Gens fidelissima

Gens fidelissima.

Про русинів карпатського ареалу нині точиться багато суперечок, зосібна про мешканців південних схилів Українських Карпат. Проблема ця не нова в історії Закарпаття, сусідні з Україною держави — Угорщина, Словаччина — мають на неї свої установки. Мій чеський приятель, україніст, журналіст тижневика «Rozhlas» пан Рене Кочік колись надіслав із Праги майже цілу пачку бюлетенів «Podkarpatska’ Rus», в якому друкував статті про ідентитет, історію, культуру підкарпатських русинів. Сьогодні навіть серед молодих фахівців з історії України можна почути таке: «Я русин, я консервативний...» Консервативність і креація — речі несумісні.

Gens fidelissima

І все ж Ференц Ракоці II назвав русинів «найвірнішим плем’ям», латиномовний варіант якого ми винесли в заголовок цієї статті. Ми не маємо наразі наміру робити історіографічні огляди, полемізувати з поокремими прибічниками русинської автохтонности. Академік Юліан Тамаш з Новосадського університету (Сербія), який очолює кафедру русинської мови і літератури, пише, що русин — це видра (інші народи також мають адекват певних тваринок). Поведінка видри чомусь найбільш підходить русинові. Бо це тварина, що легко адаптується до клімату та інших місцевих умов, добирає способу живлення. Вже покійний професор Іштван Удварі з Ніредьгази (Угорщина) протягом десятиліття «просвічував» мій розум працями власними та членів кафедри русинської й української філології Ніредьгазького педінституту ім. Дьордя Бешшені. Мав я за антирусинські виступи, приїхавши до Угорщини, певні приключки, але в тих питаннях якось орієнтувався.

Цього року русини зберуться в румунському прикордонному містечку Сіґету-Мармацієй на свій черговий конгрес. За Угорського королівства містечко було адміністративним центром комітату Мараморош, де питому вагу в етнічному складі займали русини.

Угорський історик Антоній Годинка твердить, що після монголо-татарської навали корінних русинів Потисся Горішнього майже не зосталося. Передгірні й гірські села заселяли вихідці з Галичини, будучи ізольовані від своїх одноплемінників природно-кліматичними умовами, перебравши багато від угорців. Годинку важко запідозрити в українофільстві. В українських говірках Закарпаття чимало бойківських, лемківських особливостей і понині. При певній симпатії до русинів (Годинка був сином змадяризованого панотця) він вказує й на їх розумові хиби, які тут повторювати не хочемо.

Gens fidelissima

Якщо орієнтуватися на цісарський адміністративний поділ сучасного Закарпаття (архіви Будапешта зберегли детальні військові топографічні мапи цих країв), то йдучи зі сходу на захід, ви потрапляєте в родючі долини Марамороша (сучасні Рахівський, Тячівський, Хустський, Міжгірський райони). На відміну від інших комітатів, у Марамороші жило багато здрібнілих русинських дворян-немешів («немеш» угорською — благородний) з гербовими листами. Цей давній вроджений гонор зберігся між поокремих родин і на сьогодні. Межуючи безпосередньо із Семигородом та Молдовою, цей край зберіг потужні впливи ортодоксії — марамороські русини найпізніше були злучені з Апостольським Престолом. Говірка мараморощан відносно менше засмічена іншомовними запозиченням, ніж бережанські чи турянські говірки. Східні закарпатці більш підприємливі й ощадливі, ніж інші русини. Це є очевидно наслідком того, що за Австро-Угорщини в Марамороші був дуже високим відсоток поденників. Нині тут також дуже великий процент заробітчан. Відчутний вплив румунської національної меншини, яка значно заможніша, ніж її співплемінники в материковій Румунії. Рахівські й тячівські румуни диктують ціни на найбільших ринках східного Закарпаття — в Солотвині, Тересві, Нересниці, Хусті. Відносною осілістю відзначаються притисянські села вздовж залізничної колії на Солотвино й автостради на Paxів.

Gens fidelissima

Бережанські та угочанські русини (сучасні Іршавський, Виноградівський, Мукачівський, Свалявський та Воловецький райони) більш прив’язані до земельних латифундій: зайнятість в овочівництві на Боржавській долині, в садівництві середньої течії Латориці, ну, й всюдисуще заробітчанство, середній бізнес і торгівля. Із середовища цих русинів чимало представників обласної номенклатури. Коли граф Шенборн мав у посілості цілу Мукачівсько-Чинадійовську домінію, то між русинських сіл робив швабські та сасинські вкраплення типу Ервінсдорф, Кийкфюред, що сприяло розпорошенню русинів. Ландшафти тут лагідні: виноградники, плантажі перцю, ранньої капусти, різноманітних сортів помідорів. Все це чомусь нагадує Токайське підгір’я в угорсько-словацькому пограниччі. Більшість русинів у цих краях — греко-католики своєрідної в Україні єпархії sui juris — свого права. Тож і місцеві русини не є такі темпераментні, як мараморощани, але тримаються гідно й достойно, не без автономістських потуг зробити Голубине чи Паланок таким собі Сан-Марино або ж Басконією.

Gens fidelissima

Трохи інший тип русинів старого комітату Унг (сучасні Ужгородський, Перечинський, Великоберезнянський райони). Тут відчутні локальні відмінності дотично долин річок Уж, Тур’я, Лютянка. Тут сходяться етнографічні межі лемків, бойків і долинян, чути дихання Земплинських русинів, які в минулому давали найбільше духовенства для катедри Андрія Бачинського. Саме в долині річки Тур’я поширеним був тип вишивки чоловічої сорочки, який називали «фараметликом». В цих околицях досить своєрідний народний мелос, що чимось віддалено нагадує старовинні ладкання, які зафіксував Тиводар Легоцький на Воловецькій Верховині на початку 20 століття.

Gens fidelissima

Верхів’я річки Уж має типово бойківську архітектуру дерев’яних церков — Ужок, Гусний, Тихий. В нижній течії базилікальні муровані храми Невицького, Кам’яниці, Ярка. Говірки також різняться лексичним, морфологічним, синтаксичним складом. Говірку околиць Ужгорода яскраво ілюструє в своїй творчості поет і підприємець, засновник корчми-музею «Деца у нотаря» Павло Чучка-непрофесор. Його текст про «чіґу-біґу» (равлика) на сьогодні став гітом і дуже популярний у середовищі закарпатських школярів. Ті прямо скандують: «чіґа-біґа на біціґли...»

Gens fidelissima

Якими б не були локальні відмінності між русинами різних мікрорегіонів Закарпаття, в багатьох речах вони мають спільний знаменник. І все ж виникає гостре й болюче питання: чи можна їх вважати в Україні національною меншиною, так, як, приміром, ромів? Меншини немає без материнської держави. Чи доречно визнавати русинів Закарпаття «пнем» для його пагонів у Словаччині, Румунії, Угорщині, Сербії та США? Довкола цього багато-багато написано, поділеність русинів на релігійно-культурно-освітні клани завжди була на руку державотворчим народам. Русини Закарпаття наразі не мають якихось державницьких намагань і так само готові до державного будівництва, як і Велика Україна.

Gens fidelissima

Самобутність закарпатців передається з покоління в покоління, незважаючи на глобалістську нівеляцію наймолодшої генерації. Закарпатські русини своєю працелюбністю, підприємливістю та ощадливістю перетворили «лісисту, неплідну, скалисту землю» у найбільш європейський регіон України. І це не тому, що в краї чотири державні кордони, митниці й контрабанда. Від золотих рук краян Срібна Земля нарцисів, абрикосів і смарагдових полонин. Здоров’ям закарпатців немало збудовано в колишньому СРСР й Центральній Європі. Недарма мараморощани співають на застіллях, які вони готують з вишуканою любов’ю до гостей: «Побий, Боже, руські гори, мадярські долини. Та пройшов-им сім орсагу, окрім Буковини». «Орсаг» у перекладі з угорської — держава. Вони тисячоліття належали чужим королям, графам і президентам. І, певно, триватимуть тут не одне тисячоліття вже у власній державі, що освячена чесною молодою кров’ю Карпатської України. Після тисячолітнього мороку неслов’янського феодалізму, два десятиліття чеської (все ж чужої) демократії просвітили цю надто довірливу до чужинців людність до власного, хай і трагічного державотворення. Боже Провидіння дає шанс великої європейської держави. Чи сприятиме цьому новітній капіталізм, побачать наступні генерації краян, на яких «все упованіє». 

текст: Петро МІДЯНКА

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання