На батьківщину Богдана Хмельницького

На батьківщину Богдана Хмельницького.

Що б там не говорили, історію завжди творили особистості. Сильним, харизматичним людям у потрібний момент вдавалося згуртувати інших, повести їх за собою, стати авторитетом національного масштабу. Серед таких постатей, безперечно, і Богдан Хмельницький, видатний полководець, гетьман, дипломат, державотворець. Де, в яких умовах формувався майбутній гетьман України? У пошуках його батьківщини викшталтовується непоганий туристичний маршрут, який дасть змогу побувати у тих місцях, що пов’язані з дитинством та юністю славного полководця.

На батьківщину Богдана Хмельницького

Біля витоків: то де ж народився Хмельницький?

Значитися батьківщиною історичної постаті такого масштабу, як Богдан Хмельницький, воліло б не одне місто. Ще б пак! Це й додаткова причина для гордощів земляків-городян, і можливі немалі дивіденди (уже в цілком матеріальній формі) від туристів.

Припускається, що найбільш вірогідною батьківщиною гетьмана можуть бути Чигирин, Суботів, Переяслав та Черкаси. Однак історики, які вже давно ламають списи з приводу місця народження гетьмана, не поспішають віддавати пальму першості котромусь із них. Насправді ж ситуація є ще складнішою. Виявляється, що цілком імовірним місцем, де з’явився на світ Божий Богдан Хмельницький, може бути галицька Жовква, де при дворі польного, а далі коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського служив батько майбутнього козацького полководця Михайло Хмель. Говорити про це впевнено ми не можемо — занадто скупими є історичні джерела, однак і відкидати цієї версії не маємо права.

На батьківщину Богдана Хмельницького

Венеціанський посол Альберто Віміна писав, що за якусь провину Михайло Хмельницький був покараний баніцією (вигнанням). Прибув він до Жовкви чи то з Литви, чи то з наддніпрянської України. Знаменитий історик Іван Крип’якевич припускав, що Хмельницькі походили із Хмельника у Перемишльській землі. Відомо, що неподалік, у Красноставі, знаходився родинний маєток Жолкєвських, а тому цілком можливо, що родини Хмельницьких та Жолкєвських зналися давно, підтримували між собою зв’язки. У скрутну хвилину вигнанець згадав про давні знайомства і вирішив пристати на службу до Станіслава Жолкєвського. Вірою й правдою більше десяти років (з 1594-го по 1605-й) служив Жолкєвському Михайло Хмельницький. Дрібний український шляхтич зумів домогтися значних посад. «Михайло Хмельницький через Жолкєвського в люди вибився», — писав у козацькому літописі Григорій Грабянка. Станіслав Жолкєвський, резиденцією якого спершу було село Туринка, на місці давнього поселення Винники задумав звести нове місто. Припускають, що саме Михайлові було довірено керувати побудовою міста, оскільки фундатор часто перебував у далеких походах.

Ймовірно, саме в цей час у Михайла народився син, якого нарекли БогданомЗиновієм. Історики сходяться на тому, що майбутній гетьман народився десь у 1595 році. (Це відомо з листа венеціанського посла Саґредо від 1649 року, в якому зазначалося, що Хмельницький мав на той час 54 роки). Найвірогідніше, що того року батьки Богдана — Михайло Хмель та невідомого імені «коз?чка» — перебували саме у Жовкві, а не в якомусь із міст Наддніпрянщини. На це вказували відомі польські історики Садок Баронч, Кароль Шайноха, українські науковці Наталія Полонська-Василенко, Іван Крип’якевич (який, щоправда, пізніше змінив свою думку і, пославшись на суперечливі свідчення Веспасіана Коховського, батьківщиною гетьмана визначив Чигирин).

На батьківщину Богдана Хмельницького

Історичні джерела мовчать про дитячі роки Хмельницького. Єдиним документом, де міститься бодай якась згадка про дитинство майбутнього гетьмана, є твір невідомого автора «Історії про нещасливе володарювання Яна Казимира, короля польського».

Анонім скупо занотував: «Богдан зростав неслухняним, дуже впертим і потайним хлопцем». Наскільки ці відомості є об’єктивними, сказати важко. Цілком можливо, що вони — всього лиш типовий відголос тієї епохи, коли серця обох народів роз’їдала ненависть одне до одного.

На батьківщину Богдана Хмельницького

Виглядало так, що Жовква росла разом із Хмельницьким. Спочатку зовсім невелика, згодом вона перетворюється на значний політичний, культурний і торговельний центр Речі Посполитої.

Ровесником гетьмана є замок Жолкєвських — найстаріша та найбільша пам’ятка міста, спорудження якої тривало у 1594–1606 роках. Його сучасний вигляд істотно відрізняється від того, яким він був спочатку. Задуманий первинно з дуже високими стінами із бійницями, замок був міцно укріпленим. Став, глибокі рови з водою, потужні вали і бастіони неприступним кільцем оточували твердиню. Пізніше фортеця була суттєво перебудована й оздоблена на зразок багатої королівської резиденції. Нині на стіні оборонної башти замку встановлена меморіальна дошка зі скульптурним портретом Богдана та написом «Гетьману України Богдану Хмельницькому від земляків».

На батьківщину Богдана Хмельницького

Іван Крип’якевич висловлював припущення, що саме в цьому містечку у братській школі при неіснуючій тепер церкві Різдва Христового (нині — Василіанський монастир) Хмельниченко отримав початкову освіту. Із покоління в покоління передають жовківчани також переказ про те, що в цьому храмі хрестили малого Богданка.

Тут же, у Жовкві, він здобув і свій перший військовий досвід: існує легенда, що близько 1620 року Хмельниченко брав участь в обороні міста від несподіваного набігу татар, а того ж року, разом із «славної пам’яті» батьком Михайлом, виступив у похід гетьмана Жолкєвського на Молдавію. У страшній січі з турками під Цецорою загинули Станіслав Жолкєвський та Михайло Хмельницький.

Богдан потрапив у турецький полон і, як сам висловлювався, «лютої неволі два роки зазнавав». За одними відомостями, з неволі Богдана викупила мати, за іншими — запорожці, «вдячно згадуючи батька», чигиринського підстаросту, обміняли його на родовитих турецьких бранців.

Тіло коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського поховали в Жовкві у парафіяльному костелі Святого Лаврентія. (Спорудження цієї найвишуканішої пам’ятки міста було завершено у 1618 році.)

Пізніше Хмельницький відвідав Жовкву вже під час національно-визвольної війни 1648–1654 років. Після облоги Львова восени 1648 року гетьман мав намір іти на Варшаву й рушив уперед швидким маршем, «подібний до блискавиці й грому одночасно».

На батьківщину Богдана Хмельницького

Шлях вів через Збоїська на Куликів і Жовкву. Жовківські городяни за радою війта Луки Ковнацького вислали назустріч гетьманові своїх послів із викупом і просили пощади. Хмельницький без довгих роздумів пошкодував рідне йому місто. Відомо також, що по дорозі з Жовкви гетьман вступив до Крехова (16 кілометрів на захід від Жовкви), де, мабуть, заночував у місцевому монастирі з 26 на 27 жовтня 1648 року. Монастир цей добре зберігся, його історія є настільки цікавою, що варта окремої розповіді. 

На Жовківщині є ще кілька населених пунктів, пов’язаних із Богданом Хмельницьким. Це, скажімо, старовинне село Туринка (доїхати до нього можна маршруткою «Львів–Сокаль»), яке було родинним маєтком Жолкєвських. Колись тут знаходився потужний оборонний замок. Шукати його слідів нині марно — тепер на його місці сільський клуб. Кожен мешканець Туринки знає, що їхнім земляком був коронний гетьман Станіслав Жолкєвський, який далекого 1547 року народився в цьому селі. Окремі дослідники висловлюють припущення, що Туринка може бути справжньою батьківщиною і Богдана Хмельницького. Подейкують, що саме до Туринки як маєтку Жолкєвських спершу подався Михайло Хмель, і дружина Жолкєвського Реґіна буцімто призначила вигнанця начальником двірської охорони.

На батьківщину Богдана Хмельницького

Мало того, деякі жителі села можуть показати місце, де знаходився будинок, у якому у 1594–1598 роках проживала родина Хмельницьких.

Повертаючись із Жовкви до Львова, варто зупинитися в Куликові, де, ймовірно, неодноразово ступала нога гетьмана. Колись це містечко мало сильно укріплений замок, рештки якого у вигляді земляних бастіонів служать тепер трибунами стадіону. Єдиною значною пам’яткою, якої не можна оминути, є добре збережений костел Святого Миколая, збудований 1538 року. Храм знаходиться у центрі селища, біля самої траси на Львів, тому не побачити його важко. Гордиться містечко і своїм земляком — знаменитим українським актором, виконавцем ролі Богдана Хмельницького у відомому фільмі Єжи Гофмана «Вогнем і мечем» Богданом Ступкою.

До Олеська та Підгірців

Наш маршрут пролягає далі — до «коштовніших перлин» львівської Золотої Підкови Олеського та Підгорецького замків. Старовинний Олеський замок (селище Олесько Буського району) на початку XVII сторіччя належав галицьким магнатам Даниловичам. У 1605 році старша донька Станіслава Жолкєвського Софія вийшла заміж за руського воєводу Івана Даниловича та переїхала до чоловікового маєтку. Деякі історики вважають, що разом із нею до Олеська подався і Михайло Хмельницький із малим Богданом.

Якщо про жовківський період життя Богдана Хмельницького ми маємо хоча б якісь відомості, то про олеський не знаємо абсолютно нічого. Однак і сам замок, історія якого є надзвичайно цікавою, вас точно не розчарує. 

На батьківщину Богдана Хмельницького

Радимо також прогулятися охайним замковим парком — одним із небагатьох збережених в Україні старовинних парків. Тут можна натрапити на камінь, напівстертий напис на якому сповіщає: «Біля замкової гори провів дитячі роки Богдан Хмельниченко — майбутній гетьман України».

Від Олеська рукою подати до села Підгірці (уже Бродівського району). Підгорецький замок належав родичам Жолкєвських — Конєцпольським. Збудований «для втіх і відпочинку по трудах воєнних», він вважався одним із найгарніших у Європі. І навіть тепер, після численних руйнувань, спричинених часом та людьми, палац справляє незабутнє враження. Мурований замок, збудований у 1635–1640-х роках за проектом Гійома Левассера де Боплана, невдовзі був зруйнований козаками Хмельницького. Неподалік фортифікації збереглася чотирьохсотлітня липа, де, за переказами, стояло військове шатро українського гетьмана. Власник замку, коронний гетьман Станіслав Конєцпольський, був одним із найзапекліших ворогів Богдана, про якого казав, що він «людина, готова на нове, з бунтівливим духом і з розумом, схильним до всього лихого». Відомо також, що перед смертю у 1646 році Конєцпольський висловив жаль, що йому доводиться вмирати тоді, коли живим залишився Хмельницький: «Боюся, щоб Річ Посполита не зазнала від нього багато лиха, бо ніколи не було між козаками людини таких здібностей і розуму». Підгорецький замок уже друге десятиліття знаходиться на реставрації. Цілком можливо, що колись в оновлених приміщеннях існуватиме музей, одна з експозицій якого розповідатиме й про сторінки історії палацу, пов’язані з українським гетьманом.

На батьківщину Богдана Хмельницького

Після переїзду Хмельницького-старшого до Олеська його незмінним протеже став Іван Данилович. Коли останній обійняв посади корсунського і чигиринського старости, Михайло Хмель став від його імені чигиринським підстаростою, тобто замковим намісником. Підстароста був управителем замку і всього староства, очолював суд, командував військом, організовував старостинське господарство, що давало йому значні прибутки. Займаючи таке високе становище, Михайло Хмельницький став доволі заможною людиною і врешті придбав собі хутір Суботів під Чигирином. Проживаючи у самому серці козаччини, мав близькі контакти з козаками. Більше того, існує переказ, що якийсь час він нібито був сотником Війська Запорозького. Переїзд Михайла на Наддніпрянщину мав величезне значення для подальшої долі Богдана, який саме звідти розпочав свій шлях на Запоріжжя, шлях в історію.

Як Хмельницький граніт науки гриз

Формування Хмельницького як видатного полководця та політичного діяча було б неможливим без отримання фундаментальної освіти. Її, на думку дослідників, Богдан поїхав отримувати до Львова, де у 1608 році Станіслав Жолкєвський заснував єзуїтську колегію. У колегії юний Хмельницький вчився декілька років, пройшов класи граматики, поетики і риторики, вивчив польську та латинську мови, тобто здобув звичайну для незаможного шляхтича того часу освіту. Французький посол граф де Брежі, який 1644 року познайомився з Хмельницьким у Варшаві, характеризував його як «людину освічену, розумну, сильну в латині». 

На батьківщину Богдана Хмельницького

Кароль Шайноха записав про навчання Богдана у львівській школі такий переказ: коли Хмельниченко з іншими студентами прогулювався біля єзуїтського костьолу, «вітер схопив його, тричі обніс довкола храму і на тому місці, звідки його підхопив, знову поставив». Вражені єзуїти буцімто з цієї пригоди зробили висновок, що «з цього хлопця буде велике гоніння на римську церкву».

Збереглися відомості про одного з шкільних учителів Хмельницького, єзуїта Андрія Гонцеля Мокрського. Він був доктором богослов’я, вправним проповідником та автором панегіриків. Відомо також, що Мокрський був гетьманським послом до короля Яна ІІ Казимира під Замостям, коли, зважаючи на стомлене довготривалим походом військо, Хмельницький вирішив піти на перемир’я з польським урядом.

Костел та колегія єзуїтів, пізніше перебудовані, збереглися до нашого часу.

На батьківщину Богдана Хмельницького

Оглянути їх можна в самому центрі Львова по вулиці Театральній, 11 та 13. На фасаді храму поміщено меморіальну дошку, яка нагадує, що саме тут колись студіював майбутній гетьман України. Що ж стосується подальшої історії єзуїтської колегії, то невдовзі, у 1661 році, вона отримала статус університету. Саме з цього року веде своє літочислення Львівський університет — найстаріший університет нашої країни.

Невідомо, що б сталося зі Львовом, якби не любов гетьмана до міста своєї юності. 

Щільними лещатами у жовтні 1648 року було оточене місто, здобуто доти неприступний Високий Замок. Львів був у безвихідному становищі. І коли міщани розпочали переговори, Хмельницький, щоб уберегти місто від татарського погрому, відмовився брати його штурмом і погодився на викуп. 

Узявши з городян контрибуцію в сумі понад 200 тисяч золотих дукатів, гетьман рушив далі — на Замостя. Викупом обійшовся Львів і під час другого козацького походу в 1655 році.

На батьківщину Богдана Хмельницького

Практично безпрецедентна участь Жовкви та Львова у жахливому вирі війни надала додаткового аргументу в суперечці про те, де народився майбутній гетьман і де минули його дитячі роки. У той час, коли інші міста й містечка зазнали жахливих людських та матеріальних втрат, Львів і Жовква, заплативши козацькому вождеві викуп (нехай і чималий), змогли порівняно швидко оговтатися від воєнного лихоліття, зберегли свою неповторну архітектуру, якою маємо змогу милуватися нині. І хтозна, чи сталося б так, якби Хмельницький народився десь на Наддніпрянщині... 

текст: Андрій АНДРУШКО

фото: Денис ТРОФІМОВ

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання