Велоподорож з вогнем

Велоподорож з вогнем.

Від польського кордону до Києва вогонь із Вифлеємської печери, де народився Христос, шестеро тернопільських пластунів доставили за чотири дні. Полум’я в свічках та гасових лампах хлопці везли до столиці на багажниках своїх велосипедів.

Велоподорож з вогнем

Вифлеємський вогонь миру країнами Європи вже понад півстоліття поширюють скаутські організації. Шлях вогню тут починається з Австрії — до Відня його доставляють літаком. Після урочистостей у місцевому Катедральному соборі, естафету вогню передають у сусідні країни — від одного скаутського осередку до іншого. 

Вже дев’ятий рік поспіль українській громаді вогонь від польських скаутів передають пластуни. Цьогоріч, за ініціативою тернополян, по Україні вогонь везли велосипедами.

«З одного боку, це популяризація здорового способу життя, — каже прес-секретар тернопільського «Пласту» Віктор Гурняк. — І водночас — своєрідний вияв солідарності з християнами, які несли вогонь віри через важкі випробування».

Велоподорож з вогнем

Близько 13.00 у четвер, 20 грудня, пластуни Назар Зелінка, Ігор Ханенко, Сашко Рибаков, Роман Задорожний, Денис Грицюк та Віталій Гаврилишин отримали вогонь на прикордонному пункті Рава-Руська від польських скаутів — харцерів. Далі, Україною, Вифлеємський вогонь везли на велосипедах у супроводі буса за маршрутом Львів–Тернопіль–Житомир–Київ. Свій шлях хлопці долали без довгих зупинок.

«По черзі ми заскакували з велосипедами на півгодинки в бус, де трохи відігрівалися, — розповідає Назар Зелінка. — А так, в загальному за день робили тільки одну довгу зупинку, щоб добре пообідати в якомусь придорожньому кафе».

Жоден з хлопців не є професійним спортсменом-велосипедистом. Велопробіги для них — швидше форма туризму і відпочинку. У когось велосипед шосейний, в когось — для гірських поїздок.

Велоподорож з вогнем

Дальніх подорожей в таку пору року пластуни ще не здійснювали. Тож до цього марафону вони спеціально готувалися — їздили зимою по Тернополю. До поїздки з вогнем, завдяки спонсорам, запаслися термобілизною та спеціальним теплим одягом. «Коли крутиш педалі, практично не мерзнеш, — ділиться враженнями Назар Зелінка. — А от якщо навіть ненадовго зупинитися, то холод пробирає».

Пластуни проїжджали через ті області, де є осередки пласту. В перший день після передачі вогню заночували у Львові. За наступний день доїхали до Тернополя. Потім — у Хмельницький. Звідти до Житомира їхали в бусі. А тоді знову велосипедами — до Києва. «Багато з тих, хто зустрівся у дорозі, знали, що ми веземо Вифлеємський вогонь, бо бачили нас по телебаченню, — розповідають хлопці. — Водії сигналили з машин, а в деяких селах жінки виходили до траси зі свічками, щоб взяти і собі священного вогню».

Велоподорож з вогнем

Спочатку вогонь везли в гасовій лампі. Однак коли гас почав закінчуватися, довелося запалювати свічку, вміщену в спеціальному, захищеному від вітру каркасі. Для підстрахівки в бусі, що супроводжував велосипедистів, горіло кілька свічок з Вифлеємським вогнем. Проте протягом всього шляху вогонь, який горів на багажнику велосипедистів, не погас.

Зупиняючись в обласних центрах, пластуни урочисто передавали Вифлеємський вогонь католицьким громадам. 

В їхніх храмах цей вогонь горить з 24 грудня. Офіційна передача вогню представникам усіх областей України відбулася 23 грудня в Києві. Звідти пластуни та представники інших громадських організацій розповсюджують його у всі куточки країни. У православних та грекокатолицьких церквах це полум’я горить до Водохреща. 

текст: Андрій ЯНОВИЧ

фото: Віктор ГУРНЯК, Іван ДОВГАНИК

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання