Pедакційна колонка

Знаєте, а нашому з вами журналу оце днями гупнуло три роки. Підсумки, чесно кажучи, як водиться в таких ситуаціях, ми не підбивали. Якось не було часу — саме робили оце число, яке ви тримаєте в руках. Дедлайн не давав розслабитися і пофілософствувати, які ми стали... (які, власне кажучи, — вам збоку видніше). Але кожен зокрема в редакції, мабуть, щось собі й пригадав з далекого журнального минулого. Скажімо, як нам песимістично віщували: «Не виживете! Не та тема і не той читач. В Україні подібні видання довго не живуть...» Ну, три роки — це не довго, але... А ще один поважний письменник, який розуміється на тому, що говорить, застерігав: «Вам не вистачить тем». Ми аж самі було замислювалися — а чи дійсно поняття «Карпати» таке ємке, щоб набралося ідей для матеріалів у періодичне видання? А тоді ми виходили в світ раз у квартал. Тепер — щомісяця. Тем — очі розбігаються. Часом аж плакати хочеться, бо і про цю подію вартувало б написати, і про той об’єкт, і про ту людину, а виявляється, що таки не осягнути неосяжного. Тобто висновок простий: «Карпати» — поняття без меж. Карпати живі. Вони змінюються, обростають новими людьми, подіями — інформацією. От і ми (журнал та його читачі) живемо й міняємося разом з ними.

Pедакційна колонка

Можливо, щось втрачається. Не без того. Можливо, нема вже аж такої дитячої (якщо асоціювати з віком людини, то немовлячої) безпосередності та наївності. Але щирості, будемо сподіватися, ми таки не позбулися. І точно чогось навчилися. Хіба ні?

Якось навіть вийшло символічно, що саме в цей уродинний період ми зробили так званий подвоєний номер (на липень–серпень) — такий собі товстенький даруночок вам і собі. І до вересня відпускаємо вас на канікули (вакації, як кажуть галичани). Та й самі трохи відхекаємося. Редколегія роз’їжджається хто куди, щоб повернутися і притягнути в редакційному рюкзаку щось цікавеньке.

Але хочеться ще хоч декілька слів сказати про наповнення власне ось цього числа «Карпат». Такого активу у нас, якщо не помиляємося, ще не було. Це ваша заслуга, дорогі мандрівники, екстремали, туристи різних «мастей». Це ви просто вражаєте своїм неспокоєм і фантазією щодо активного, культурного та іншого змістовного відпочинку. Ми лише йдемо за вами, за вашими бажаннями й потребами. І тому, і саме тому у нас є надія — журнал ставатиме все кращим, все цікавішим, гарнішим, все улюбленішим. Ви ж не дозволите, щоб було інакше?..

Редколегія

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання