Складаємо наплічник

Складаємо наплічник.

(поради початківцям)

«Omnia mea mecum porto» — все своє ношу з собою. Високочолі давньоримські філософи вкладали в це висловлювання глибокий зміст, наголошуючи такою витонченою фразою, що справжнє багатство людини — її інтелект. Та вони й гадки не мали, що створили найвлучніший опис туриста з рюкзаком.

Складаємо наплічник

Дещо про літри та кілограми

Про характеристики сучасних наплічників та критерії їх вибору ми вже писали раніше. І все ж незайве буде повторити. На ринку туристичного спорядження предостатньо виробів усіляких моделей та об’ємів, щоб задовольнити потреби споживачів різного віку, статі, фізичних кондицій тощо. Відповідатимуть вони й такому особистісному критерію як розмір гаманця, хоча варто зауважити, що, купуючи дорогий наплічник, ви платите не лише за бренд. Продукція провідних компаній направду якісніша та надійніша від того, що ніби виглядає так само, а коштує вдвічі чи й утричі дешевше. (Іноді в цьому з прикрістю доводиться пересвідчуватись, коли в найвідповідальніший момент у найважливішому місці відпореться лямка чи зламається фурнітура).

Якщо ви маєте наснагу до тривалих багатоденних походів, то оптимальний об’єм наплічника для жінки — 55–65 літрів, для чоловіка — 80–90 (для солідного вигляду можна й на всі сто). І хай вас не лякають ці кубічні дециметри, ви ж не збираєтесь заповнювати їх цвяхами та цеглою. У перерахунку на кілограми вийде приблизно втричі менше число, а при першому укладанні спорядження та продуктів і так завжди з’ясовується, що місця в рюкзаку замало. (Потім на стоянці при розпаковуванні виявляється, що ви забули взяти улюблені шорти, сіль та зубну пасту).

Підліткам 13–15 років для походу підійде 35-літровий рюкзак, для менших можна використати й поношений шкільний ранець спортивного типу (їх об’єм приблизно 20 літрів). Як кажуть бувалі, десятирічній дитині достатньо спакувати якісь особисті речі (змінне взуття, светрик, курточку, накидку від дощу), півлітрову пляшку води, горнятко, може, жменю карамельок, якусь улюблену цяцьку, щоб не нудьгувала на привалі. Всього кілограмів три-п’ять, меншій дитині — ще менше.

Тут важливо, щоб маленький учасник походу від початку привчався до відповідальності та відчував, що й на нього покладаються. «Дитині неодмінно треба походити лісовими стежками, відчути насолоду від лісу, купатися й мліти від спеки під вагою заплічника, мокнути на дощі, ходити по болоті, вчитися рубати дрова, розпалювати багаття, а ввечері бачити захід сонця, зорі, місяць», — переконує голова туристичного клубу «Сонячна Галичина» з міста Калуш Орест П’єх, котрий привчав свою доньку до туризму з трирічного віку.

Складаємо наплічник

Аби не шукати ложки

Свого часу конкурс на укладання рюкзака був неодмінним елементом усіляких туристичних зльотів, «зарніц» та «орльонків». Практикують їх і зараз. Проте не кожному в шкільні роки випадало у цьому вправлятися. А тут одного разу зголосишся в похід — і починається: «Леська-а-а! Де моя ло-о-ожка?» Аби таке траплялося не надто часто, досвідчені дядьки ще в радянські часи розписали корисні рекомендації з укладання наплічника. Головний принцип — речі треба ладувати так, щоб їх можна було швидко знайти в будь-який час. Важкі предмети, передовсім консерви, складають униз, одяг та хліб — зверху; м’які предмети — до спини, тверді — до зовнішньої стінки. Предмети, що можуть знадобитися під час ходи (аптечка, ніж, ремонтний набір тощо), а також фляга з водою та накидка від дощу мають бути під руками, у зовнішніх кишеньках чи під клапаном наплічника.

Ці рекомендації, щоправда, розроблялися ще в ті приснопам’ятні часи, коли наплічник з алюмінієвим каркасом типу «Єрмак» вважався вершиною мрій, а слово «карімат» могло сприйматися не інакше як лайка. Треба сильно примудритись, щоб укласти сучасний анатомічний рюкзак таким чином, аби щось із нього муляло спину. Та це анітрохи не означає, що можна напхати речі будь-як.

Складаємо наплічник

Отож давайте складемо їх зручно. Посеред кімнати на підлозі зробімо умовне коло з предметів спорядження, які треба спакувати. У центрі — порожній наплічник та забембаний підготовкою до походу турист. Спершу речі треба згрупувати: окремо консерви (лиш не в скляній тарі!), крупи й супи, овочі, сало, солодощі тощо, спальник, килимок, одяг, білизна, шкарпетки, змінне взуття, дощовик, посуд, казанок, аптечка, реманент, предмети туалету, примус чи пальник... І хліб — на столі. Практично все, за винятком консервів, треба скласти в мішечки, краще полотняні, та від біди згодяться й поліетиленові. Деякі продукти можна помістити в пластикові слоїки чи коробки. Різними пакетиками зручно заповнити казанок, потім помістити його в торбинку та щільно зав’язати.

Майже у всіх моделях сучасних рюкзаків є відокремлена нижня камера, що закривається «блискавками». З неї й почнемо укладання. На дні розмістимо консерви. Туди ж доречно покласти мішечок із цибулею та часником, картоплю (якщо ви взагалі берете її з собою). У нижньому відділенні зручно тримати змінне взуття (в окремому та саме поліетиленовому пакеті), дехто кладе туди, поруч із замком, дощовик — тоді накидку легко вийняти, не відкриваючи верхньої частини рюкзака. Можна у цьому ж відсіку помістити й намет. Нижню камеру варто заповнити щільно. Це додасть вашому «omnia mea» стійкості, на привалі його можна буде ставити вертикально.

Основну, верхню камеру укладають, виходячи з того, які речі можуть знадобитися в дорозі, а які потрібні лише на стоянці. Відтак, якщо вам випала честь нести намет і він підходить за габаритами, саме його, а також спальний мішок та казанок (якщо не передбачаються гарячі обіди) застромляємо найглибше. Утоптувати спальник ногами не варто, але треба притиснути й ущільнити якимись дрібними пакунками, аби наплічник не виглядав «заламаним» посередині. Вище, так само докладаючи сили, пакуємо одяг та білизну. Між ними можна розмістити якісь тверді предмети, скажімо, пальник. Тут же укладаємо пакет із рештою продуктів. Хлібини (кожну в окремому пакеті) ставимо зверху. Від стискування у тривалих походах хліб кришиться, тому з ним треба поводитись бережливо. Десь під верхом знайдіть місце для горнятка. Зверху має бути куртка-вітрівка та (якщо не в нижній камері) дощовик.

Складаємо наплічник

Для різного незамінного дріб’язку існують усілякі кишеньки — на зовнішній та внутрішній сторонах клапана, по боках рюкзака. Радимо назавжди взяти собі за правило, де які речі мають знаходитись. Скажімо, аптечка, туалетний папір, серветки — в лівій бічній кишені; ніж, ложка, ремонтний набір — у правій; ліхтарик, сірники — у внутрішній кишені клапана; мапа, компас, документи — у зовнішній.

Тоді «Леську» гукати не доведеться. Килимок дехто складає «трубою» всередині наплічника, однак це не завжди зручно. По-перше, так він займає багато корисного місця, по-друге, в дорозі ним скористатися неможливо. Якщо ж закріпити лямками збоку, то на привалі він може слугувати і як сидіння, і як обідній «столик». У бічних кишеньках знизу можна носити фляги. Ще одна порада, стосовно намету: задля економії місця буває доречно тент і деталі каркаса (дуги чи альпенштоки та кілки) пакувати окремо.

Припасуйте завантажений наплічник до своїх габаритів. Сучасні рюкзаки обладнані системами регулювання висоти (TCS, VAR), що дозволяють оптимально розподілити навантаження на плечі та спину. Пояс наплічника має облягати талію (навіть якщо її у туриста немає), частково захоплюючи верхню частину таза, а лямки припасовують так, аби не стискали плечі, але й не відкидали наплічник назад.

Втім, ми пропонуємо варіант пакування рюкзака. Бувалі мандрівники напевне ж почнуть із нами сперечатися. Досвід — найкращий вчитель. Ми поділилися своїм. Спакувалися? Щасливої дороги! 

текст: Володимир ЗАНИК

графіка: Анна КИРПАН

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання