До водоспаду, що тече крізь скелю

До водоспаду, що тече крізь скелю.

Неспішно весна переймає в зими права керування погодою. Так само неспішно ми з вами їдемо у прогулянковий маршрут зі схемою «туди й назад, з поїзда і на поїзд». Мета мандрівки — Бухтівецький водоспад. Об’єкт не висотний, але сам по собі доволі високий. І хоча захований у затишній долині однойменного потоку, зате такий голосистий, що чути його здалеку.

До водоспаду, що тече крізь скелю

Любителі вкручувати, вам — сюди

Розвідку маршруту ми здійснили за нестабільної демісезонної погоди, щасливо вибравши серед вервечки дощових днів єдине більш-менш сухе «вікно». Оптимістичний прогноз із веб-мережі справдився на всі сто, але в поспіху підготовки до поїздки поза увагою залишився такий важливий фактор як вітер. Потік холодного повітря, який вперто дув долиною Бистриці Надвірнянської з південного заходу, почав докучати зразу після нашого виїзду з Надвірної, нівелювавши приємне враження від багатообіцяючого сонячного ранку.

Вітер зустрічний, отже, напрям руху — південний захід. З райцентру можна вибратися двома дорогами — загазованою вантажівками об’їзною шосейкою та не набагато кращою центральною вулицею. В робочі дні різниця між обома варіантами мінімальна, транспорту предостатньо і там, і там, зате об’їзна дає змогу відвідати Пнівський замок, «удостоєний» не лише історичної довідки в нашому журналі (стаття «Вправа з півторакілометровим бар’єром» в № 6 (18) за червень 2007 року ), а й... шансу на реставрацію. Принаймні хочеться у це вірити — біля в’їзду на територію колишньої твердині розміщено будівельний реманент, а деякі з мурів так-сяк «залатано» цеглою чи камінням.

До водоспаду, що тече крізь скелю

Тією ж об’їзною від замку виїжджаємо на трасу. Тепер дорога непомітно для ока набирає висоту, поволі прямуючи вздовж Бистриці Надвірнянської у бік Ґорґанів. З бажанням пошвидше прибути до повороту на село Букове тиснемо на педалі, вишикувавшись один за одним і час від часу міняючи «лідера» колони — так із вітром борються не всі зразу, а кожен по черзі.

Задивляємось на красиві пагорби поблизу Надвірної, особливо на ті, які видно праворуч від траси. Але не все так просто з їхніми чаруючими стрімкими схилами. Виникає небезпідставна підозра, що багато з них «завдячують» своєю крутизною розташованим біля підніж кар’єрам, експлуатація яких спричиняє осипання ґрунту зі схилів горбів.

Долиною Бухтівця

Зразу ж після в’їзду в один із найбільших кар’єрів у селі Пасічна вправо і вниз від траси відходить дорога, що веде на село Букове, де знаходиться водоспад. Від райцентру до цього повороту велокомп’ютери нарахували 15 кілометрів, те саме каже й карта. Минаємо міст через Бистрицю, торохтячи по стиках бетонних плит. За мостом знову розвилка: наліво — зона шумного кар’єру, направо — потрібна нам дорога і ще один міст, який лежить над потоком Бухтівець. Висока концентрація промислових будівель, гул металевих монстрів і тяжке запилюжене повітря ще не «відпускають» у гори.

До водоспаду, що тече крізь скелю

Та за якихось п’ятсот метрів закінчується асфальт, а подолавши кілометр ґрунтової траси, потрапляємо у звичну сільську зону, де вже шум Бухтівця домінує над усіма іншими звуковими супроводами. Педалювати доволі легко, дорожнє покриття тверде, а глибші канави місцеві селяни дбайливо позасипали гравієм. Не їзда, а відпочинок. Хоча й на цій дорозі туди-сюди шастають вантажівки, а також маршрутки зі сполученням Пасічна—Букове. Кілька разів дорогу перетинає мілкий потічок, в якому доводиться зросити колеса.

Аж до самого водоспаду немає таких крутих підйомів, де велосипед треба би було штовхати. Достатньо переключатися на більші зірочки. Блукати на дорозі до Бухтівецького водоспаду насправді ніде, але для зайвої певності можна згадати, що весь шлях від Пасічної до Букового ознакований біло-зеленим маркером (на електричних стовпах та деревах) і є частиною пішохідного туристського маршруту «село Постоята — гора Плітки — гора Діл — Бухтівецький водоспад — село Пасічна». Його схема вивішена на стовбурі дерева при дорозі в селі Постоята, що між Надвірною і Пасічною.

Долина потоку Бухтівець, виявляється, дуже мальовнича. Витрачаємо багато часу, фотографуючись на фоні невисоких, але неймовірно крутосхилих пагорбів, підбираючи ракурси з видом на піняві перекати Бухтівця. Недавно тут «відгуляла» масштабна повінь — уся прибережна смуга завалена викорчуваними кущами, гілками і стовбурами менших дерев, навіть у місцях, де дорогу від ріки відділяють 50 метрів. Подекуди дорогу затіняють прямовисні скелі, схожі на викладені людськими руками кам’яні мури. Педантичних фотографів усі ці об’єкти можуть надовго біля себе затримати.

До водоспаду, що тече крізь скелю

Бухтівецький водоспад... і не один

У піднесеному настрої долаємо останній відносно довгий підйом і ледь не проскакуємо повороту на водоспад. Там, де ґрунтівка завертає вліво, від неї відгалужується малопомітна стежина, акцентована яскравою табличкою, що вказує місцезнаходження Бухтівецького водоспаду — «державної пам’ятки природи місцевого значення».

Від вказівника стежина йде п’ятдесят метрів вузьким гребенем і, звертаючи вліво, спускається до невеличкої закритої галявини. Звідси можна оглянути верхню точку водоспаду. Орієнтуємося за шумом води і, залишивши велосипеди на галявині, сходимо до кам’янистої тераси на правому (якщо дивитись у бік течії) березі потоку. У цьому місці стрімкий Бухтівець дугою завертає вліво і на швидкості вливається у тісний каньйон шириною близько чотирьох метрів. Через цей «майстерно» видовбаний у скелі жолоб потік з усієї сили випліскує свої води, що спадають униз із висоти 7 метрів (хоча візуально водоспад здається вищим). Над самим каньйоном з правого боку нависає кам’яний виступ, на який можна сміливо зайти і побувати максимально близько біля бурхливої води.

До водоспаду, що тече крізь скелю

Щоб пофотографуватися на місці «приземлення» водоспаду, мусимо злізати вниз крутою стежкою на протилежному боці гребеня, з якого зійшли на галявину. Але спуститися тут із роверами дуже важко (не кажучи про зворотній підйом), тому доводиться шукати їм притулку у господині обійстя неподалік водоспаду. «За шоколадку» пані дозволяє на годинку примостити алюмінієвих коней біля свого сараю.

Зійшовши стежкою вниз, опиняємось на кам’янистому річковому березі, оточеному з двох боків високими скелями. Переходимо потік убрід і йдемо спостерігати Бухтівецький із нижньої точки. До речі, ще з дороги видно інший водоспад, який спадає з урвища навпроти каньйону Бухтівецького. Цей другий навіть вищий за попередній (вода падає вниз із висоти 10 метрів). Але насправді то лише одна з мілких приток Бухтівця, що «кидається» зі скелі, перш ніж влитися у повноводий потік.

За відвідини видовищних водоспадів знову «розплачуємось» переправою через холодний потік. Повертаємось до імпровізованої «велостоянки». Зворотний шлях долається удвічі легше і швидше — сім кілометрів до повороту в селі Пасічна «пролітаємо» хвилин за 40. До Надвірної крутимо у «крейсерському» темпі зі швидкістю приблизно 25 кілометрів за годину. 

текст: Андрій ШУСТИКЕВИЧ

фото: Денис ТРОФІМОВ


До водоспаду, що тече крізь скелю

Короткий опис маршруту

Місто Надвірна — село Пасічна — село Букове (Бухтівецький водоспад) — село Пасічна — місто Надвірна.

Протяжність (в обидва боки) — 44 кілометри; тривалість — максимум 8 годин.

До і з Надвірної добираємось традиційним «раховозом» — поїздом «Івано-Франківськ—Рахів». Він вирушає з обласного центру о 9:15, у Надвірну прибуває близько пів одинадцятої; назад повертається о 19:40 і приїжджає близько дев’ятої вечора.

Маршрут нескладний, орієнтований у першу чергу на початківців.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання