Екскурсія з ігуменом

Екскурсія з ігуменом.

Екскурсія з ігуменом

Нині до Манявського скиту — українського православного монастиря — приходить чимало відвідувачів. Окрім віруючих, яких можна зустріти тут в будні, і сотні яких приїздять до обителі у дні релігійних свят, навіть зі звичайної допитливості сюди заходить чимало туристів. Як запевнив журналістів ігумен (настоятель) отець Геронтій, з шостої ранку сюди вхід усім відкритий. Священомонах один з тих мешканців монастиря, в чиї обов’язки входить провадити своєрідні екскурсії, «працювати з людьми». Отже, заходимо на подвір’я Скиту. Ліворуч над монастирем височить гора Воскресінка, навколо ліс, подає голоси весняне птаство. Погожа днина, погожа атмосфера. На лавочці під муром сидить бородатий отець у рясі, на колінах у нього гріється приблудне кошеня. «Усе живе тягнеться до Божої благодаті», — посміхається у сиву бороду чернець. Він, виявляється, гість із Одеси, і у розмові з журналістами не уникає нагоди висловити захоплення карпатською природою, цілющим повітрям, тишею. Втім, не так уже тут і тихо. Час від часу лунає звук якихось механізмів — триває будівництво. На території монастиря зводять невеличку церкву Благовіщення. Під час екскурсії з отцем Геронтієм ми довідуємося, що храмів в межах монастиря-фортеці є три. Так і було раніше. Але найперше священомонах заводить у Хресто-Воздвиженський собор, що, за його словами, відтворений у 2002 році за давніми зображеннями і саме на тому місці, де стояв раніше. «Цей іконостас, — показує отець Геронтій, — теж є копією написаного Йовом Кондзелевичем». Оригінал знаходиться в Національному музеї у Львові. Ще однією особливою цінністю храму вважається ікона Богородиці Ігумені Манявськоі. У зв’язку з цим образом отець переповідає давню історію. У 1652 році краєм пройшлася епідемія якоїсь смертельної хвороби. Гинули й манявські монахи. Померло їх тоді 28 осіб. Та одного дня ієромонахові Скиту «явилася Богородиця в одязі ігумені й сказала, що від сьогодні більше ніхто вже не вмре через цю хворобу». «Так і сталося, — говорить отець Геронтій. — На честь з’яви і спасіння монастиря написаний образ, а на подвір’ї перед храмом поставили хрест». Хрест там стоїть і тепер.

Екскурсія з ігуменом

Екскурсантам у соборі зазвичай розказують і про надгробну мармурову плиту на місці поховання перших настоятелів монастиря — Йова (помер у 1621 році) та Феодосія (1629 рік). «Патріарший хрест, покритий благородним металом, колись зняли і вкрали, — розказує ігумен, — а в наш час його відновили коштом меценатів». У свята та в неділю служба правиться в соборі, а в будні дні — в церкві мучеників Бориса і Гліба. Екскурсовод запрошує оглянути й цей храм, що розписаний уже сучасними майстрами. Однак сама будівля збереглася із XVII століття. Провадячи до Борисо-Глібської церкви, отець звертає нашу увагу на вежі монастиря — праворуч вежа «Скарбниця», яку не вдавалося взяти навіть тоді, коли ворог проникав на територію монастиря. Ліворуч — «Стрілецька». Обидві виконують нині мирну функцію господарських приміщень, на верхньому поверсі «Стрілецької» знаходиться келія. Ряд невеликих вікон у довгих будівлях, що одночасно є огорожею монастирського подвір’я, пропускають світло у чернечі келії. Туристам туди не належиться заходити. Зрештою, як пояснює настоятель, «нема там на що дивитися» — це невеличкі дуже скромно умебльовані кімнатки. Нині в Манявському скиті мешкає четверо монахів та десять послушників. Двоє в час передвеликоднього посту готуються до постригу. Найстарший з ченців — 53-річний єпископ Іоасаф. А нашому гідові, що належить до наймолодших, — 28. Щоранку о шостій усю братію будить дзвін. День починається з молитов, ними й закінчується. А поміж цим — служба в церкві і «різні послушання»: хтось працює на дровітні, хтось — на будові чи на городі, хтось займається прибиранням у храмах, а комусь доручають проводити екскурсії... Сніданку в мешканців монастиря нема, лише обід та вечеря, і, звичайно, пісна їжа.

Екскурсія з ігуменом

Монах-екскурсовод охоче відповідає на будь-які питання і врешті радить піти до «витоків» Скиту — до Блаженного каменя. Покидаємо територію монастиря через виїзну браму. П’ятнадцять хвилин ходи лісом втоптаною стежкою — не дуже круто нагору — і перед нами нова дерев’яна капличка. Ще через десяток метрів бачимо велику пласку брилу, поруч з якою дзюрчить джерельце. Тут же і лавочка. Можна посидіти та щонайменше відпочити, насолоджуючись спокоєм. Коло неї туристи, мабуть, «на пам’ять» пообв’язували оголені корені старих дерев носовичками. Можна зрозуміти їх щирі почуття, хоча такий вияв позитивних емоцій ніяк не прикрашає святе місце. А вода з джерельця справді смачна — віруючі кажуть, що цілюща. Місце, звідки бере початок Манявський скит, могло б стати фінішем нашої екскурсії. Втім, за кілометрів десять звідси є ще одне варте уваги красиве місце — каскад Манявських водоспадів, загальна висота яких складає приблизно двадцять метрів. 

P.S. До Манявського скита туристи можуть доїхати з Івано-Франківська або з Надвірної автобусами чи мікроавтобусами. На території монастиря є їдальня, яка обслуговує паломників, екскурсантів. Необхідні довідки можна отримати за телефоном: (03422) 2-58-95.

текст: Вероніка ЗАНИК

фото: Денис ТРОФІМОВ

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання