Магія коломийок

Магія коломийок.

«Грают скрипки, грают дудки, флояри тисові, маю любку в Криворівні, другу — в Ясенові», — сивий гуцул жваво мне міх дуди і, підморгуючи по черзі всім жінкам довкола, затягує далі такої сороміцької, що й чоловіки червоніють. Хтось пирхає і засоромлено відвертається, хтось голосно регоче. Мелодію коломийки1 підхоплює скрипаль, і за мить оточуючі кружляють у запальному танці. А дідок, хитро посміхаючись, править своєї: «В мої любки — повні губки, очки, як зірочки, Чорногора і Бескиди — під тонков сорочков. Як до тебе притисну си, моя файна кіто, то відразу стаю дужий, як тота трембіта...»

Магія коломийок

Власне у коломийках горяни дозволяють собі кпини, жарти і відверті залицяння. Ці співанки поширені на всій території Карпат як неодмінний атрибут кожної забави — від хрестин до весілля. Досить одного разу почути характерний речитативний наспів, щоби надалі безпомилково вирізняти коломийки з-поміж інших зразків народного фольклору.

Особливу енергетику коломийок, або «придибашок», як іще називають ці співанки гуцули Верховинського району Івано-Франківщини і Рахівського району Закарпаття, зумовило їх походження. На Гуцульщині здавна вірили, що духи гір і лісів прислухаються до розмов людей і, слухаючи оповіді, вирішують, як з ними повестися. Тому вечорами у дорозі чи на привалі, у лісорубських колибах та у пастуших стаях на полонинах годилося «приказувати» — розповідати один одному різні небилиці. Вважалося, що мандрівник-одинак у нічних горах доти буде в повній безпеці, доки вестиме довгу цікаву оповідь — «бай». І байка, що її слухачі — щезники і лісниці, чугайстри та явиди2 — невидимі за скелями та в лісових хащах. 

 Магія коломийок

«Примівників», чоловіків, які мали дар «баю», спеціально запрошували на обрядові і родинні свята, де вони своїми оповідями мали приборкувати злі і прикликати добрі сили. З часом первісне, магічне значення віршування поступилося розважальному. Але й донині справжнім майстром коломийок уважають того, хто складає їх експромтом, заплітаючи у рими все, що бачить, відчуває і думає. Таких людей у гірських селах називають «береза»3. Як і колись, вони мають виняткові права вести свята.

Сучасні коломийки зазвичай дуже дотепні. У своїх співанках горяни вміють посміятися над собою і пожартувати над іншими. А що гумор їх доволі «перчений», то вже, звиняйте, така вдача.

«Катеринка»

(автор невідомий. Записано з виконання Степана Івасюка, село Устеріки Косівського району Івано-Франківської області, XVII міжнародний фестиваль гуцулів)

 

Катерино, відчини-но, Катерино, встань-но.

Дай мі їсти, дай мі пити — як то буде файно!

 

Я до тої Катерини не піду ніколи,

Бо до неї хлопці ходять, як діти до школи.

 

Лиш до школи діти ходять вчитися читати,

А до тої Катерини — вчитися кохати.

 

Ішов гуцул з полонини, а гуцулка з бані,

Посідали під смереков, зачали сніданє.

 

А що ж тото за сніданє, що нема що їсти? —

Заліз гуцул на гуцулку, та й не може злізти...

Магія коломийок

 

«На дарабі до Європи»

(автор і виконавець Дмитро Коренюк, село Бистре Марамороського повіту, Румунія, Міжнародний фестиваль гуцульського гумору і сатири «Бербеницьи фіґлів»)

З давніх-давен нашов Тисов гуцули-бараби

Везли сплавом до Європи бокори-дараби.

 

Ой по тих по полонинах бліяли бебеки,

До Відня, до Будапешту йшли наші смереки.

 

Та й до нині так веде си: торгуємо натщі,

Продаємо деревину, далі — пні і хащі.

 

Ой рубают смеречину, буків і горіхів,

Чим май більше пнів у лісі, тим май більше джипів.

 

Від Європи дістаємо на велику болу

Жуйку-бульку, люльку-дульку, гірку кока-колу.

 

Та дараби до Європи вже не смерекові,

А йдуть Вішинков і Тисов самі пластмасові.

 

Ріков шлемо європейцьи тріски і мілиньи,

Здохлі коти, пси і кури, та й всяке кириньи.

 

Нинішні «екологісти» у Карпатськім Парку

Вже із Тиси та й з Говерли вчинили сміттярку...

 

текст: Наталія КУШНІРЕНКО

фото: Олексій БУТЧАК

 


 

1 Коломийка — народна жартівлива пісенька. Не має сталого змісту, він цілком залежить від обставин виконання і уподобань співака. Можуть виконуватися як приспівки до танцю, який також називається «коломийка» (або «гуцулка» — у деяких гірських селах Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей). Коломийки мають двопланову будову: образ першого рядка за аналогією чи контрастом підсилює значення другого. У класичних коломийках римовано по два рядки, по 14 складів у кожному.

2 У гуцульській міфології нараховується близько двох десятків потойбічних істот. Частина з них допомагає, а частина шкодить людям. Щезник, лісниця, чугайстр, явида — уособлення ворожої, демонічної сили.

3 Береза — знавець давніх народних звичаїв і обрядів, розпорядник на весіллях, провідник гурту колядників

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання