені стіни, розсувають кладку. «Привести замок у належний санітарний стан, надати естетичного вигляду — це теж дуже важливо», — каже архітектор.

Акція в Язловці

Молодь «Квітучої Тернопільщини» протягом року займалася різними проблемами: турбувалась очищенням питної води у Тернополі, вивозом сміття у місті, прибирала береги міського озера та річки Серет. Але тепер координатори проекту Остап Маркович, Ігор Стібайло та Євген Трофім’як вирішили сконцентрувати увагу на замках Тернопільщини та привести їх у належний стан.

Для початку вибрали шість замків, зокрема і Язловецький. Того дня на акції трудилися майже сорок осіб. Окрім активістів «Квітучої Тернопільщини», долучилась молодь із Всеукраїнського товариства «Лемківщина». Перша спільна справа виявилась успішною, і ввечері всі вже будували плани подальшої співпраці. Юнаки і дівчата з тернопільського осередку «Лемківщини» зголосились і далі прибирати замки, натомість просили підтримати при підготовці до Десятого Всеукраїнського фестивалю лемківської культури «Дзвони Лемківщини», який традиційно відбудеться просто неба біля Монастириська на Тернопільщині другого та третього серпня.

Акція в Язловці

Дуже важливою була допомога самих язлівчан. Голова сільради Марія Футрин подбала про реманент і вантажний транспорт. І незчулися, як за день встигли зробити те, чого не робили... роками!

Після доброї роботи товариство «Лемківщина» запропонувало добрий відпочинок — концерт. На сільському стадіоні виступали і господарі, і гості (виявилось, що серед тернопільських волонтерів є нещодавно створений гурт «Називний відмінок»). Усе вийшло спонтанно — і, може, тому просто, щиро й гарно. Окрім цього, влаштували пізнавальну поїздку. Перше, що оглянули ентузіасти, виїхавши з Тернополя — замок у Підзамочку, селі поруч із Бучачем.

Останнє, чим наступного дня завершили програму, — екскурсія славним замком у Бережанах. А ще «Лемківщина» запропонувала відвідати Музей лемківської культури і побуту у місті Монастириськ, де кожен знайшов для себе щось нове і цікаве.

Акція в Язловці

Звичайно, учасники акції довідалися більше і про колишнє містечко, а нині село Язловець. Про нього докладно розповів сільський краєзнавець, вчитель Олег Лупійчук, а про монастир сестер непорочниць (міститься у колишньому палаці) та засновницю цього чину блаженну Марцеліну Даровську розказала сестра Тетяна. Тож було на що подивитись, було що послухати, буде й що згадати. Але, окрім гарних вражень, юнаки та дівчата везли додому переконання: щось у цьому світі таки можна змінити на краще. Приємно вкласти свою лепту у важливу справу відновлення нашої архітектурної спадщини. Може, й ви хочете спробувати? Тоді шукайте потрібну інформацію на сайті «Квітучої Тернопільщини» www.Kvi-Te.blogspot.com (e-mail: Kvit. Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. ) та за телефонами: (0352) 400-107, (050) 92-56-692. 

текст і фото: Анна КИРПАН

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання