Вправа з півторакілометровим бар’єром

Вправа з півторакілометровим бар’єром.

В одному з попередніх номерів нашого журналу (№2 (4), 2005) вже описувався маршрут на гору Синячка (1400 метрів), що на захід від міста Яремче і на південь від міста Надвірна Івано-Франківської області. У статті пропонувалися кілька варіантів пішого підйому на гору з села Дора (передмістя Яремчі). Але можливий ще один варіант маршруту на Синячку — велосипедний із стартом у Надвірній і фінішем у селі Дора. Долаючи круті підйоми (між якими є не менш стрімкі спуски), непомітно для себе долаєш 1400-метровий бар’єр, що лежить приблизно посередині маршруту. Через нього необхідно «перескочити», якщо хочеш на деякий час відірватись від асфальтової цивілізації і насолодитися перебуванням у затишних північно-східних Ґорґанах.

Вправа з півторакілометровим бар’єром


На старт, увага, Пнів!

Хоч-не-хоч, перших кілька кілометрів доведеться їхати асфальтованим шосе — це дорога між Надвірною та селом Постоята. Десь посередині цього відтинку зупиняємося у селі Пнів. Невеличке порівняно з райцентром село вперше згадується в документах у 1482 році, а вже майже через століття тут виникла фортеця, зведена представниками угорського роду Куропатвів (позначка 1 на карті-схемі). Ми схиляємо голови перед пам’яткою кінця XVI століття — залишками Пнівського замку. Сьогодні палацу-резиденції хазяїв, що колись знаходився всередині мурів, вже не побачиш. З кінця XVIII століття замок поступово занепадав і за два сторіччя перетворився на руїну. Збереглися лише розтріскані фрагменти фортечних стін і веж.

Вправа з півторакілометровим бар’єром

Набираємо висоту

Розгін перед бар’єром робимо на відтинку шосе між Пневом і Постоятою. Важливо не проґавити орієнтира, який вказує, що треба нарешті звернути з шосе (позначка 2). На дереві по правий бік від дороги прилаштована бляшана табличка з картою-схемою туристичного маршруту (село Постоята — гора Плітки — гора Діл — Бухтівецький водоспад — село Пасічна). Непоганий план для наступної вилазки...

Тепер нам ліворуч. Кількасот метрів рухаємось вузенькою стежкою попри садиби і виїжджаємо на доволі широку ґрунтову дорогу, яка веде звідси до самої Дори і ні разу не заглиблюється в густий ліс, крізь який треба було б продиратись. (З ровера доведеться злізти лише на кам’янистій стежці під самою вершиною Синячки). На ґрунтівці звертаємо наліво.

Вправа з півторакілометровим бар’єром

Отут починається підйом. Після відносно рівної асфальтової траси одразу стає відчутно важче. Перекидаємо ланцюг на понижену передачу і прямуємо на південь, де нас чекає вершина, про яку ще не згадувалось, — гора Підсмерічек (1251 метр). Немає змісту детально описувати цей шлях, оскільки він добре вторований (не велосипедами, а автомобілями й вантажівками місцевого нафто- і лісопрому), та й людей на ньому можна зустріти багато. Своєрідними орієнтирами на цьому відрізку маршруту служать «вишукані» конструкції нафтопровідної мережі — хитрі сплетіння труб і кранів, що стирчать із землі.

Незважаючи на ці елементи цивілізації, місцевість дуже мальовнича. Ще зовсім ніжними колючками нас вітають молоді, вочевидь, людиною насаджені при дорозі смерічки. Дорога не надто втомлює, бо після кожного підйому приємний вітерець і помірну дозу адреналіну дарує спуск. Якщо розумно використовувати інерцію, то з легкістю виїжджаєш принаймні на середину наступного підйому.

Долаємо ще кілька періодів цієї природної синусоїди і опиняємось на лисій сідловині під вершиною Синячки — це полонина Лазок. Справа і трохи нижче від дороги — об’єкт, позначений на вітчизняній карті добре знайомим для туристів скороченням «сар.»

Вправа з півторакілометровим бар’єром

Нарешті стрибок

У цьому місці Синячка милостиво дає змогу обійти її вершину зліва і зразу розпочати спуск у бік Дори. Але якщо ви таки задалися метою поставити рекорд у цьому маршруті, мусите здолати найвищу його точку. Зокрема, варто здійснити цей останній ривок, щоб з вершини гори роззирнутися довкола і відчути, що знаходишся таки в Ґорґанах. Спочатку лісом йде кам’яниста стежка, а сама вершина лиса і вкрита крупнокам’яними розсипами. Звідси ґорґанські вершини видно як на долоні, з півдня на південний захід: Хом’як (1544 метри), Синяк (1665 метрів), Малий Ґорґан (1592 метри), Добошанка (1754 метри), Полєнський (1693 метри), а також нижчий за Ґорґани хребет Явірник, що лежить трохи ближче на південь від нашої вершини.

 Вправа з півторакілометровим бар’єром

Цікава історія з назвою Синячки. Від місцевих мешканців можна часто почути її діалектний варіант «Синєчка» і, можливо, саме тому цей топонім на російськомовних вітчизняних топографічних картах подано як «Сынечка».

З вершини стежка звертає на північний схід і дуже скоро з’єднується з ґрунтовою «об’їзною». Звідси прямуємо на схід, попри нафтові помпи, через гори Лисак (1165 метрів) та Кабаленка (1058 метрів). За п’ять кілометрів від Синячки є розвилка (позначка 3). Обидві дороги ведуть у Дору: та, що наліво, — через гору Пірс-Дора (961 метр), а та, що направо, — уздовж потоку Кам’янка.

Вправа з півторакілометровим бар’єром

Цікаве закінчення

Звертаємо направо і спускаємося до залізного мосту через Кам’янку. Звідси вже зовсім недалеко до Дори, але ще можна затриматися біля комплексу споруд, розташованого по лівий бік Кам’янки, під затишним буковим ліском за півтора кілометра від Дори (позначка 4). Тут зосереджено багато цікавого — місійне згромадження святого Андрея (монастир-притулок), дерев’яна церква святих Петра і Павла, музей імені митрополита Андрея Шептицького з гіпсовими скульптурами священослужителів греко-католицької церкви, дерев’яними іконами й мозаїками, молитвословами старослов’янською мовою. Знадвору на земляному насипі височить погруддя папи Іоанна Павла ІІ, довкола якого на кам’яних п’єдесталах розташовані погруддя владик-мучеників греко-католицької церкви. Дивовижно, що все це — церква з розписами всередині, музей та його експонати, будівля згромадження, погруддя святих — постало тут 12 років тому завдяки зусиллям однієї людини — отця Ярослава Свищука з села Зелена на ріці Бистриця Надвірнянська.

Вправа з півторакілометровим бар’єром

Інструктаж-постскриптум

Навіть з урахуванням загальної протяжності (40–45 кілометрів) і кількох цікавих об’єктів маршруту, дорога займе до 10 годин. І якщо вже зайшла мова про мандрівку в загальному, то варто зупинитись на велосипеді та спорядженні. Найкращі варіанти — гірський велосипед з дисковими гальмами або велосипед для даунхілу. Хоча дорога, по якій пролягає маршрут, широка й чітка, це не робить шлях абсолютно безпечним. У першу чергу це стосується спусків. Слід обережно спускатися з Синячки в мокру погоду, коли гальма будуть малоефективні. У деяких місцях спуск настільки стрімкий, що й за сухої погоди доведеться тримати заднє гальмо затисненим, «сповзаючи» униз. А на пологих, але швидкісних спусках існує небезпека пробити камеру об обід колеса. Цілком імовірно, що добре напомповані шини великого діаметру в розрізі вбережуть вас від подібних казусів. Амортизатор передньої вилки необхідний для пом’якшення вібрації руля і ударів переднього колеса. Інша, не менш важлива пересторога — простежте за станом гальм, щоб вони добре «хапали».

Вправа з півторакілометровим бар’єром

Можлива лише одна значна варіація маршруту — проїхати його... задом наперед. Ні, не спиною вперед, а з Дори в Надвірну. Може, буде навіть цікавіше... 

текст: Андрій ШУСТИКЕВИЧ

фото: Денис ТРОФІМОВ


Вправа з півторакілометровим бар’єром

Короткий опис маршруту:

місто Надвірна — село Пнів — село Постоята — гора Підсмерічек (1251 метр) — полонина Лазок — гора Синячка (1400 метрів) — гора Лисак (1165 метрів) — гора Кабаленка (1058 метрів) — комплекс релігійних споруд на потоці Кам’янка — село Дора.

Приблизна довжина — 40–45 кілометрів.

Тривалість — один день.

Маршрут доступний початківцям і професіо-налам.

У Надвірну можна добратися щоденним поїздом «Івано-Франківськ–Рахів» (відправлення о 9:15, прибуття в Надвірну приблизно через півтори години); той же поїзд їде назад з Дори о 18:35.

 

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання