Мукачеве згадує своє минуле.

Свій день народження Мукачеве святкувало головним чином на Замковій горі, у давній фортеці, яку можна вважати основною історичною спорудою міста. Тут минуле зустрілося з сучасним і легко знайшло з ним спільну мову...

Урочистості й забави в замку

Майже стотисячне Мукачеве — друге за кількістю населення у Закарпатті — ніколи не бажало поступатися обласному центрові Ужгороду як осередок культури та мистецтва, історичних надбань. Літопис цього міста сягає у давнину дальше, ніж багатьох визнаних українських історичних центрів. 

Угорська хроніка «Геста гунгарорум» згадує і про Мукачеве, і про Ужгород у контексті переходу кочівницьких племен на чолі з угорським вождем Арпадом, котрий привів своїх одноплемінників на нові землі за Карпатами у 896 році. Автор пише, що на місці Мукачевого уже тоді було поселення. Кочівники назвали його Мункачем (угорці й нині використовують цю назву).

Мукачеве засноване на перехресті історично сформованих торгових шляхів. У XIV столітті йому надано статус міста, воно було внесене в перелік королівського майна й отримало привілеї, які надавалися й іншим середньовічним містам.

На Замковій горі височать кам’яні стіни однієї з найпривабливіших фортифікаційних споруд Центральної та Східної Європи, що чудово збереглася і є архітектурною та історичною пам’яткою XVI–XVIII століть. Перша фортеця була закладена тут ще в X столітті. Її стіни витримували удари половців, татаро-монголів, дворічну облогу австрійських військ. Замок став центральним опорним пунктом угорців у національновизвольній війні 1703–1711 років. Майже століття фортеця була загальноєвропейською тюрмою, де утримували політичних в’язнів. Радянська епоха на якийсь час замінила політв’язнів на учнів ПТУ, і лише з 1989 року тут діє Мукачівський історичний музей.

В’їжджаючи до міста, подорожній одразу помітить на горі це колишнє дворянське гніздо. А відвідавши музей, побачить чимало відновлених реліквій, на подвір’ї — пам’ятників, на стінах — меморіальних дошок і знаків, а в залах — експонатів. До слова, в галереї замку часто влаштовуються художні виставки, зокрема і знаменитостей мистецького середовища. Досить згадати, що у минулому році тут два місяці демонстрували полотна угорського світила Міхая Мункачі.

Дні міста, які традиційно проводяться в Мукачевому в травні, цього разу запам’ятаються незвичайними подіями в замку. Мукачівців і гостей міста привітав голова Світової академії Русинської культури Стефан Чепа — відомий канадський бізнесмен, який народився в Малому Березному, що на Закарпатті. Народний художник України, академік, лауреат Шевченківської премії Володимир Микита передав у дар місту свою картину.

Назад у часі

Потім почалося театральне дійство, в якому невідомо чого було більше — гри чи реальності. Представники клубів історичної реконструкції зі Львова («Срібний Вовк») та Рівного («Варта Грифона») раз по раз безстрашно йшли у бій. Перед очима глядачів на подвір’ї Середнього замку розгорталися запальні двобої: мечі, сокири і щити нічим не відрізнялися від справжніх. На одних воїнах — кольчуги, що нагадували часи Київської Русі, а на інших — обладунки, цілком схожі до тих, які носили західноєвропейські середньовічні лицарі.

Тривалість бою відміряла клепсидра. А потім судді рахували кількість влучних ударів, визначали переможців, глядачі ж схвальними оплесками або невдоволеним гулом реагували на рішення арбітрів.

На подвір’ї Верхнього замку відбувалися інші події. Статечно походжали аж надто скромні, як на нинішні часи, панянки. Шестеро дівчат-реконструкторок влаштували танцювальний майстер-клас. Ніякої румби, самби, хіп-хопу чи брейку — лише танці часів Петрарки та Данте. Окремих па шляхетні дами намагалися навчити всіх бажаючих.

Рідкісна нагода відчути себе графинею чи княгинею... Акомпанували ж танцюристам убрані в барвисті костюми з домотканого полотна «середньовічні» музики. Звичайно, на старовинних інструментах. На території замку діяв і тир. Найбільшими старанням відзначалися дівчата, освоюючи науку лучного стрілецтва. Тятива дзвеніла, стріли гупали, як у часи Батия, чиї орди стояли колись і тут, під Замковою горою. На святі можна було самому покрутити гончарного круга, роздивитися, як чеканять монети ковалі. Але завершилася «Подорож у середньовіччя» сучасною молодіжною дискотекою та феєрверком над нічним Мукачевим.

Наступного дня, у неділю, відбулося відкриття виставки образотворчого мистецтва в картинній галереї Мукачевого, розміщеній у колишній резиденції трансільванських князів або ж Палаці Ференца II Ракоці (архітектурна пам’ятка ХVІІ–ХVІІІ століття). Свої роботи представили 43 професійні майстри пензля та художники-аматори.

У міському будинку культури відбувся концерт Мукачівського камерного оркестру. У програму свята ввійшли також регіональний дитячо-юнацький фестиваль народного мистецтва «Смарагдові витоки», парад духових оркестрів, міжнародний фестиваль театрів національних меншин «Етно-Діа-Сфера». Своїми виступами давнє місто вшанували й народна артистка України Ніна Матвієнко, Дмитро та Назарій Яремчуки. 

текст: Василь БЕДЗІР

фото: Олексій ФІЛІППОВ