Крига і квіти

Крига і квіти.

Січень сіє сніг... Сплять усі кольори, і світ навкруги чорно-білий. Село — неначе з гравюри. Гарно, але так хочеться бодай трішки кольору. І ось тобі, мов на замовлення, мерехтить на воротах щось барвисте. І на тих воротах, і на он тих... Це «йорданські хрестики» — шедеври народного фітодизайну — цвітуть на Водохрестя*, коли ніщо не цвіте, та ще й пахнуть...

*Водохрестя, Водохреще, Йордан — християнське свято, що відзначається 19 січня в пам’ять про хрещення Ісуса Христа Іваном Предтечею в ріці Йордан. Однією з центральних містерій свята є освячення води.

Крига і квіти

Хрещатий барвінок, запашний васильок

Знаєте легенду про євшан-зілля? Як юнак, що довго жив на чужині і вже забув про вітчизну, якось вдихнув запах привезеного з батьківщини полину (євшану). І враз наче прокинувся, наче полуда впала з його очей — скочив на коня і чимскоріш помчав додому... І справді, рідні нам з дитинства запахи полину, чебрецю, м’яти часом промовляють до загрубілого серця про рідне сильніше, аніж слова. Коли ж вам вдарить у ніздрі пронизливо-свіжий запах василька, перед очима постане картина Водохрестя. Адже васильок — головне зілля цього дня, багатого квітчанням у Карпатах.

...Хрещатий барвінок

сади устилає,

запашний васильок

три запахи має, —

співається у пісні. Пройдіться на початку січня торговими рядами ринку будь-якого галицького містечка. Ще задовго до Йордану базар «дихає» васильком. Цей аромат домінує над розкішними пахощами сушених грибів, вудженим запахом чорносливу та інших сушениць. А на Йордан з васильком укладають букет-кропильце, оздоблюють ним глечик для свяченої води чи й кидають «для запаху» у саму воду, чіпляють до «йорданських хрестиків», якими прикрашають криниці й ворота, вплітають у великі настільні прикраси — «трійці». Навіть йорданські крижані хрести на ріці чи перед церквою, де святиться вода, часом «маять» цим духмяним зіллям.

Крига і квіти

Дехто плутає васильок та волошку. Тим часом вони зовсім не схожі. Васильок (Ocimum basilicum, він же базилік) — це ефіроносна рослина з багатьма дрібненькими квітками, яку зривають не задля цвіту, а задля запаху. Тож здавна на Водохрестя вплітали васильок у букетики, щоб серед важкої холодної зими вони пахли, наче це літо. А щоб наперекір морозу свято було ще й зеленим, то сухоцвіт оживляли барвінком та ялиновим гіллям.

Барвінок — найпопулярніша рослина в традиційному карпатському квітчанні. Він бо завжди «молодий» — не боїться ні сонця, ні стужі. Його можна добути й з-під снігу. Тож ця рослина вважається символом вічного, незнищенного кохання, молодості, щастя. Барвінок вплітається не лише у вінок календарних свят, але незмінно присутній і в похоронних обрядах, і у весільних. Схожого символізму надавали наші предки ялині, сосні, смереці. З ними у фольклорі часто порівнювали дівчину (скажімо, у відомій весільній пісні «Горіла сосна, палала...»). Ялина символізувала важливе в древній міфології світове дерево. Невеличке деревце ще й тепер горяни ставлять на кроквах новобудови, встромляють у весільний коровай, підвішують до сволока на Різдво. А обабіч крижаного хреста на Водохрестя встановлюють дві ялинки.

Крига і квіти

Ой, на ріці, на Йордані

Особливого значення й символізму на Водохрестя набуває освячена вода. В обряді зауважуємо сліди прадавнього язичницького культу води, які, однак, зовсім не заважають сприймати євангельську подію хрещення Ісуса у Йордані. 

Свячення води на ріці чи в джерелі в Галичині, Буковині, Закарпатті виглядає дуже яскраво й мальовничо. Властиво, то апогей Богоявлення. А святкування, як і на Святвечір, починається ще напередодні урочистою вечерею, що має назву Щедрий вечір. Святково зодягнений люд висипає з церкви і вся громада урочисто, з барвистими хоругвами, співаючи, наближається до ріки (рідше до озера, колодязя). Там усе готове заздалегідь: біля хрещато прорубаної ополонки на льодяному постаменті стоїть гарно прибраний крижаний хрест, оздоблений сухоцвітом, свіжим ялиновим гіллям. Подекуди понад хрестом роблять пишну арку з ялинового гілля. Хрест та лід навколо поливають буряковим виваром — це той кольоровий акцент, якого так бракує у білому зимовому пейзажі.

У кожного в руках — свій окраєць краси: традиційно оздоблений віночком глечик та пучок-кропильце. Найчастіше віночок плели з зеленого барвінку, додаючи васильок, квіти безсмертника, стрічки. Зелень барвінку освіжала василькове кропильце. Сьогодні, прийшовши набрати свяченої води, бачимо такі ж глечики у віночках та кропильця, щоправда, час додає своє: пластмасові квіти, «дощик», паперові стрічки. В містах василькові кропильця можна придбати на ринку.

Крига і квіти

Йорданська трійця

Колись господарі йшли на освячення води з великими свічниками «трійцями». Сьогодні це музейна рідкість, хоч варта того, щоб її відродили. Вистачає одного погляду на цей великий настільний свічник, щоб зрозуміти: маємо перед собою витвір уяви найдавніших наших пращурів. Тих, що вірили, буцімто світ має три «поверхи» — підземний, земний (світ людей) і не бесний (вишній). От і цей свічник виразно триповерховий: вгорі («в небі») одна або три свічки, всередині — усі оздоби, а низ — це основа з розтроєної гілки. «Трійця» водночас символізує людину, «головою» якої є свічки, стан прибраний у квіти й коралі, а донизу опускається пишна «спідниця». А можна й уявляти собі, що свічник-«трійця» — це світове дерево. Свічки стриміли в пучку пшеничних колосків, василька, чебрецю, калини, безсмертників. Цей пучок був огорнутий стрічками, намистом, ґерданами. Задля соковитіших барв у сухий букет додавали й штучних квітів із паперу. На одній зі старих листівок, що зображають Водохрестя, на передньому плані на столі гордо височить «йорданська трійця» — а далі священик входить у хату зі свяченою водою, щоб окропити оселю. 

Ще один народний атрибут Богоявлення — «йорданський хрестик», оздоба криниці та воріт. Ось «класичний» вигляд цієї прикраси. Дерев’яний хрест є центром композиції; довкола нього — вінок (здебільшого з безсмертників), вгору стримить пучок із василька, колосків та ялинових гілочок; внизу — пучок тоненьких фарбованих стружок. Іноді квіти й зілля навіть прикривають сам хрестик.

Крига і квіти

Сьогодні «йорданський хрестик» може бути оздоблений блискучим «дощиком», купованими штучними квітами, але форма зберігається незмінною. Цю оздобу не знімають по закінченні святкування. Не раз добряче вигорілий та потріпаний вітром «хрестик» вже зовсім не має «первозданної» краси, але його залишають на місці.

За «Йорданом», або ж святом Водохрестя, настає день Івана Предтечі, який «узяв всі свята на плечі», тобто цей день закінчує цикл Різдвяних свят. Однак залишається відлуння святкового дійства. Бо у всіх річках струменить свята вода, бо ще звучать колядки та щедрівки, бо ще духмяніє на всю хату йорданський васильок... 

При підготовці матеріалу використана книга Марії ФЕДУЩАК «Прикрашання квітами — квітчання. Погляд на окреме явище культури».

текст і графіка: Анна КИРПАН

фото: Мирослав КУШНІРЕНКО

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання