Догодити Стрию

Догодити Стрию.

Упродовж чотирьох днів — з 29 травня по 1 червня — тривали святкові заходи, приурочені до дня міста, в назві якого вчувається щось таке родинне, поважне і добре, з хитруватою посмішкою під густими вусами — міста Стрий*. Святкували не ювілей, а рядову календарну дату — від першої письмової згадки про Стрий виповнилося 623 роки. Хіба би в цій цифрі була закодована якась глибока магія.

* Алюзія з галицьким діалектизмом стрий (брат батька). Насправді назва міста, розташованого на лівому березі однойменної річки, походить від гідроніма Стрий, що означає «течія», «пливуча вода».

Місто, отже, вперше згадується в історичних джерелах 1385 року, та вже як повітовий центр. Тобто насправді поселення значно старіше. Але то така загальна вада вітчизняної писаної історії: щойно Галичина опинилася під польською короною, як документальних джерел стало вистачати на все, крім раніших, княжих часів, письмові згадки з яких або пропали, або скупі й фрагментарні...

Догодити Стрию

Завдяки своєму географічному розташуванню Стрий упродовж століть був вузловим центром Передкарпаття та й усієї території, яку зараз називаємо Західною Україною. А в ХІХ столітті потужним поштовхом до його розвитку стало впровадження залізничного сполучення. 

Нині 62-тисячне місто — четверте на Львівщині за чисельністю населення (після Львова, Дрогобича й промислового Червонограда). На офіційному сайті Стрийської міської ради можна прочитати: «Сьогодні Стрий — одне з найкрасивіших і найблагополучніших міст у незалежній Україні, місто активних і національно свідомих мешканців, які прагнуть зробити його кращим».

Спроба мерії влаштувати бучну забаву видалася загалом доволі вдалою, хоча були й деякі проколи, а подекуди, як мовиться, передали куті меду. Мабуть, через дощ не встигли відремонтувати шмат дороги в середмісті. Заклик до міщан прийти у неділю на центральну площу у вишиванках якось не знайшов численних прихильників — відтак групки в народних строях (як і колоритні персонажі «бомжуватої» зовнішності та раптом сором’язливі німфетки у відвертих «топах» і «міні») виявилися лише вкрапленнями багатотисячної юрби. Вуличні виставки «досягнень» народного господарства й ужиткового мистецтва стали предметом разючих кпин гостроязиких стриян...

Догодити Стрию

Але з-поміж кількох десятків акцій та атракцій кожен міг собі знайти відраду для душі. Ось лише деякі з них: конкурси «Красуня-манюня та юний Лицар», «Чи знаєте ви рідне місто?», фестиваль «Весна у ритмах джазу 2008», вечір класичної музики «Пісні кохання», презентація «Стрий очима художників» та експозиція «Палітра любові» мистецького об’єднання «СтрийКО», шоу-програма «Чарівна стриянка 2008», розважальна програма «Канікули з Левком Дурком» (в миру — заслужений артист України Левко Бебешко). Упродовж цих чотирьох днів відбулося чимало спортивних змагань, починаючи шашковим турніром і закінчуючи товариським футбольним матчем ветеранів Стрия та ветеранів львівських «Карпат».

У центрі міста, поруч із сценою та монументом незворушних (навіть під час забави) Шевченка—Франка—Лесі Українки, працювали атракціони та численні ятки з пивом і шашликами, де, звісно, теж не бракувало шанувальників.

Догодити Стрию

У неділю розважальна програма на центральному майдані Стрия тривала більше восьми годин. Публіку бавили той-таки Дурко-Бебешко, гурт «Говерла», джазовоестрадний оркестр «Стрий», танцювальні колективи й виконавці естрадного клубу «Краса і грація», львівська чоловіча вокальна формація «Орфей», співаки, танцюристи і підтанцьовки, які тепер називають шоу-балетами. А вона, публіка, все прибувала й очікувала кульмінації. Гостем Стрия в день його 623-річчя був 35-річний народний артист України Олександр Пономарьов. Співак зі своєю під..., вибачте, — своїм шоубалетом «Форсайт» — чесно, наживо, відпрацював більше години, довівши тисячі шанувальників до шалу.

Два штрихи до підсумку свята. Перший: у кінці свого виступу Пономарьов цілком щиро вигукнув: «Стрий! Я вас люблю!» Другий: наступного дня в Інтернеті з’явилися зображення захмелілого покидька, який осідлав бронзову скульптуру Тараса Шевченка й там «відтягувався». Останнє блискуче ілюструє ґонорові слова з сайту міськради. 

текст: Володимир ЗАНИК

фото: Мирослав КУШНІРЕНКО

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання