Черешня на Великдень розцвіла

Черешня на Великдень розцвіла.

Великодній час приходить у гори по-різному, в залежности від тяглости м’ясниць*, але все ж це неповторна весняна пора, з небесною блакиттю над засніженими верховинами, коли на Піп Івані Марамороському формуються перші бутони нарциса вузьколистого, а в долині Тиси вражає різноманіття тюльпанних кольорів і відтінків, дурманить запахами гіацинт у терновому узголів’ї Спасителя. Поліетнічне Закарпаття святкує два Великодні: римо-католицький і православний, а мешканці гір люблять свій — ортодоксальний, з фіолетом бриндуш** та золотом весняної примули.

*М’ясниця — за східним християнським обрядом період від Різдва до Великого Посту, коли можна вживати м’ясо.

** Бриндуші (діал.) — крокуси, шафран Гейфеля.

Черешня на Великдень розцвіла


Неодмінні Великодні атрибути — це паска й писанка, вишуканий весняний гардероб і порядок на власному подвір’ї. Довготривалий піст (більшість намагається його дотримуватися), важка польова робота виснажують тілесно, але укріпляють духовно. Така в горах кількасотлітня традиція, порушити яку тяжко через недремне людське око. Великдень є святом свят закарпатських заробітчан. Заробляючи впродовж року по чужинах долари та відробляючи шенгенвізи, більшість прагне на свята повернутися додому, щоб не тільки в родинному колі покуштувати на пареному молоці спеченої паски, але й на весняному моріжку прадідного поля з’їсти пражений на ватрі кусень баранини чи воловини й запити його пахучим мужіївським1 мускатом, добутим із мурованої на цементному розчині пивниці.

Святу передує кропітка праця здебільшого на Страсному тижні2. Вона є подвійним тягарем, коли співпадає з веснуванням (посадкою картоплі, кукурудзи, усіляких овочевих культур). Це всеможливі «євроремонти» — тинькування й шпаклювання, клеєння плитки, фарбування огорож вартістю в десять тисяч доларів. Нині навіть соромно мати дротяну огорожу — мусить бути кована, як десь в Оломоуці чи Брно3. Але все ж Великдень має український характер, як це було сто, двісті літ тому, коли угорський жандарм зривав із пліч селянина барвисті домоткані бесаги4 з величезними на цілий перебесажок пасками й кидав їх у калюжу. Жандарм дотримував порядки католицького календаря.

Черешня на Великдень розцвіла

За тиждень до Великодня святкують знамениту Цвітну неділю5, тоді горяни зазвичай ідуть до храму на Утреню по заздалегідь приготовлені й освячені вербові гілочки. Гілки ці нарізають з дерева, яке місцевий люд називає лозиною. Саме про розквітле дерево кажуть «мицька», що відповідає вербовим котикам. Ці гілки звикли класти на пасхальне тісто. Ними злегка торкалися вірників, щоб ті були «чесні, як мицька». Їх використовували як оберіг од літньої грози, спалюючи в хатньому вогні...

Сучасна кондитерська і хлібопекарська індустрія звільняє господинь від трудомісткої домашньої випічки, однак статечні ґаздині воліють замішувати паску на домашньому кип’яченому молоці з додаванням до борошна вищого ґатунку манної крупи  та інших компонентів, від чого звичайний білий хліб стає паскою. Коли її приберуть у плетені хрести та інший тістяний декор, помащений яйцем, то вона нагадує саме теплий сонячний диск, що піднімається з-за прозорого лісу на якійсь безіменній полонинці.

Сьогоднішні передвеликодні ринки кишать псевдописанками, розмальованими нітролаками, прикрашеними мереживними бантичками. Але хтось усе ще береже давню, вималювану писачком воскову писанку, освячену десятки разів в ажурному ізянському6 кошику. Тепер ця писанка стала наче родинним музейним експонатом, і таких експонатів дедалі менше поміж закордонних плиток шоколаду, екзотичних фруктів, золотих і срібних ланцюжків, котрі звикли освячувати разом з Божим даром. Писанки нині десь сиротливо туляться біля розкішних окостів та авокадо. (Автентична закарпатська — з рослинно-геометричним орнаментом — мало схожа на класичну космацьку). Отож у суботу ввечері, після мобільного перепитування приятеля: «Ци наладжена кошарка?», можна вдихнути з того справді ажурного ізького кошика зі слиною в роті млосний лоскіт великодніх смаколиків і на годину-дві закімарити, бо ніякий телеканал «Глас» не замінить отієї чарівної Всеношної в горах, де Вечірня поєднується з Утренею...

Черешня на Великдень розцвіла

Передопівнічне «клепання» в товсту смерекову дошку, що підвішена на двохсотлітній щепленій яблуні, дає знати: час одягнути найвишуканіше з гардеробу й рушати до храму, де відбудеться найголовніше. Рівно опівночі з вежі залунає цілий оркестр дзвонів, вилитих ще за Австро-Угорщини шопронським7 ливарником Фрідєшем Шелтенґофером та пізніше пряшівськими8 майстрами. І почуєш у тому урочистому гомоні Великодні минулі й прийдешні. І в мерехтінні трійць та поокремих білих стеаринових свіч побачиш, як купками стоять старовинні роди. І сьогоднішня церква уже в потрійних обіймах генетичних і зайшлих...

А на світанку той же неповторний гук дзвонів: жалюзі підняті, вікна розчахнуті настежар (навстіж). Ґазда бере в руки кошик, вже мало де накритий традиційними рушниками, — здебільшого серветками ? la Cyprus, — поспішає вузенькими акуратними вуличками. Дехто задля престижу всідається в Mitsubishi Pajero, щоб швидше. Давні русини щодуху бігли від храму зі свяченим. 

Вважалося, хто першим прибуде додому з паскою, тому весь рік буде просперація9. За давньою традицією, свяченим обдаровували худобу. Родиною всідалися за святково сервірований стіл — сервізів, мельхіорових приборів, серветок нині не бракує в жодному домі, тож і свято має бути святом. Старші, які строго тримали Великий Піст, їдять небагато. Молодші ж дозволяють собі більше алкоголю й маснот. Руський етнограф Юрій Жаткович на початку двадцятого століття зауважував, що на Воскресіння Господнє по всій Карпатській Руси дзвонили в церквах дзвони, а молодь забавлялася біля храмів. Сьогодні це вже пережиток, оскільки по городах і полянках димлять шашлики, скажено гримить попса. Зараз і гір торкнувся достаток, який, як правило, нівелює святість, почуття побожности.

Черешня на Великдень розцвіла

З релігійно-культової точки зору, Пасхальний Канон має свою притягальну силу навіть у малодоступних церковнослов’янських синтагмах і періодах, і той, хто регулярно відвідує богослужіння, може увійти в транс канонічних піснеспівів. Тривуче в Карпатах язичницьке начало також відійшло на задній план, всі повір’я тримаються десь у глухих ярках або на високогір’ї. Велика кількість авт, надмір барів і неякісного алкоголю спричинює в молодіжному середовищі зовсім не великодні настрої. Спалахують бійки й поножів’я, розбиваються авта, на рентгені й у реанімації не перестає дзвонити телефон.

Залежно від часу, на який припадає Паска, розцвітають черешні, розпускаються декоративні й плодові кущі (в горах це зазвичай пізно). І тоді до наших великодніх кошиків осипається черешневий цвіт. Падає на квітчасті хустки середолітнього жіноцтва, на вибагливі зачіски дівчат, на леґінські русі кучері й локони.

І відчуваєш не убогу, понівечену радянським періодом побожність, а ту, що освячена цілими поколіннями предків. І бачиш український характер свята. Бачиш тих, хто на три дні покидає чужину, щоб удома вдихнути аромат черешневого цвіту, побачити ангельську білизну стихаря священнослужителя, трепет процесійних короговок на весняному леготі... Вони збираються разом, щоб по тривалій забороні церковного закону на Провідну Неділю вдарити вогняного дуботанця чи реліктового танцю «Арделянин»10, відпочити, витерти всі поти з тіла й блакитними очима глянути в небесну синяву, яка є тільки у високих Українських Карпатах. 

текст: Петро МІДЯНКА

графіка: Анна КИРПАН 

Черешня на Великдень розцвіла


1 Мужіїве — село в Берегівському районі на Закарпатті, де на вулканічному туфі росте сорт винограду, з якого роблять відмінне біле вино.

2 Страсний тиждень — тиждень перед Великоднем.

3 Автор вдається до порівняння вітчизняних огорож з виробами художнього литва, взірці якого закарпатські заробітчани можуть бачити в чеських містах.

4 Бесаги (діал.) — торби, котрі носять через плече. Кожна з них називається «перебесажок».

5 Цвітна неділя, або Цвіти — те ж, що і Вербна неділя.

6 У селі Іза Хустського району на Закарпатті особливо розвинений народний промисел плетіння з лози.

7 Шопрон — місто в Угорщині.

8 Пряшів — місто у Словаччині.

9 Просперація (запоз.) — успіх, процвітання.

10 Арделянин — трансильванський танець, принесений на Закарпаття румунами.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання