Недитячі гори

Недитячі гори.

За підсумком 2007 року команда Івано-Франківської обласної федерації спортивного туризму зайняла I місце на Чемпіонаті України зі спортивних туристських походів у номінації пішохідних походів IV–V категорій складності. Десять мандрівників пройшли 315 кілометрів Приполярним Уралом (Росія), протягом сімнадцяти днів не спілкуючись із цивілізацією. Як пояснив керівник команди, інструктор туризму, кандидат у майстри спорту, директор Коломийської станції юних туристів Павло Вінтонюк, більшість чемпіонів подібних змагань формувалися в походах Карпатами. Турист із великим досвідом гірських походів і підготовки молоді категорично не згідний з тими, хто вважає Карпати «легкими».

Недитячі гори

— Наші гори — це перший трамплін у вихованні туристів. Саме тут, готуючись до складніших подорожей, можна пройти маршрут I–III категорій складності. Зрештою, район Мармароських Альп (прикордонна з Румунією територія) рельєфом дуже нагадує Печорські Альпи, маршрут якими ми і пройшли в рамках Чемпіонату.

Недитячі гори

— Розкажіть, що це за змагання, щоб ми могли зрозуміти їх авторитетність та серйозність.

— Чемпіонат організовує Федерація спортивного туризму України. Це громадська організація, подібна до федерацій з альпінізму, лижної чи будь-якої іншої. Існує вона здавна — подібна система існувала і в СРСР. ФСТУ співпрацює з Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерством культури і туризму. Офіс федерації знаходиться в Києві, а осередки працюють в областях, містах і т.д. Наша команда — учасник чемпіонату — це збірна федерації області, сформована з людей, що самі є не лише бувалими туристами, а й педагогами. Практично всі ми займаємося з молоддю, виховуємо юних туристів.

Недитячі гори

— Ваша команда — хто ці люди?

— Ми — вчителі шкіл, «фізруки», географи, керівники туристично-краєзнавчих гуртків. Найстаршому учаснику походу на Урал 55 років, а наймолодшому — 20. Тобто у нас сформувався такий собі синтез досвіду і запалу. Була серед нас і туристка — чемпіонка України з техніки лижного туризму, яремчанська вихованка Таня Платко. Тож ми жартували, що в команді є білосніжка і дев’ять гномів. Усі — мешканці Івано-Франківщини: Коломиї, Коломийщини, Снятинщини, Яремча...

Недитячі гори

— Ваш похід належить до IV категорії складності. Що це означає?

— Ця категорія вимагає мінімум 220 кілометрів протяжності маршруту і тривалість подорожі мінімум 12, максимум 16 днів. Похід не можна розривати — він мусить бути пройденим в один етап та автономним від цивілізації. Ми мали 15 ходових днів, і пройшли за цей час 315 кілометрів. Категорія вимагає певних перешкод на маршруті, складнощів. Скажімо, оцінюються локальні перешкоди, як-от переправи через річки, перевали, вершини, траверси гребенів, каньйони. Враховуються протяжні перешкоди — який рослинний покрив, чи є болота, кам’яні осипи, піски, снігові та льодові ділянки.

Недитячі гори

— І які варіанти перешкод дісталися вам?

— Протягом походу ми переправлялися через ріки різної складності — різної ширини і глибини, швидші і повільніші, з різним характером дна. На складніших бродах доводилося накидати «перила», як-от на потоці Безіменний. Складним був і шлях, що пролягав каньйоном Ведмежого потоку, затиснутого скелястими берегами висотою 20–30 метрів. Іти ними неможливо, і ріка притискає до берега так, що доводиться постійно або брести водою, або переходити з берега на берег по каменях. А ще серйозним випробуванням на маршруті були 60 кілометрів Аранецькими болотами.

Недитячі гори

— А вершини?

— Урал нижчий за Українські Карпати. Ми взяли найвищу його точку — Народну (1895 метрів) та, мабуть, найкрасивішу уральську гору Манарагу, або Ведмежу Лапу (1653 метри). Висоти не великі, але підйоми достатньо складні — круті, вкриті розсипами каміння, «живими» брилами та сніжниками.

Недитячі гори

— Протягом сімнадцяти днів ви не мали можливості поповнити свої харчові запаси. Скільки ж важили ваші рюкзаки?

— По 32 кілограми.

Недитячі гори

— І у Тетяни Платко?

— У неї трішки легший — 24. Ми перед походом розписали щоденний раціон і спакували рюкзаки так, щоб кожна пара чергових несла харчі цілого окремого дня — наприклад, першого, шостого, одинадцятого — на всю команду. Друга пара — другого, сьомого... Тому виходило, що рюкзаки кожного учасника подорожі розвантажувалися рівномірно. Лише перші три дні ми їли свіжий хліб, а далі були сухарі. Мали з собою крупи, сало, сиров’ялену ковбасу, топлене масло, консерви — класичний набір. Окрім того, збирали гриби, ягоди, ловили рибу — пструга, харіуса.

Недитячі гори

— А що б ви робили у випадку, не дай Бог, травми, хвороби?

— В нашій команді кожен мав свої обов’язки: керівник, заступник, завгосп, фотограф, рибалка, трансагент (забезпечує квитками, дбає про транспорт) і, звичайно ж, медбрат, озброєний великою аптечкою. Бо справді в разі чого допомоги чекати нізвідки.

Недитячі гори

— Чи співмірні такі складні умови походу з тими, які можуть бути в Карпатах?

— Безумовно. Маршрут третьої категорії складності, про який ми вже згадували, може пролягати через Мармароські Альпи, Чивчин, Гори Гриняви, Чорногірський хребет і тривати загалом 10–12 днів. Саме такий навчально-тренувальний похід провели учасники команди на початку червня минулого року, готуючись до Уралу.

Недитячі гори

— Ваша команда — досвідчені туристи. А чи реально таку мандрівку Карпатами здійснити менш підготовленим, молодшим?

— Педагоги станції юних туристів, яку я очолюю, проводили подорож третьої категорії зі своїми підопічними і, до речі, цей їх похід отримав друге місце на першості області на кращу туристично-краєзнавчу подорож серед учнівської молоді.

Недитячі гори

— Чому краєзнавча? Чи будь-який похід можна вважати краєзнавчим?

— Справа в тому, що ми на станції, плануючи мандрівку, підбираємо для неї тему. Так цікавіше. От ходили в «одиничку» по Гринявах та Чорногорі, то діти вирішили встановлювати на всіх вершинах-двотисячниках національний прапор, а ще збирали інформацію про перебування в Карпатах Лесі Українки та Івана Франка. А під час походу«двійки» Свидовцем і Ґорґанами вивчали історію лісосплаву в Карпатах та прибирали береги високогірних озер — Апшинецького, Герешаски, Ворожески.

Недитячі гори

— Дітей якого віку ви водите в гори?

— До нас на станцію записуються учні вже п’ятих, а найчастіше шостих-сьомих класів. Навчання починається з азів туризму: основ топографії, орієнтування на місцевості. Далі навчаємо, що повинно входити до особистого спорядження туриста, як правильно спакувати рюкзак, що таке особиста гігієна в поході...

Недитячі гори

Ми даємо можливість учням спробувати себе в різних видах спортивного туризму: велосипедному, водному, звичайно, пішому, а також у спортивному орієнтуванні, скелелазінні... Тож у майбутньому вони можуть визначитися з тим, що їм ближче, цікавіше. Потім наші вихованці йдуть у перші нескладні походи, беруть участь у перших змаганнях з техніки туризму. До нас на станцію приходять багато дітей, але значно менше через п’ять років стають її випускниками, не так багато виявляються готовими ходити по-серйозному, скажімо, в ту ж «трійку». Можна надивитися телевізора, начитатися в інтернеті про пригоди й романтичні мандри і думати, що гори — це твоє, і тобі підкоряться всі вершини. Але достатньо піти у справжній похід Карпатами, щоб випробувати себе — і гори все розставлять на свої місця. 

текст: Вероніка ЗАНИК

фото: Мирослав ЗАБАРИЛО, Василь ШЕПЕТЮК

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання