Відчуйте на собі закарпатську гостинність

Відчуйте на собі закарпатську гостинність.

Що таке зелений туризм? Найпростіша відповідь: відпочинок у сільській місцевості, який забезпечує гостям пристойну якість проживання за порівняно невисоку ціну. Але така відповідь аж занадто проста. Насправді це — комфорт і затишок, дружня атмосфера, створена для туристів, можливість глибше зрозуміти історію, традиції, культуру краю. Адже хто достеменніше знає про них, ніж місцеве населення? Де можна скуштувати правдивішої національної кухні, ніж тут? Бо й рецепти передаються з покоління в покоління, і страви готуються з домашніх продуктів.

Зелений сільський туризм на Закарпатті розвивається доволі швидко: є і попит, і пропозиція. Офіційно в цьому регіоні мешкає 430 родин господарів, готових прийняти гостей у своїх садибах. Чимало й таких, які влаштовують у себе добрий відпочинок друзям, знайомим, абсолютно не пов’язуючи цього зі словами «туризм» або «послуги».

У такий спосіб можна не лише відпочити від міської метушні та оздоровитися, але й побачити, дізнатися багато цікавого. У закарпатських селах збереглися шедеври дерев’яної архітектури — старовинні церкви. Іншою атракцією є пам’ятки історії і, звичайно, природи. На власні очі туристи можуть побачити, як працюють народні майстри. Адже Закарпаття багате художніми промислами — лозоплетінням, гончарством, вишиванням, ткацтвом, різьбленням по дереву. Надовго запам’ятається відвідання унікального музею ковальської справи «Кузні-гамори» у селі Лисичево Іршавського району, де й нині давнім традиційним способом кують реманент. А з життям карпатських бокорашів познайомить музей лісосплаву на Чорній ріці в Міжгірському районі.

Відчуйте на собі закарпатську гостинність

Начальник управління з питань європейської інтеграції, туризму та курортів Закарпатської облдержадміністрації Олександр Марченко розповідає: «Зеленим туризмом як сервісом часто зайняті ті, хто втратив роботу чи з якихось причин змушений був покинути працю в сільському господарстві. Обласна влада намагається стимулювати цю галузь. Туризм визнаний у краї одним із економічних пріоритетів. У Міжгірському професійному ліцеї відкрито спеціальність «Агент із розвитку туризму, екскурсовод». А на географічному факультеті Ужгородського національного університету працює кафедра туризму, яка вже вчетверте набиратиме студентів. Влаштовуються семінари для господарів осель. Торік двадцятеро посланців Закарпаття знайомилися з досвідом роботи в зеленому туризмі у сусідній Польщі».

На сьогодні екологічний сертифікат і знак «Зелена садиба» вже отримали Ганна Волосянська з Великоберезнянського, Іван Гичка з Міжгірського, Марія Васильчук і Анатолій Маркульчак із Рахівського, Валерій Шевченко з Ужгородського районів та інші. Але все ж таких досвідчених майстрів сільського зеленого туризму повинно бути набагато більше, і вони з’являться, впевнений Олександр Марченко. Рекламою осель, послуг займаються на Закарпатті ці леспрямовано та наполегливо. Незмінно високим є інтерес до експозиції закарпатців на ярмарках «Українське село запрошує», що відбуваються в Пироговому під Києвом.

Відчуйте на собі закарпатську гостинність

Оптимістично настроєний і голова Закарпатського обласного центру розвитку сільського туризму Богдан Пранничук: — Сподіваємося, що вже найближчим часом осередки центру в кожному районі надаватимуть всю необхідну інформацію тим, хто хоче відпочити в Закарпатті — і українським, і закордонним туристам. Можна буде довідатися, наприклад, де краще зупинитися, що варто побачити, яким буде сервіс і навіть, хто є господарями гостинних дворів. Щоб усі ці відомості були доступними, видаємо буклети, інформаційні довідники, підготували перший компакт-диск зі світлинами та кінострічкою про садиби.

Особистим прикладом пан Пранничук «заряджає» колег-товаришів. Уже тричі він організував у селі Лазещина, де народився і виріс, фестиваль «Гуцульська ріпа». Центр, очолений паном Богданом, виступає з новими ініціативами, навіть висунув власні пропозиції до Законопроекту України «Про сільський зелений туризм», що його зареєстрував у Верховній Раді інший закарпатець — народний депутат Станіслав Аржевітін. Ентузіасти «сільського зеленого» дотримуються думки, що неможливо працювати в сучасних умовах, керуючись застарілими постановами Кабміну. Є сподівання, що закон дасть додаткові права і можливості ґаздам, а ще дозволить задіяти виноградарів і виноробів, які продовжують давні традиції і, головне, пропонують високоякісні напої.

Новий туристичний продукт — проект «Закарпатський винний шлях» — стане фішкою цьогорічного літнього сезону. «Шлях» спільно розробляли центр та Спілка приватних виноградарів і виноробів на чолі з Олександром Ковачем. Інформаційно-методичну допомогу надала кафедра туризму Ужгородського національного університету.

Неординарні подорожі під назвою «Пройди Світ» — із зупинками в сільських садибах — це ще одна з ініціатив центру, яким керує Богдан Пранничук. Починали з мандрівки до верхів’їв Тиси, де урочисто підняли державний прапор України та стяг Євросоюзу, продовжили триденним походом на Піп Іван Марамороський та Чорногору. Цьогоріч будуть Драгобрат, Близниці та озера Несамовите і Геришаска. Приєднатися до походів може кожен, хто цінує туристичне товариство. У планах — створити у Лазещині або в Чорній Тисі показове полонинське господарство.

Відчуйте на собі закарпатську гостинність

Ольга Сметанюк, сільський голова Костилівки, що в тому ж Рахівському районі, разом із місцевою громадою передбачила перспективність цієї ідеї. За підтримки FORZA — швейцарськоукраїнського проекту розвитку лісового господарства — вони два роки тому власне й створили показове полонинське господарство. Тепер гості полонини Берлебашка за невелику плату можуть зупинитись у притулку, ознайомитися з побутом вівчарів, приготуванням сиру — бринзи та вурди, а також спробувати подоїти овець, зготувати кулешу чи банош. Ще й одягти справжні гуцульські лейбан, кожух, запаску, вишиванку чи крисаню. Можна подивитися виставу місцевого народного театру. У майбутньому задумано створити ще одне демонстраційне вівчарське обійстя — біля Яблуницького перевалу, на перехресті багатьох турмаршрутів.

Але й у низинних регіонах краю «сільський зелений» долає свої вершини. На Берегівщині багатьох однодумців зібрала навколо себе Шарлотта Чізмар, на Виноградівщині те ж саме роблять Карло Сабов, Катерина Ягер. Пані Чізмар знайшла, як поєднати етнотуризм (для гостей з Угорщини) з послугами сільських осель. Пан Сабов улаштовує рафтинги на Тисі, зокрема й міжнародні. А пані Ягер, створивши осередок господарів у Південній Угочі (історична назва частини Виноградівського району), стала відомою завдяки своєму дітищу — етнофестивалю. Додамо, що такі ж ентузіасти є й на Мукачівщині, серед них Олексій Новицький і Данило Сурмай, на Хустщині — Іда Етвеш та Іван Дівинець, на Тячівщині — Ольга Кубарич, на Воловеччині — Сергій Грига, на Великоберезнянщині — Павло Павлій. У всіх без винятку районах області є лідери. Справа добре закоренилася. Можна сподіватися, що гілки на «дереві» густішатимуть, плодів більшатиме...

...Та чи не ліпше, ніж читати ці рядки, — приїхати і побачити закарпатське село зсередини, відчути все самому? Ставимо на цьому крапку, а вам, шановний читачу, радимо збиратися до нас у гості. Щоби більше дізнатися про господарів і вибрати з-поміж них тих, які підійдуть саме вам, можна скористатися сайтом www.greentour.karpat.org або телефонними номерами Закарпатського обласного центру розвитку сільського туризму: (0312) 734-447, (050) 432-02-54.

текст і фото: Василь БЕДЗІР

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання