Місто у затінку дерев

Місто у затінку дерев.

Тернопіль, практично зруйнований у часи Другої світової війни, сьогодні не особливо вирізняється серед західноукраїнських побратимів визначною архітектурою. Зате він став відомим у країні саме як місто парків. Історія формування тутешніх відпочинкових зелених зон сягає XIX століття. Однак більшість із тих, які можемо побачити нині, постали в радянську добу. Та й сучасний вигляд найдавнішого в місті Старого парку, який насадили поляки в 1860 році, остаточно сформований уже по війні.

 Місто у затінку дерев

У парку грала оркестра

Старий парк отримав таку назву вже за часів незалежної України. До цього він кілька разів змінював її. Спочатку його називали парком Магістрату. В кінці XIX століття на окраїні тодішнього Тернополя за рішенням бургомістра Володимира Мандля парк оформив садівник Львівського ботанічного саду Карл Бауер. Бургомістр вклав у цю зелену зону великі кошти — 3461 злотий. Пізніше в парку постало погруддя фундатору.

За Польщі, як і раніше за Австрії, тут відпочивала еліта. Парк був невеликим, проте гарно впорядкованим. Окрім насаджень, характерних для помірної смуги, на літо тут у великих діжках виставляли й екзотику — агави, пальми, кипариси, банани. На зиму ці рослини забирали в оранжерею.

Двічі на тиждень — у четвер і неділю — городян у парку розважала музика. Грали ремісничі та військові оркестри. В ці дні вхід був платний — 10 крейцерів з особи. Таким чином міська влада обмежувала доступ до парку найбіднішим міщанам, які, напевно, могли б зіпсувати настрій і відпочинок заможних панів, пань, паничів і панянок.

 Місто у затінку дерев

Окрім музики, для розваг місцевого населення в парку проводилися різноманітні фестини, лотереї та виставки, постійно працювали павільйони для гри в кеглі й тир. Відомо, що на сільськогосподарську виставку 1887 року сюди навіть приїхав спадкоємець австрійського престолу ерцгерцог Рудольф. А на початку XX століття в парку, що називали вже Новим Городом, почав діяти літній театр.

Після Другої світової та приходу на Західну Україну совітів ця зелена зона перетворилася з місця розваг на місце спогадів і скорботи — тут спорудили поховання воїнів, полеглих у боях із німецькими окупантами. У 1970 році насипали Курган слави та встановили меморіальний комплекс — місце почали називати Парком слави. При реконструкції старі будівлі знесли, викорчували частину дерев. З давніх залишилися тільки ясенолисті клени, білі тополі та лісові буки.

У парку виставлена бойова техніка. А при вході стоїть десятиметрова скульптура «Материнський поклик», яка символізує прагнення миру. У глибині парку — бетонний монумент, що зображає переможний салют. В центрі композиції — «вічний вогонь». Тепер його запалюють тільки декілька разів на рік. Скульптуру і монумент з’єднує алея героїв, по один бік якої розташовані погруддя «визволителів Тернополя», по інший — військове кладовище.

 Місто у затінку дерев

Свого часу в тернопільських політиків виникла ідея перенести у Парк слави і постамент з літаком, який наразі стоїть у парку Національного відродження. Однак робити цього так ніхто й не взявся.

І фонтан на свята

Парк Національного відродження у 1978 році закладали методом народної будови — дерева та газони садили мешканці міста. Зараз тут налічується приблизно 60 видів дерев і кущів. Головну алею утворюють підстрижені у формі куль граби. Нею можна пройти від літака до центрального фонтану — найбільшого в місті. Зараз його вмикають лише на великі свята — кажуть, надто витратний, бо вода, що подається на нього, не циркулює, а стікає в каналізацію.

Недалеко від фонтана — Співоче поле. Воно було першим, спорудженим в Україні, і може вмістити на сцені 1200 артистів. Амфітеатр та оглядові майданчики розраховані на 10 тисяч глядачів.

У глибині парку розміщені дитячі атракціони, серед яких і 20-метрове колесо огляду. На окраїні з боку мікрорайону «Сонячний» встановлені пам’ятники воїнам-афганцям, жертвам катастрофи на ЧАЕС та меморіал право охоронцям, що загинули при виконанні службових обов’язків.

Парк другий за величиною в Тернополі. А от перше місце належить наймолодшому парку міста — Топільчому, площею 65 гектарів.

Місто у затінку дерев

Водний туризм у Топільчому

Ця зона — поєднання зелених насаджень з мережею каналів, джерел та озерець, облаштованих на місці боліт у 70–80-х роках минулого століття. У центрі парку розмістилися ігрові атракціони. Найбільшою популярністю досі користується автодром. А недалеко від нього, на ставку, здають у прокат катамарани. Поруч просто неба колись був авіасалон — тут експонувалися справжні літаки і вертольоти. Проте з часом техніка втратила «товарний» вигляд, заіржавіла, і відтак її списали на брухт.

Так само поруйнувалося покриття на тенісних кортах та інших спортивних майданчиках у гідропарку. Однак продовжує діяти поле для мініфутболу та великий стадіон. На річці Серет, що тече через парк, традиційно проводять змагання з техніки водного туризму.

На центральній алеї парку встановлені фонтани, однак наразі вони не діють. Однією ж із родзинок парку є зоокуточок. Тут утримують європейських оленів, лебедів, качок, фазанів, павичів, кіз, коней та осликів.

Місто у затінку дерев

Острів на тракторах, фонтан на сльозах

На болотах виник і парк імені Тараса Шевченка — сусідній із Топільчим. Під час повені Серету цю територію заливало водою. Тож, аби можна було садити дерева, тут спочатку підсипали будівельних відходів, а зверху — чорнозему. Приблизно таким самим чином сформували й острівець на Ставі поруч із парком. В народі це місце називають Островом закоханих. Адже тут люблять зустрічатися молоді пари. Є й інша назва — Острів Сидоренка, за прізвищем тогочасного мера Тернополя. Відомо, що в основі острова, окрім насипаних будматеріалів, лежать кілька екскаваторів і тракторів, якими формували цю територію. Техніку затягнуло в трясовину, з якої добути її не вдалося. Ще одного міського голову народ відзначив у назві фонтану, який був на плесі Ставу з 1970-х років аж до початку XXI століття, — його називали «Струменем Кородюка». У 2003 році фонтан доруйнувала крига, і його здали на брухт. Натомість уже в 2007 році на ставі постав новий фонтан. Офіційно, згідно з конкурсом, проведеним мерією, його назвали «Спогадом». Народ альтернативи не вигадав, хоча поставився до витвору доволі критично.

У самому ж парку наразі продовжують діяти ще два фонтани. Один — на центральній алеї. (Минулоріч його офіційно дозволили розмалювати граффітистам). Ще один — каскадний, при спуску в парк від готелю «Тернопіль». Цей водограй, до речі, має народну назву «Сльози Гронського». Архітектор Гронський був автором концепції цієї частини парку. Подейкували, що саме за фонтан, в якому начебто були помітні «буржуазні віяння», радянська влада запроторила Гронського до тюрми.

За радянських часів фонтани діяли й на внутрішньому озерці в парку Шевченка, однак наразі вони вийшли з ладу. Так само недіючим стоїть у парку літній кінотеатр — його дерев’яна споруда вже двічі горіла.

Місто у затінку дерев

...Якби не вандали

Однак не можна сказати, що парки в Тернополі занепадають. Навпаки, останніми роками у цих зонах міста з’являється багато новинок. За кілька років до встановлення нового фонтану на Ставі, в парку Шевченка відкрили нову літню естраду. Протягом цього та попереднього років в алеях парків з’явилися нові лавки з кованою оздобою. Багато з них зроблені коштом спонсорів. Між іншим, ніжки лавок заливали бетоном, щоб, бува, не вкрали.

Наразі лавки всі на місці, чого не можна сказати про нові зелені насадження. Красти екзотичні рослини зі скверів, парків і клумб міста тепер, схоже, стало модно. 

— Якщо зараз садимо якусь нову рослину, то я волію журналістам її навіть не показувати, — каже завідуюча парком імені Шевченка та Старим парком Богдана Олещук.

— Бо якщо хтось побачить, де вона росте, то обов’язково вкрадуть або понищать. Від цього просто опускаються руки.

Та попри такі неприємні моменти, цього року мерія Тернополя почала впроваджувати ще одну новинку — «альпійські гірки» та «сади каміння» замість традиційних квітників. Один із таких садів нещодавно завершили біля тернопільського замку, що на території парку Шевченка.

Місто у затінку дерев

У мерії стверджують, що подібного саду, зробленого на італійський манер, в Україні більше немає ніде. Композицію з каменів, спеціально привезених до Тернополя з Закарпаття, доповнюють екзотичні рослини — рододендрон, карликові туї, ялівець козацький та інші.

Окрім уже згаданих чотирьох парків, у Тернополі закладено ще два. Це — Загребелля та Дендропарк, фактично окультурені в радянські часи лісові посадки. Тут немає ніяких атракціонів та організованих для відпочинку місць. Однак городяни облюбували ці території для пікніків.

Міська влада обіцяє розвивати тернопільську відпочинкову зону. На річці Серет, в парку Топільче мерія хоче бачити штучні підсвічені пороги для проведення змагань із водного слалому. Підприємцям пропонували облаштувати дитячий пляж на березі ставу в парку Шевченка та ще одну літню відпочинкову зону в парку Топільче. Та наразі це — проекти. 

Матеріал підготовлений за сприяння КП «Об’єднання парків культури та відпочинку» міста Тернопіль.

текст: Андрій ЯНОВИЧ

фото: Леонід ТІТ

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання