Pедакційна колонка

«Добрий день! Мене звуть Ольга Лисенко. По-перше, дуже дякую всім причетним до створення дуже цікавого, необхідного, об’єднуючого людей і просто естетично красивого журналу... Я нарешті оформила передплату на “Карпати”...»

Це цитата з одного листа, що надійшов нещодавно до редакції. Не в компліментах справа... Справа в тому, що листів дедалі більше (як компліментарних, так і критичних). І дедалі більше учасників конкурсу серед передплатників, підсумки якого вже підбито. У порівнянні з попереднім, їх кількість зросла вдвічі. Читачка, чиї слова ми тут зацитували, передплатила «Карпати» щойно з нового року. А до нас зголошуються й ті, хто передплачує його від першого номера (!), або, познайомившись із виданням нещодавно, просить надіслати усю існуючу підбірку примірників. Очевидно, всі — всі без винятку «причетні до створення» — мають чим пишатися, бо далеко не в кожного друкованого видання є такі віддані читачі. Ви — наше натхнення! І хотілося б кожного з вас відзначити, нагородити. Але конкурс — це конкурс, у ньому визначають переможців ... Тільки ж насправді ми з вами розуміємо, що наші перемоги в житті значно більші. От Ольга розповідає, що декілька років тому зустріла новорічний світанок на Говерлі, хтось пише нам про інші вершини, про пізнані глибини земних печер, про відчуття польоту, якого вони зазнали на парапланах і дельтапланах, про екстрім і подолання страху, про зустрічі із закарбованою в руїнах наших замків давниною...

Словом, про перемоги над собою, про пізнання світу, про самопізнання. І це справжнє, ні з чим не порівнюване, і це достойні призи в конкурсі життя. Нехай ніщо не зламає вашої віри в перемоги! Нехай підйоми будуть рівно настільки крутими, щоб ви могли їх здолати і почуватися переможцями. А відпочинок біля підніжжя гір нехай дає сили для нових вершин!

Pедакційна колонка

Редколегія

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання