В зимові гори візьми з собою удачу

В зимові гори візьми з собою удачу.

Справжній зимовий похід у Карпати — це пробивання стежки по пояс у снігу, важкий рюкзак, мороз і вітер, короткий день, розбиття табору в некомфортних умовах, дефіцит дров і довгий нудний вечір. Та не лякайтеся — якщо ви пішли в мандрівку зі справжніми друзями, то все це видасться не таким уже й неприємним, а побачите ви чудові краєвиди, сонячні ранки та місячні ночі. Завжди знайдеться хтось, хто розвантажить ваш наплічник, якщо йому легше йдеться, поділиться одягом, якщо ви змерзли, закриє від вітру, допоможе розбити табір, натягати дров, зварити смачну вечерю і вже тоді — цікаво, змістовно і, можливо, співоче провести вечір. Тому, збираючись зимою в гори, дуже серйозно поставтеся до підбору команди. Потім уважно сплануйте маршрут і подбайте про спорядження та комплектацію наплічника.

В зимові гори візьми з собою удачу

Команда

Ліпше троє друзів, як сто долярів. (Хтось мудрий)

Рекомендований склад команди для зимового походу — мінімум три – чотири особи. Буває й менше (навіть сольні походи), але це вже виняток, який передбачає особливу підготовленість і великий досвід. При значному сніговому покриві бажано навіть, щоб група складалася з 6–10 осіб — тоді легше пробивати стежку. Так чи інакше, взимку горами пересуватися значно складніше, ніж у решту сезонів — за день долається до 15 кілометрів. Крім того, зимою світловий день набагато коротший, аніж улітку, а погода змінюється дуже швидко.

Учасники мають бути достатньо загартовані, фізично і морально підготовлені. Складності маршруту повинен відповідати досвід туристів, особливо керівника. Багато важить дисципліна в групі, взаємодопомога та взаємоповага. Взимку, коли зовнішнє середовище буває небезпечним, агресивним, група повинна працювати як один міцний організм.

Бажано, щоб жінок у складі групи було не більше третини. Це не дискримінація. Справа в тім, що пробивати стежку в глибокому снігу, нести групове спорядження, тягати колоди, колоти їх на дрова, розпалювати піч — чоловіча робота. А от вікового цензу не існує. Можливі варіанти від 9 до 99 років.

В зимові гори візьми з собою удачу

Маршрут

Quo vadis, туристе? (Хтось здивований)

Обираючи маршрут для зимової мандрівки, ви повинні врахувати кілька основних моментів. Найперше — тривалість походу. Можливі варіанти від найкоротшого (на один день) до достатньо довгого (на тиждень чи й більше), в залежності від підготовленості команди.

Гірські походи умовно можна поділити на два типи. Перший — «радіальні» з проживанням на облаштованій базі (приватний сектор, колиба і таке інше). Для початківців саме такий тип зимових походів найкращий. Другий — «лінійні», коли харчі, житло, одяг у вас за плечима, і ви ні від кого не залежите. 

Добре було б, якби влітку чи в розпал весни ви пройшли певні ділянки майбутнього зимового маршруту, а ще краще — весь шлях. Так ви будете краще орієнтуватися й імовірність заблукати зменшиться. Складні чи незнайомі частини шляху варто залишити на другу половину мандрівки. Тоді вже і наплічники легші, і організм адаптований до фізичних навантажень, і «відчуття маршруту» з’являється.

Група, яка перебуває в горах узимку, досить ізольована — з деяких районів Карпат майже неможливо дістатися до житла швидше, ніж за дві доби. Тому у перших зимових походах варто звести автономність до мінімуму, вибравши для мандрів ближчий, «цивілізованіший» район. Тоді у випадку, якщо хтось з учасників групи захворіє, виснажиться, чи з інших причин буде змушений повернутися додому, ви усією групою зможете зійти з маршруту. Незайвими будуть і колиби на маршрутах. Є райони, де їх досить багато.

Узимку колиба — це тепло і добрий відпочинок. А от орієнтуватися на джерела, як це робиться влітку, тепер не обов’язково — можна топити сніг. Зимою складніше й небезпечніше йти відкритими та високими хребтами (Чорногора, Свидовець). Залежно від погодніх умов, хребет треба або траверсувати, або йти верхом. При високому снігу краще йти по самому хребту, щоб не потрапити у лавину. Якщо ж на хребті дме сильний вітер, але сніг неглибокий, то треба траверсувати. А для перших зимових мандрів варто взагалі вибирати лісисті й невисокі райони Карпат, адже там значно легше знайти дрова, ліс захищає від вітру, а лавинна небезпека менша.

При плануванні маршруту вдома варто врахувати, що стежки і дороги взимку замітає, тому їх важко, а деколи просто неможливо ідентифікувати. І тут допоміг би GPS.

Окрім того, не треба нехтувати стільниковим зв’язком, адже значні території Карпат вже мають покриття, а мобільник може полегшити мандрівку — це й інформація про прогнози погоди, і консультації у друзів чи досвідчених людей стосовно маршруту, і виклик рятувальної служби, номерами якої варто запастись заздалегідь.

Перед походом прогляньте довготерміновий прогноз погоди. Хоча сліпо вірити йому не варто, це все ж таки допоможе уникнути сильних снігопадів, морозу чи відлиги. Якщо передбачаються різкі зміни погоди, мандрівку варто перенести.

В зимові гори візьми з собою удачу

Спорядження

У мандрівку беруть не те, що потрібно, а те, без чого не можна обійтись. (Хтось завбачливий)

Від якості спорядження залежать комфорт, здоров’я і безпека туристів. Спорядження можна розділити на особисте й загальне, чи групове (перше учасники походу готують самостійно, останнє готує керівник або досвідчений учасник). 

До особистого спорядження віднесемо наплічник. По-перше, відмовтеся від брезентових наплічників типу «колобок» чи «груша». Дотримуйтеся загальних правил пакування рюкзака: в самому низу — щось м’яке (спальний мішок, добре водоізольований), щоб не нищити дно наплічника, далі важкі речі, а під верхом повинен знаходитись термос із гарячим напоєм, теплий одяг, сонцезахисні окуляри, перекус. В жодному разі не прив’язуйте зовні до наплічника ніякого спорядження. По-перше, його легко пошкодити при транспортуванні, а по-друге, ви гаятимете цінний час, кріплячи його, коли воно відв’язуватиметься.

Ще одна важлива особиста річ — спальник. Від тепла та зручності спального мішка залежатиме здоровий сон. Для зимових мандрів годиться спальник типу «кокон» з хорошими теплоізоляційними (комфорт за температури мінус 6–10 градусів) і ваговими (до двох кілограмів) характеристиками. 

Тепер про килимок. Його використовують для теплоізоляції і стелять під спальник. В зимових походах — річ обов’язкова. Транспортувати зовні рюкзака можна (килимок завжди під рукою, економиться об’єм самого наплічника), але тоді не уникнути механічних пошкоджень.

Візьміть із собою термос. У поході треба уникати зневоднення організму. Намагайтесь випивати за день від 1,5 до 2,5 літра теплої рідини. Горнятко гарячого чаю може повернути хороше самопочуття.

Ліхтарик — малий, але важливий учасник мандрівки. Рекомендуються ліхтарики на світлодіодах. Бажано, щоб група мала хоча б один потужний ліхтар для орієнтування у великому радіусі.

Кожен добропорядний турист мусить мати індивідуальний ремонтний набір. 

Що стосується аптечки, то кожен сам визначається з необхідними йому медичними засобами. Але є речі обов’язкові для всіх — це вітрозахисний крем для обличчя і рук та пластир. 

В зимові гори візьми з собою удачу

Не забудьте прихопити мотузку довжиною три — п’ять метрів. Її можна використовувати для тягання дров, висушування одягу і тому подібного.

Шмат поліетилену розміром метр на два знадобиться для багатьох корисних справ. Постеливши його на брудну землю, можна без шкоди для речей запакувати-розпакувати наплічник, зберегти чистим розкладений на цераті килимок. Окрім того, можна сховатися від дощу, герметизувати поліетиленом вікна-двері-шпари в колибі.

«Сідалко» — прямокутний шматок килимка чи іншого водо- і теплоізолюючого матеріалу, який кріпиться на стропі рюкзака. Спектр використання дуже широкий: сидіти на мокрій землі, снігу, каменях, роздмухувати вогонь і так далі.

Лижні палиці теж дуже практична річ: їх можна використовувати як кілки при встановлені намету, як триногу для приготування їжі. Слабке місце — кільця знизу палиць. Якщо вони ламаються, то палиці майже повністю втрачають функціональне значення при глибокому сніговому покриві.

Не забудьте вдома документи. Останнім часом наша міліція «активізувалась» і намагається «познайомитися» з кожним туристом особисто. Гроші беріть з деяким надлишком. Окрім необхідних на дорогу і продуктів, слід мати певний «НЗ».

Карта, компас, GPS — без коментарів. Візьміть у похід невеликий гострий складаний ніж. А от метрові тесаки залиште для героїв американських бойовиків.

Із собою у вас завжди повинна бути коробка (або дві) сірників, загорнута у водонепроникну упаковку.

Дров і сірників не завжди буде достатньо, щоб розпалити хорошу ватру. Інколи виникатиме потреба у розпалі. Для цього найкраще підходять шматки гуми (нарізаються з автомобільних камер) — вони невибагливі до транспортування, не бояться вологи і дуже добре горять.

Взимку в горах слід берегти очі від ультрафіолету. Тому прихопіть сонцезахисні окуляри і обов’язково ними користуйтеся. Підійдуть як спеціалізовані (зручні, ефективні, але дорогі — від 150 гривень), так і скляні — для газозварки (значно дешевші).

Снігоступи або лижі — незамінні знаряддя пересування зимовими горами. Снігоступи можна виготовити самостійно (шукайте «рецепти» в Інтернеті) або придбати в туристичних магазинах. Щодо лиж — «Бескиди» вже не виготовляються, тому їх треба шукати у людей. А з сучасних варіантів підійдуть комплекти «Ski-tour», але вони доволі дорогі.

В зимові гори візьми з собою удачу

Одяг

Намокає усе, але дещо сохне швидше...(Хтось бувалий)

Одяг повинен бути легким, теплим, зручним. Верхній — синтетичним і вітрозахисним. Особливо важливо подбати про голову, руки і ноги. Підбір нічного одягу залежить від теплоізоляційних властивостей вашого спальника. Нічний одяг має бути максимально легким і теплим (синтепон, пух).

Взуття обов’язково має бути міцним, теплим і зручним. Це найважливіший елемент одягу туриста, тому до його підбору треба ставитися якнайсерйозніше. Для зимових походів черевики підбирайте на один розмір більші (щоб одягти дві–три пари теплих шкарпеток). Сучасна промисловість пропонує споживачу туристичне взуття з безліччю різноманітних мембран і засобів захисту (від 500 гривень), конкуренцію їй створює секонд-хенд, який пропонує аналогічну якість за нижчими цінами (від 150 гривень). А можна взяти звичайні черевики, надягнувши на них гумові калоші (із спеціальними нашивками, що кріпляться до «ліхтариків»), або «загальний захисний комплект» (ЗЗК). Це додаткова вага, проте краща тепло- та водоізоляція.

«Ліхтарики» (бахіли) використовуються для захисту взуття від снігу. Вони щільно прилягають до черевиків і ніг нижче колін. Таку річ можна придбати в магазині, а можна виготовити і самому. Шкарпетки беріть товсті, синтетичні, бо такі швидше сохнуть.

Основна вимога до штанів — вітронепроникність. Можна використовувати лижні комбінезони, вовняні рейтузи в поєднанні з балоновими штанами, а можна і спеціалізовані штани з мембранами й замками.

Білизна буває звичайна і спеціалізована (термобілизна). Добре зарекомендували себе синтетичні велофутболки — зручні, теплі, швидко сохнуть. Подбайте про теплий і неважкий флісовий чи будь-який інший светр. Ще краще, якщо він матиме капюшон.

За вітрівку (штурмівку) зійде балонова або інша вітрозахисна куртка з капюшоном. У продажу з’явилися різноманітні мембранні — хороша річ. Додаткова тепла куртка — дуже приємний елемент зимового спорядження. Її ви будете вдягати ввечері в таборі або на ніч (якщо спальник недостатньо теплий).

На голову треба вдягти шерстяну (флісову) спортивну шапку та маску, або шапку-балаклаву. Маску можна купити в спеціалізованих туристичних чи військових магазинах, а можливо й зробити самому зі старої шапки.

Однієї пари рукавиць не вистачить. По-перше, обов’язково мати товсті теплі рукавиці із захисним манжетом, щоб усередину не потрапляв сніг. Не обійтися й без тонких «повсякденних» рукавичок, які, в принципі, навіть не обов’язково знімати (в них можна їсти, зав’язувати шнурівки і так далі). Якщо виконуєте якусь роботу на морозі (скажімо, зав’язуєте мотузку), одягайте додаткові рукавиці з цупкого матеріалу. Отак набігає аж три пари. Але узявши усе це, ви можете впевнено рушати в зимову мандрівку. 

У публікації використані фото з архіву Тернопільського обласного спортивно-туристичного клубу (www.forum.tourclub.com.ua).

текст: Володимир ГОРОН

фото: Володимир ГОРОН, Володимир БОБИК

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання