Упірь, босорка, повітруля...

Упірь, босорка, повітруля...

(за розповідями мешканців села)

Упірь, босорка, повітруля...

Босорканю (відьму) зовні й не відрізниш. Одну босорку вдалось упізнати лише тоді, коли вона перетворилася на жабу. Хтось помітив це і відшмагав ту жабу (бо таку жабу не можна вбивати, лише відшмагати). Наступного дня люди мали йти копати картоплю, і зайшли за сусідкою — відьмою. Прикра баба лежала вся побита і не могла підвестися з ліжка.

Босоркані шкодять у різний спосіб, але найчастіше відбирають у корів молоко. Коли одна з таких відьом померла, не відкривали навіть віко труни, бо з рота у неї все текло й текло молоко. А та босорканя, яка ворожить зі зміями та ящірками, і по смерті буде з ними ґаздувати. Їх обов’язково помітите або в труні, або в ямі. Таке було не раз і в Горінчовому.

Як хоронили одну жінку, всі побачили, що в ямі лежав великий гад. Це було дивно, бо яму щойно викопали, поруч ще стояли ямарі (грабарі).

Упірь, босорка, повітруля...

Вовкун (вовкулака) теж, поки не обернеться у вовка, нічим не примітний. Якось чоловік із жінкою пішли громадити сіно далеко від дому. Коли все вже зробили, чоловік ще залишився, а жінці сказав вертатися додому. Взяла вона вила, йде, а тут — вовк! Кинувся на жінку, а та його — вилами! Раз, другий, третій! Вовк і втік. Прийшла жінка додому, дивиться — свекор лежить на ліжку весь побитий, та так, що видно: вилами його бито. А у зубах нитки з її фартуха застрягли...

Повітрулі — також нечисті духи, які чинять зло. Вони здіймають на землі вихор — широкий вгорі й унизу і вузький посередині (наче пісковий годинник). Як закрутить — може, наприклад, копицю сіна підняти в повітря. Якщо потрапити у той повітрульський вихор, може трапитися нещастя. Марія Федько, завідувачка горінчівського музею, розповідає, що люди дуже бояться цього явища. Її стрий дитиною потрапив у такий стовп пилу і йому перекрутило ногу п’ятою уперед — так і ходив довіку. Іноді у казках повітрулі змальовані як гарні дівчата, які вміють літати (або мають спеціальний літальний одяг).

Упірь, босорка, повітруля...

Упірь не має нічого спільного з упирем (себто вампіром). Живе у річках і виглядає як напівчоловік-напівриба (чоловічий варіант русалки) або ж дуже високий, ставний чоловік у гарному вбранні та крисані. Зазвичай упірями стають незнайдені потопельники. Основна розвага упіря — затягати людей у воду. Мешканець села Андрій Доромбей розповів, що горінчівці не раз бачили упіря. Якось декілька рибалок принесли з річки великий улов. Ввечері вони сиділи за столом і ділили поміж собою спійману рибу. Діялось це в Калиновій хаті. Раптом двері відчинилися — і заходить страшний чоловік — упірь. Господар був досвідченим рибалкою, метнувся до жінки: «Дай тайстру!» Наклав у тайстру риби, приніс упіреві й повісив йому на шию. Упірь обернувся, та: «Ге-гей, який-с хитрий! Я би подушив вас всіх, якби мені риби не дали!» І щез...

Якось два брати Головки поставили на річці, що розлилась, сіті. Один сидів біля вогню, а другий пішов вибрати з сітей рибу. Раптом кричить: «Брате, ходи сюди! Тут утопленик у сітях!» Брат підбіг, вони витягнули з води мерця. Радяться, що один з них лишиться тут, а другий піде повідомити у сільраду. Та й пішов. Відійшов недалеко. Чує, брат кричить: «Вертайся! То не утопленик, то упірь!» Виявляється, «мрець» раптом оком подивився. Хлопи були здорові, не боялися. Узяли палиці й почали упіря бити. А той в ріку — плюсь: «Га-га-га! Обманув я вас!»

Упірь, босорка, повітруля...

Потерчата — душі нехрещених дітей, які померли немовлятами. Виглядають як звичайні діти або ж як світлячки. Бачать потерчат рідко, частіше чують їх плач. У Горінчовому також якось знайшли потерча біля річки.

Песиголовці — так образно у давнину називали татар. Однак в ілюстраціях до казок вони зображені як істоти з собачими головами.

Дітей лякають Бузьковим царем. Має великі очі, широкі брови. Він увесь зелений, на голові росте бузина, замість рук — палиці, якими б’є неслухняних дітей. 

У Горінчовому водяться й інші загадкові істоти. Тому і в казках кількість фантастичних персонажів аж зашкалює: Залізна баба, Шаркань (змій), Поганин, Самородна дівчина, Морський півень... Очевидно, казкарі просто брали все з натури. Не вірите? Поїдьте й перевірте!

Висловлюємо подяку всім, хто посприяв у підготовці матеріалу, зокрема шестикласникам Горінчівської ЗОШ Агості Оленці, Алексович Люді, Білинець Віці, Головці Антоніні, Доромбеєві Юркові, Попадинець Аліні. Особлива подяка — пані Марії Федько та пану Андрієві Доромбею.

графіка: Анна КИРПАН

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання