Мукачеве згадує своє минуле

Мукачеве згадує своє минуле.

Свій день народження Мукачеве святкувало головним чином на Замковій горі, у давній фортеці, яку можна вважати основною історичною спорудою міста. Тут минуле зустрілося з сучасним і легко знайшло з ним спільну мову...

Мукачеве згадує своє минуле

Урочистості й забави в замку

Майже стотисячне Мукачеве — друге за кількістю населення у Закарпатті — ніколи не бажало поступатися обласному центрові Ужгороду як осередок культури та мистецтва, історичних надбань. Літопис цього міста сягає у давнину дальше, ніж багатьох визнаних українських історичних центрів. 

Угорська хроніка «Геста гунгарорум» згадує і про Мукачеве, і про Ужгород у контексті переходу кочівницьких племен на чолі з угорським вождем Арпадом, котрий привів своїх одноплемінників на нові землі за Карпатами у 896 році. Автор пише, що на місці Мукачевого уже тоді було поселення. Кочівники назвали його Мункачем (угорці й нині використовують цю назву).

Мукачеве засноване на перехресті історично сформованих торгових шляхів. У XIV столітті йому надано статус міста, воно було внесене в перелік королівського майна й отримало привілеї, які надавалися й іншим середньовічним містам.

Мукачеве згадує своє минуле

На Замковій горі височать кам’яні стіни однієї з найпривабливіших фортифікаційних споруд Центральної та Східної Європи, що чудово збереглася і є архітектурною та історичною пам’яткою XVI–XVIII століть. Перша фортеця була закладена тут ще в X столітті. Її стіни витримували удари половців, татаро-монголів, дворічну облогу австрійських військ. Замок став центральним опорним пунктом угорців у національновизвольній війні 1703–1711 років. Майже століття фортеця була загальноєвропейською тюрмою, де утримували політичних в’язнів. Радянська епоха на якийсь час замінила політв’язнів на учнів ПТУ, і лише з 1989 року тут діє Мукачівський історичний музей.

В’їжджаючи до міста, подорожній одразу помітить на горі це колишнє дворянське гніздо. А відвідавши музей, побачить чимало відновлених реліквій, на подвір’ї — пам’ятників, на стінах — меморіальних дошок і знаків, а в залах — експонатів. До слова, в галереї замку часто влаштовуються художні виставки, зокрема і знаменитостей мистецького середовища. Досить згадати, що у минулому році тут два місяці демонстрували полотна угорського світила Міхая Мункачі.

Дні міста, які традиційно проводяться в Мукачевому в травні, цього разу запам’ятаються незвичайними подіями в замку. Мукачівців і гостей міста привітав голова Світової академії Русинської культури Стефан Чепа — відомий канадський бізнесмен, який народився в Малому Березному, що на Закарпатті. Народний художник України, академік, лауреат Шевченківської премії Володимир Микита передав у дар місту свою картину.

Мукачеве згадує своє минуле

Назад у часі

Потім почалося театральне дійство, в якому невідомо чого було більше — гри чи реальності. Представники клубів історичної реконструкції зі Львова («Срібний Вовк») та Рівного («Варта Грифона») раз по раз безстрашно йшли у бій. Перед очима глядачів на подвір’ї Середнього замку розгорталися запальні двобої: мечі, сокири і щити нічим не відрізнялися від справжніх. На одних воїнах — кольчуги, що нагадували часи Київської Русі, а на інших — обладунки, цілком схожі до тих, які носили західноєвропейські середньовічні лицарі.

Тривалість бою відміряла клепсидра. А потім судді рахували кількість влучних ударів, визначали переможців, глядачі ж схвальними оплесками або невдоволеним гулом реагували на рішення арбітрів.

Мукачеве згадує своє минуле

На подвір’ї Верхнього замку відбувалися інші події. Статечно походжали аж надто скромні, як на нинішні часи, панянки. Шестеро дівчат-реконструкторок влаштували танцювальний майстер-клас. Ніякої румби, самби, хіп-хопу чи брейку — лише танці часів Петрарки та Данте. Окремих па шляхетні дами намагалися навчити всіх бажаючих.

Рідкісна нагода відчути себе графинею чи княгинею... Акомпанували ж танцюристам убрані в барвисті костюми з домотканого полотна «середньовічні» музики. Звичайно, на старовинних інструментах. На території замку діяв і тир. Найбільшими старанням відзначалися дівчата, освоюючи науку лучного стрілецтва. Тятива дзвеніла, стріли гупали, як у часи Батия, чиї орди стояли колись і тут, під Замковою горою. На святі можна було самому покрутити гончарного круга, роздивитися, як чеканять монети ковалі. Але завершилася «Подорож у середньовіччя» сучасною молодіжною дискотекою та феєрверком над нічним Мукачевим.

Мукачеве згадує своє минуле

Наступного дня, у неділю, відбулося відкриття виставки образотворчого мистецтва в картинній галереї Мукачевого, розміщеній у колишній резиденції трансільванських князів або ж Палаці Ференца II Ракоці (архітектурна пам’ятка ХVІІ–ХVІІІ століття). Свої роботи представили 43 професійні майстри пензля та художники-аматори.

У міському будинку культури відбувся концерт Мукачівського камерного оркестру. У програму свята ввійшли також регіональний дитячо-юнацький фестиваль народного мистецтва «Смарагдові витоки», парад духових оркестрів, міжнародний фестиваль театрів національних меншин «Етно-Діа-Сфера». Своїми виступами давнє місто вшанували й народна артистка України Ніна Матвієнко, Дмитро та Назарій Яремчуки. 

текст: Василь БЕДЗІР

фото: Олексій ФІЛІППОВ

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання