«Вовчі» стежки — без кордонів

«Вовчі» стежки — без кордонів.

У кінці вересня на теренах Підкарпатського воєвудства Республіки Польща та Львівської області України відбувся Перший презентаційний тур «Шляхом карпатських вовків» за участю польських та українських журналістів. Його організували Департамент промоції, туризму та спорту Уряду маршалківського Воєвудства Підкарпатського та Центр активного туризму «Олімп» у десятитисячному містечку Устшикі Дольне, «гірськолижній столиці» Підкарпаття. Виправа, як кажуть поляки, включала всеможливі види активного відпочинку, від яких іноді добряче тремтіли коліна та смоктало під ямкою. «А чому «шлях вовків?» — найперше поцікавилися ми в організаторів. «Бо вовки відважні, і для них не існує державних кордонів», — віджартувався господар «Олімпу» Яцек Войтас, натхненник і опікун цілої акції.

«Вовчі» стежки — без кордонів

Без перепочинку

Вам колись вдавалося перетинати державний кордон за чверть години? Уявіть собі: двокілометрова черга автомашин з українського боку, наш прикордонник садовить вас у власну машину і по «зеленій смузі» везе до пункту перетину кордону, кілька хвилин на стандартні формальності (песик-нюхач, навчений шукати наркотики, на вас нуль уваги) — а з польського боку за шлагбаумом уже чекають організатори. Не приховуючи вдячності прикордонникам та митникам, все ж маємо зауважити, що жодних приписів вони не порушили.

Кордонний переїзд Кросцєнко–Смільниця (відкритий п’ять років тому, приміщення митного та прикордонного контролю знаходяться на території Польщі) міг би бути ідеальними туристичними воротами для двох країн. Вантажний транспорт тут не пропускають. То власне так, як в нашому випадку, мав би виглядати перетин кордону для туристів — не плутайте з гендлярами.

Наразі ж, як відомо, існує маса обмежень. А ще цим переїздом здебільшого користуються громадяни Польщі. (Прикордонники кажуть, що за день тут проїжджає зо дві тисячі машин, з яких аби назбиралося півсотні зареєстрованих в Україні). Поляки перетинають кордон, проїжджають українською територією зо два кілометри до найближчої АЗС, заправляють повні баки, купують дозволену кількість спиртного та сигарет і вертають домів. Відтак службовці по обидва боки кордону з розумінням ставляться до тих, хто проїжджає з іншою метою. 

«Вовчі» стежки — без кордонів

Від кордону до Устшиків Дольних всього сім кілометрів. Вітання з колегами, поселення в дерев’яних котеджах «Олімпу», перекуска — і по конях, точніше, позашляховиках УАЗах. «Руска технік а. Гньотса — нє ламьотса», — зауважує Яцек Войтас про радянську машину, що пройде будь-де. Наш шлях проліг через центр сусіднього повіту Лєско, де була влаштована маленька атракція до Євро-2012. Керуючи повнопривідним ніссаном із футбольним м’ячем на капоті, треба було забити гол у ворота. Екстріму ніякого, але позитивних емоцій достатньо. Далі — долати на джипах багнюку вздовж Сяну. Позашляховики один по одному застрявали, і лише керівник промоційного департаменту воєвудського уряду Аґата Сарна, вперше сівши за кермо судзукі-«самурайчика», бездоганно пройшла всі ями та канави (напевно, прізвище відповідає вдачі). Жваво обговорюючи пригоди, розтираючи гулі та зчищаючи бруд з уніформи, товариство повернулося до пансіонату. Наступного дня, пообіцяли нам, такого напруження не буде.

«Вовчі» стежки — без кордонів

У шкірі вовка морського

Такого й справді не було. Кавалькада позашляховиків ідеальною асфальтівкою вирушила до Солінського озера.

Довідка. Солінське озеро — найбільша в Польщі штучна водойма з площею поверхні 2100 гектарів, середньою глибиною 25 метрів. Греблю довжиною 664 метри, шириною 12 метрів та висотою 82 метри звели в 1969 році. При цьому було затоплено кілька сіл — колись у них мешкали переважно українці, яких депортували під час операції «Вісла», решту населення відселили в кінці 1950-х років, коли почалося будівництво греблі. На Соліні працює електростанція потужністю 136 меґават. Озеро — найбільший у Бершадах туристичний об’єкт, на його берегах розташовані численні бази відпочинку, яхтклуби тощо. Земельні ділянки на узбережжі — одні з найдорожчих у Польщі.

Коли ж прибули в кінцевий пункт автоподорожі, то виявилося, що тепер належить спускатися на канатах 16-метровою прямовисною скелею в човен з ніжною назвою «Барбурка», пришвартований біля крутого берега. Більшості учасників виправи таке довелося робити вперше. (До речі, журналісти ще мали змогу випробувати себе в канатній переправі через урвище, спуску по натягнутому тросу, греблі на каяках, стрільбі та пейнтболі). Один за одним чоловіки та жінки заповнювали палубу, злегка відсапувались і отримували «бонусне» пиво. А потім — майже цілий день під вітрилами «Барбурки» та, очевидно її сестри, «Білої Дами» по розлогому солінському плесу із заходом на Острів енергетика, розвагами та конкурсами. Шкода лише, що вода вже не надавалася для купання.

«Вовчі» стежки — без кордонів

«Дябельський Камінь» та «неприступний» Цюхів

За три дні, проведені на «вовчих» стежках у Бершадах, ми мали можливість пересвідчитись, наскільки динамічно та комплексно розвивається туризм у сусідів. Польські туроператори успішно працюють над тим, аби їх клієнт не нудьгував будь-якої пори року та обов’язково захотів приїхати ще. Насичена програма міжсезоння чудово це ілюструє. (Притому сусіди, м’яко кажучи, дивуються з цін на українських базах відпочинку).

«Вовчі» стежки — без кордонів

Друга частина туру — ознайомча поїздка Україною. Кросцєнко–Смільниця, і одразу поворот праворуч, через богом забуті бойківські села Терло, Волошине, Біличі, Стрілковичі до Старого Самбора і далі такими ж сільськими та польовими дорогами в напрямку Трускавця. За Старим Самбором колона машин проїжджає повз цікавий природний об’єкт — групу скель під назвою Диявольський Камінь (найвища має висоту 24 метри), що знаходяться в урочищі… Спас. Не могли учасники виправи оминути й іншу скельну групу — легендарний заповідник Тустань. А з Тустані «шлях карпатських вовків» проліг на хребет Цюхів з однойменною вершиною, біля якої недавно збудовано базу відпочинку «Карпатські полонини». З висоти відкривається захоплюючий вид на Дрогобич, Трускавець, Стебник, Борислав. Та спершу на гору треба дістатися. Незадовго перед тим повінь знесла два містки на гірській дорозі, тож довелося самотужки влаштовувати переїзди (приїхали в Україну будувати дороги, жартували польські колеги).

«Вовчі» стежки — без кордонів

Далі буде

Промоційні оглядові тури в Підкарпатському воєвудстві запровадили ще в 2000 році. Зараз у Бершадах, зауважує Аґата Сарна, рейди на позашляховиках стали дуже популярними. При цьому в Польщі чітко означено, де можна їхати джипом чи квадроциклом, а де зась. Жоден автолюбитель не поткнеться на територію природного парку чи іншого резервату, бо за штраф доведеться викласти чималу суму. Водночас, «Шляхом карпатських вовків» — перший для сусідів досвід транскордонного туристичного туру. Організатори планують проводити його щорічно. Передбачається, що наступного року такий тур пройде на Гуцульщині. 

«Вовчі» стежки — без кордонів

текст: Володимир ЗАНИК

фото: Вероніка ЗАНИК

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання