Монастир на Стінці

Монастир на Стінці.

Скельну терасу Передкарпатської височини над річкою Бистриця поблизу Івано-Франківська називають Вовчинецькими горами, або Стінкою. Потішити душу та око незвичними ландшафтами може кожен, вирушивши пішо чи краще велосипедом сюди — у ландшафтний заказник «Козакова Долина». Чим же можуть здивувати ці невисокі (якихось 300 метрів над рівнем моря), зовсім доступні пагорби? У північній околиці Івано-Франківська, що впирається у Вовчинецькі гори, в гущавині дубово-грабового лісу розташоване печерне язичницьке капище, де проводили ритуальні дійства давні жерці. Сліди перебування людини в цьому масиві датуються добою неоліту*. Отже, намагатимемось детальніше ознайомити із місцевістю цікавою та дещо загадковою.

* Неоліт (гр. neos — новий, lithos — камінь) — новий період кам’яного віку.

Монастир на Стінці

Вирушаємо до села Вовчинець однойменною міською вулицею. На кінцевій зупинці тролейбуса встановлена дошка з правилами відвідин заказника. Тепер нам прямо, а відтак — ліворуч повз могилу-курган воїнів ОУН-УПА, далі попри церкву, мостом через Бистрицю Надвірнянську до крамниці «На околиці», що розташована вже біля самого підніжжя Стінки. Одразу ж за магазином повертаємо праворуч на розбиту ґрунтову дорогу, з якої й розпочинається підйом угору. Через 500 метрів поворот ліворуч на таку ж ґрунтову дорогу, що розмежовує ліс та поле. Шлях пролягає повз хрест воїнам ОУН-УПА. З цього місця відкривається панорама Івано-Франківська та приміських сіл; неначе на долоні — ліси і поля, обрамлені долинами Надвірнянської й Солотвинської Бистриць, що нижче зливаються в одну доволі широку та глибоку ріку. Через 600 метрів звідси підйом поступово перейде у рівнину. А оминаючи ліворуч стіну лісу, ще через 1200 метрів побачимо ділянку газопроводу та опори лінії електропередач. Якщо з’їхати похилою стежкою ліворуч, а через 200 метрів — знову ліворуч, то просікою потрапимо між двох ЛЕП. Поруч знаходиться карстова лійка з прямовисною десятиметровою гіпсовою скелею. Тут можна трохи перепочити. Втім, якщо повернутися до газопроводу і знову обрати стежку наліво, через півтора кілометра прямої дороги натрапимо на облаштоване місце для відпочинку в лісі. Столик, лавочка. Якщо в наплічнику є термос із гарячим чаєм та канапка, вони «підуть» на свіжому повітрі за милу душу.

Монастир на Стінці

Перевівши подих, прямуємо тією ж дорогою далі. Через 500 метрів стежка збігає праворуч і заводить у ліс. Тут нашим орієнтиром стане дерев’яний хрест. Від нього ліворуч —лісова дорога. Рухаючись нею, через 800 метрів зауважуємо ледь помітну заліснену стежку. Тепер нас «ведуть» червоні маркери на деревах1. І через десять хвилин ходи (тут велосипедом проїхати складно) перед нами, неначе корабель, виринає гіпсова скеля. Це — Монастир. Брила сягає 20 метрів заввишки. На її вершині — овальний майданчик. Він добре освічується сонцем протягом дня. Тому, як стверджує у своїй розвідці дослідник Віктор Ідзьо, це місце наші предки обрали для капища. Адже у давніх слов’ян був яскраво виражений космічний культ, в якому Сонце вважалося верховним божеством.

Монастир на Стінці

Нижче майданчика розташовані п’ять печер. Довжина трьох — приблизно по дев’ять метрів, висота всередині у людський зріст, ширина — півметра й трохи більше. У двох печерах є невеликі гроти.

Лиш одна має довжину 13 метрів, висоту входу три метри і ширину — метр. Тут при вході викарбувана дата — 1861 рік. На стінах та стелі найвищої печери є сліди штучної обробки каменю, стеля аркова. Саме тут, за народними переказами, було святилище, в якому проводили культову службу.

Про це місцеві мешканці зберігають переказ. Дуже давно жили в околиці людивелети, які настільки загордилися, що почали до неба будувати величезні сходи, щоб вигнати звідти Бога. І, звичайно ж, були за це покарані. Бог наслав на них потоп, який їх знищив. Вціліли лише старий і молодий велети, що схоронилися на найвищій горі. Але в їхньому роді не було жінок, і з часом велетів на цій землі не стало.

Монастир на Стінці

Після потопу створив Бог менших людей, таких, як нині, однак вони довго залишалися під владою чортів та бісів. Аж нарешті всю нечисть тут винищив святий Яцек2. Тоді в скельному масиві понад Бистрицею постав монастир ченців-домініканців. Та з часом монахи упали в гріх, тому цілий монастир запався глибоко під землю. Лишилася тільки скеля з печерами. На місці язичницького капища і справді свого часу виник монастир, звідки і походить назва скелі у Вовчинцях.

Ця місцевість у народних переказах пов’язана також і з містечком Чешибіси (нині — селище Єзупіль) та Духовою Криницею поблизу. Дослідники висувають версію, що саме тут зародилося поселення з такою незвичайною назвою.

Монастир на Стінці

Від скелі Монастир можна би повернутися вже знайомою дорогою до Івано-Франківська. Але є сенс не повторюватися, а «закільцювати» велопрогулянку, проїхавшись в обласний центр через Єзупіль. До речі, перша письмова згадка про нього датується 1435 роком. А в околицях поселення зафіксована одна з найдавніших стоянок в Україні (виявлено культурний шар палеолітичної доби — приблизно 100 тисяч років тому). 

Першоназва Чешибіси, очевидно, походить ще з дохристиянських часів. Краєзнавець Іван Драбчук у своїй добірці давніх переказів наводить легенду, що пояснює це слово. Начебто у давнину в цих місцях водилося багато чортів, які бешкетували ночами на полях, де люди випасали коней. Згодом, в кінці ХVІ століття, на місці дощенту спалених татарами Чешибісів було закладено місто-фортецю Єзуполь (Місто Єзуса — Ісуса), а на протилежному березі Дністра — Маріамполь (Місто Марії). У Єзуполі збереглася найдавніша в Івано-Франківській окрузі споруда домініканського костелу та монастиря, де у 1652 році було поховано коронного гетьмана Речі Посполитої Миколу Потоцького.

Монастир на Стінці

Знаючи бодай дещо про нашу наступну ціль — Чешибіси-Єзупіль, покидаємо скельний комплекс Монастир і виходимо на рівнину знайомою вже дорогою. Звідси видно просіку, на яку нам слід вийти. Звертаємо ліворуч і тепер їдемо увесь час прямо, на північний схід. Скочуємось по просіці похилою стежкою до потічка в долині. Перейшовши струмок, увесь час тримаємося чіткої дороги. Тепер важливо вибрати вірний шлях на роздоріжжі. З п’яти ґрунтових доріг обираємо ту, на якій ліворуч побачимо годівницю для лісових звірів. Дорога виведе нас до стовпа з дороговказом та лінії електропередач. Проїхавши попід дротами, рухаємося вниз і прямо — аж до межі села Ганнусівка. На окраїні — покинута цегельня. Нарешті повертаємо ліворуч, на Єзупіль.

Монастир на Стінці

Проїхавши міст через Бистрицю, потрапляємо в стародавнє українське селище. Повертаємо в перший поворот праворуч (орієнтир — дерев’яний хрест), на ґрунтівку, яка через півтора кілометра приводить нас до мальовничої долини в урочищі Вишновець, що на межі земель Сільця та Єзуполя. Саме тут знаходиться Духова Криниця — релігійна святиня, один із сакральних центрів Галичини, подібно Зарваниці, Гошеву, Погоні, Манявському скиту. Кажуть, одного разу біля джерела на свято Івана Купала з’явилася Богородиця. Це околиця древнього Галича. За переказами, саме до криниці Святого Духа приходили освячувати свої знамена дружинники Ярослава Осмомисла та Данила Галицького. І сьогодні джерело користується великою шаною в християн. Протягом року сюди сходяться тисячі людей, щоб помолитися та набрати води, яка має цілющі властивості. Втамуємо спрагу коло кринички й ми. А тепер — повертаймося до Івано-Франківська. До нього нам крутити педалі не більше півтори години. 

текст: Андрій ЗОБКІВ

фото: Денис ТРОФІМОВ

Короткий опис маршруту: 

Івано-Франківськ — село Вовчинець — скеля Монастир — селище Єзупіль — Ду

хова Криниця — Івано-Франківськ.

 

Загальна довжина — приблизно 55 кілометрів.

Тривалість — один день. Клас маршруту — прогулянка.  


1 Маршрут промаркував автор цієї публікації.

2 Яцек (Гіацинт) Одровонж (прибл. 1183–1257) народився в Польщі, в Кракові. Тривалий час був римо-католицьким місіонером на Русі. Монах ордену домініканців, заснував декілька монастирів, зокрема в Києві, Чернігові. Канонізований у 1594 році. 

Коментарі   

0 #2 Pavuk 14.11.2014, 03:06
Я якось чув легенду про те що в одній з цих печер жив Старий Ребе, який був наставником Потоцького. Може хтось знає більше про цю історію?
Цитата
0 #1 Олена 08.06.2014, 15:52
Дякую за статтю.Обожнюю околиці рідного Франківська з його надзвичайною природою. З одного боку - річки з мінливими берегами, з іншого - здичіла і оповита історіями гірська місцевість з заповідними лісами. Маю знайомих старовірів, які також дуже вдячні за статтю, молодець, що створив
Цитата

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання