Pедакційна колонка

Людей емоційних, чуттєвих, схильних до романтизму, з доброю уявою та фантазією гори притягують і надихають — на мандри, на своєрідні подвиги (можна й сказати, екстрім), на творчість. Мабуть, навіть найневигадливіший обиватель, який їде в карпатське село пожити з комфортом у місцевих ґаздів, попоїсти гуцульських страв і, максимум, перейтися асфальтованою дорогою до ближнього ліска, — у глибині душі має якусь романтичну іскру. Бо інакше чого пертися в таку далечінь? Навіть останній «матрацник» неспроста суне бодай пару кілометрів гірською стежкою до найближчого карпатського горба — мабуть, і він отримує якесь неусвідомлене і не до кінця розчинене в алкоголі задоволення від того, що його оточує краса гір. Що вже казати про справжніх туристів, допитливих мандрівників та їм подібних.

Pедакційна колонка

Феномен карпатського магнетизму до кінця не розгаданий, як і феномен кохання. І, подібно до кохання, любов до Карпат спонукає людей творити. Травневе число журналу значною мірою присвячене власне натхненню, навіяному горами. Про це — опубліковані роботи з національного фотоконкурсу «Природа», зокрема й ті, котрі кращими визнало редакційне журі. Й інтерв’ю з фотографом-філософом-мандрівником Павлом Дроб’яком. І розповідь про українську столицю казкарів — закарпатське село Горінчово, де казка так злилася з реальністю, що годі вловити межу. Та й піший маршрут однією з численних стежок Олекси Довбуша неможливий без фантазії й знання гірських легенд, згідно з якими реальний історичний персонаж жив далеко за сотню років і ховав просто-таки незліченні скарби в десятках місць, та й умирав багато разів у різний спосіб — був застрелений, четвертований, отруївся. Відповідно, де тільки не був похований. Хіба може такий тривалий у часі, розлогий у просторі, багатоваріантний у сюжетах й інтегрований в реальність епос народжуватися в низинах? Звичайно, тема впливу Карпат на творчу свідомість могла б надихнути нас на окремий присвячений цьому журнал, скажімо, «Карпати. Міфи. Мистецтво» або «Карпати. Візія. Тексти» — і то навіть не щомісячний, а щотижневий чи й щоденний. Бо щодня наші гори стають для когось джерелом ідей, мистецьких творів... Та що там казати: ви ж і зараз тримаєте в руках матеріалізовану творчу ідею, породжену карпатським феноменом. І доки є Карпати — доти є натхнення. На мандри, на подвиги, на творчість.

Редакція

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання