Калфа, реґіна та крилатий урсул

Калфа, реґіна та крилатий урсул.

«Карпати. Туризм. Відпочинок» уже писав про яскраву й дотепну перебирію — вашківську Маланку, яка відбувається щороку 14 січня у мальовничому буковинському селі Вашківці за сорок кілометрів на схід від Чернівців. Та ви гарантовано отримаєте не менше задоволення, якщо першого або 14 січня здолаєте півсотні кілометрів на південний схід від обласного центру та потрапите в обійми Маланки румунської. Маланкові вітання належать до особливо захопливих і цікавих обрядів народної культури румунів Буковини. Особливо яскраво цей давній ритуал проходить у селі Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області та сусідніх Чудеї, Їживцях, Нижніх Петрівцях.

Калфа, реґіна та крилатий урсул

Суто парубоцька розвага

Ритуал «Маланка» можна поділити на кілька частин: підготовка та організація, склад виконавців та підготовка до обходу, ритуальний похід «Маланки». Всі частини є, з одного боку, складовими цілого, а з другого — окремими дійствами.

Ініціатива у проведенні громадської частини різдвяно-новорічних свят належить громадам парубочої молоді, організованим за територіальним принципом (село, кут села, хутір). Перевага юнаків (взагалі чоловіків) у виконанні зимових календарних обрядів склалася історично. Вона визначалася й підтримувалася в фольклорному середовищі діяльністю архаїчних спілок чоловічої молоді, відомих на Буковині як «парубочі громади». Аналогічна статево-вікова регламентація простежується в традиційному маскуванні румунських келушаріїв, молдавських мошів, болгарських сурванарів і нукерів.

На зібраннях молоді у день святого Миколая звичайно розподіляють ролі головних виконавців рядження. При цьому прагнуть дотримуватися певного канону. Так, на роль «цариць» («regine») намагаються підібрати гарного парубка (іноді підлітка) з тонкими рисами обличчя, роль «ведмедя» («ursul») доручають найсильнішому, «циганів», «жидів», «лікарів» вибирають з найвеселіших парубків, які люблять жарти і вміють повеселити людей. Керує цим процесом найавторитетніший парубок, ватажок — «калфа» («calfa»).

Липа, солома, стрічки,дзвіночки...

При виготовленні костюмів крилатих «ведмедів», котрі характерні тільки для Красноїльська, використовують скручену в перевесла суху вівсяну солому. За кілька днів до свята збираються щонайменше четверо учасників і виготовляють одягкостюм ведмедя: на плечі одного чоловіка ставлять палицю завдовжки три метри, завішують на неї солому та від ніг починають зшивати, скручуючи її навхрест і так доходячи до рук «ведмедя». Головний убір крилатих «ведмедів» — це обшита намистинками національна шапка «cus‚ma». А для поширених у інших румунських селах безкрилих «ведмедів» солому просто нашивають на одяг. Морда ведмедя — з липового дерева, обклеєна картоном чи овечою шкірою, в отвори для очей вставляють ліхтарі з червоним світлом.

«Ведмедів» супроводжують «цигани», які в різних кутах села по-різному одягнуті. Одні мають крислаті шапки, на одязі пришиті пурпурові стрічки та дзвіночки. Інші — одягнуті в шкіряні куртки та підперезані широкими шкіряними поясами; на головах — овечі шапки, обшиті намистинами. В руках «цигани» тримають булави.

Калфа, реґіна та крилатий урсул

«Царі» та «цариці» («regii si reginele») одягнуті в національний румунський костюм. Царі — в білих штанах, сорочках, обшитих візерунками, прикрашених кептариках. «Цариці» вдягають спідниці-«горбатки» (румунською «fote»), розшиті золотистими і сріблястими орнаментами, вишивані сорочки, кептарики. На головах у них корони зі вставленими іконками, прикрашені намистом та дзеркалами. І царі, і цариці тримають у руках мечі. «Дід» і «баба» («baba si mosneagul») одягнуті в національний стрій, тільки на обличчях мають маски. Окрім роботи над костюмами головних персонажів, найбільше часу забирає виготовлення складних зооморфних масок. Усе спорядження «ведмедя» може важити кілька десятків кілограмів, що вимагає від виконавця цієї ролі неабиякої фізичної витривалості.

Усе це робиться потайки, щоб не розкрити інкогніто перебраних до свята. Репетиції карнавальних вистав і пісень найчастіше влаштовуються в хаті чи у дворі «калфи». За звичаєм, після всіх приготувань нашвидкуруч випивають та закушують. Тут же, перед батьками і родичами свого ватажка, парубки перший раз виконують новорічні щедрівки, маланкують, танцюють.

Хто на шляху — стережись

Ходіння з Маланкою («Malancuta») полягає в тому, що парубки збираються групами, наймають музику, якщо між ними немає музикантів, і ходять під вікна хат, де є дівчата. Прийшовши під вікно, парубки співають пісні, в яких вихваляють і оспівують батьків дівчини, а головним чином, саму дівчину; співу акомпанує музика. 

Лише у невеликих селах влаштовують одну «Маланку», а звичайно ж їх кілька: на кожній вулиці або в кожному куті. Так, у Красноїльську й сьогодні, за традицією, новорічні перебиранці збираються в шести кутах.

За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються із настанням темряви, після заходу сонця, тобто в той час, коли, за повір’ями, розперізувалася всяка нечиста сила. Раніше в цю святкову ніч люди сиділи по хатах, побоюючись виходити надвір. Випадкова зустріч з рядженими не обіцяла нічого доброго. Якщо на їх шляху траплявся перехожий, його могли кинуту в сніг. Жінок і дівчат, яких зустрічали дорогою, намагалися облити водою, вимазати їм обличчя сажею чи попелом (давні символи багатства та родючості).

А випадкова зустріч двох «Маланок» раніше, як правило, закінчувалася бійкою, внаслідок якої траплялися і серйозні поранення. Втім, винуватців цих святкових інцидентів не було прийнято розшукувати і карати.

Звертають на себе увагу й інші особливості поведінки маскованих щедрівників, що дозволяють порівнювати її з дружиною, котра перебуває у військовому поході. Суворо дотримується принцип одновладдя: керівникові «Маланки» — «калфі» — належить вирішальне слово у визначенні маршруту, місця і часу початку ритуалу. Він подає усні накази та умовні сигнали — свистінням або дзвінком.

Калфа, реґіна та крилатий урсул

Танцюють всі

Супроводжувана музиками, а інколи й співочим хором «Маланка» перебуває в русі цілу ніч. До світанку ряджені щедрівники повинні обійти все село або відведений їм кут, де може бути від кількох десятків до кількох сотень дворів.

Заходячи на подвір’я, «калфа» спочатку запитує, чи приймають «Маланку». Господарям завжди годиться відповідати ствердно. Тоді, за командою ватажка, «Маланка» заходить у двір господаря під музику. «Калфа» запрошує по черзі всіх учасників ритуалу до танцю. Першими танцюють «дід» і «баба» (у багатьох випадках роль діда виконує «калфа»). Якщо в хаті є дівчина, то другий танець вона танцює з «дідом». «Калфа» зупиняє танець і дає нову команду: «regii si reginele» — і «царі й цариці» починають одночасно танцювати і співати під музику. Після «циган» і «ведмедів» «калфа» закликає до танцю, в якому танцюють «жиди», «цигани і циганята», «лікарі» та інші масковані персонажі. Після заключного танцю всі маланкарі дякують господарю, той пригощає їх та платить гроші. Такі обходи з щедрівками тривають цілу ніч з 31 грудня на перше січня, а в багатьох румунських селах — і з 13 на 14 січня.

Кульмінація карнавального дійства припадає на день 14 січня. Усі групи маланкарів окремого села виходять на майдан-толоку, де кожна з «Маланок» намагається перевершити іншу в мистецтві танцю. У Красноїльську цього дня на толоку виходять в «Маланках» маленькі діти, переодягнені на циганів і крилатих ведмедів, що робить свято ще яскравішим.

У цьому селі можна побачити ще один неповторний звичай: в «Маланці» з так званого Верхнього кута при вході на толоку «ведмеді» падають на коліна і, танцюючи, йдуть далі навколішки. В їх танці, на відміну від інших «Маланок», є момент, коли «ведмеді» лягають на землю, а «цигани» танцюють на них.

Під вечір 14 січня «Маланки» розходяться на заключну фазу обрядодії, тобто на розформування. Це відбувається пізно ввечері у «калфи», де маланкарів частують. А через кілька тижнів, у призначений день, частують «Маланку»: усі господарі, в яких танцювала «Маланка», накривають столи маланкарям.

Спільне гощення й танці тривають до ранку. Напевно ж, сторонньому не вдасться побачити всі стадії ритуалу «наживо», та побувати на карнавалі у центрі села вартує. 

текст: Георгій КОЖОЛЯНКО

фото з архіву автора

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання