І мала риба — велика радість

І мала риба — велика радість.

Недавно любителі зимової риболовлі на тернопільському Ставі змагалися, хто зловить найменшу рибу. Перед змаганням рибалки не голилися, вдягали одяг навиворіт та стереглися, щоб їх не зупинили «даїшники». Цього сезону на Ставі такі змагання проводили вперше. Двадцять шостого січня з сьомої години на льоду сиділи 33 учасники.

І мала риба — велика радість

Ополудні суддя пускає в небо червону ракету. Рибалки помалу сходяться на острівок на Ставі та починають важити і міряти свій улов. Абсолютним переможцем стає вчитель Юрій Лєсков — у нього найбільша риба і найважчий загальний улов.

Чоловік розказує, що на ці змагання спеціально відпросився в директора школи. Ділиться секретом гарного кльову — на вдачу він вдягає щось із гардеробу навиворіт. 

— З великою рибою мені не щастило, то я почав ловити маленьку, — жартує після риболовецьких змагань Богдан Фостаковський, пропонуючи судді зміряти лінійкою зловленого ним малька.

Суддя вирівнює рибинку, прикладає прозору лінійку:

— Сім сантиметрів і вісім міліметрів — велика! — підсумовує суддя. — Найменша має шість сантиметрів і сім міліметрів.

На змаганнях «Рибальські посиденьки з дрімаючим карасем» організатори нагороджували не тільки того, хто зловив найбільшу рибину, а й — хто найменшу.

— Змагатися набагато цікавіше, ніж просто самому ловити рибу, — каже Андрій Гончарик. — Бо як сам, то просто сидиш і ловиш. А так — спілкуєшся з таким, як ти, знаходиш нових друзів, та й адреналіну більше. 

Пан Андрій ловить рибу тільки взимку. Каже, що такий вид рибалки подобається йому значно більше. Бо під льодом рибу доводиться постійно шукати, пробиваючи нові лунки. Бува, за день мусить зробити їх до 50, щоб знайти місце, де стоїть косяк плотви чи окуня. Під час змагань кожен рибалка провів на льоду п’ять годин. Хоч надворі було близько нуля та дув сильний вітер, фанати стверджували, що не мерзнуть. Більшість з них були одягнуті в спеціальні теплі рибацькі чоботи або хімзахист поверх взуття, на плечах — теплі кожухи чи куртки з капюшонами.

— Важливо не натягати на себе багато одягу, щоб не пітніти, коли ходиш чи свердлиш лунки, — каже Олександр Віблий. — Бо як спітнієш, а потім вітром обдує, то можна занедужати.

Багато рибалок зазвичай сидять над ополонками без рукавиць — так можна краще відчувати вудочку та зручніше насиляти наживку на мормишку. 

І мала риба — велика радість

Учасники змагань діляться не лише порадами щодо одягу й спорядження, а й своїми забобонами. Скажімо, на рибалку можна взагалі не їхати, якщо по дорозі зупинять «даїшники» — тоді кльову точно не буде. Дехто каже, що напередодні не варто хвалитися: «От піду, наловлю...» Натомість краще казати: «...нічого не зловлю». Перед рибалкою не прийнято голитися. Дехто на щастя користується завжди одними і тими ж гачками-мормишками, хтось навіть бере завжди однакові канапки.

Не прийнято серед рибалок ловити рибу в пробуреній іншим лунці. Тих, хто так робить, зневажають і називають «луноходами». Приколів у рибалок, зокрема зимових, чимало. Щоб знати усі — треба належати до цього азартного холодостійкого товариства.

— Літня рибалка — це рибалка, а зимова — це симфонія, — пояснює Олександр Віблий. — Хто хоч раз попробує, відчує отой кльов з-під льоду, того можна вважати хворим. Моя дружина так і каже, що я хворий. Але вона дуже мудра жінка і розуміє мене...

Рибалки запевняють, що їхнє хобі змушує забути і про горілку, і про пиво. А одна покльовка часом дає адреналіну та заряду на цілий тиждень. 

текст і фото: Андрій ЯНОВИЧ

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання