Куполи, що вивершують Буковину

Куполи, що вивершують Буковину.


Для більшості любителів гірських мандрівок цей віддалений закуток Буковини, самий край Українських Карпат, усе ще залишається terra incognita. А що ще так приваблює мандрівників, як невідомість, як гори, в яких не бував? Отож вирушаймо в оповиту донедавна державною таємницею місцевість, помандруймо полонинами на півторатисячній висоті, з якої можна навіть зазирнути до Євросоюзу та обсервувати повітряний простір...

Куполи, що вивершують БуковинуКуполи, що вивершують Буковину


Популярний вступ до географії

Найвідомішою і найбільш відвідуваною туристами з різних куточків України та зарубіжжя частиною Українських Карпат є, очевидно, Полонинсько-Чорногірські Карпати. Передусім мандрівки здійснюють на Чорногірські вершини (Говерлу, Петрос, Піп Іван Чорногірський), до озер Несамовите, Бребенескул, Марічейка. Багато любителів лижних спусків побували на Драгобраті, біля підніжжя Близниці і Стога у масиві Свидовець. Однак значно меншому колу любителів мандрівок відомо, що Полонинсько-Чорногірські Карпати простягаються на 210 кілометрів від кордону з Польщею біля Ужоцького перевалу на північному заході до кордону з Румунією у верхів’ї річки Сучава на південному сході.

Куполи, що вивершують Буковину

Ця осьова, найвища частина Українських Карпат отримала таку назву через характерні відносно плоскі безлісі вершини хребтів, вкриті травами — полонини. Розділені долинами річок, вони утворюють окремі масиви: Полонина Рівна (Руна), Полонина Боржава, Полонина Красна, Свидовець, Чорногора та Гринявсько-Путильський, або Гринявсько-Яловичорський масив, що простягається від Чорного Черемоша до верхів’я Сучави. Білий Черемош розрізає його на дві частини. Одна з них (Гринявські гори) простяглася видовженим звивистим пасмом у межах Івано-Франківської області між Чорним і Білим Черемошами. Другу, що лежить між Білим Черемошем, Путилою і Сучавою, називають Буковинською полониною, або горами Путили. На нашу думку, доцільніше було б її називати Яловичорськими горами (горами Яловичори). Адже єдині населені пункти, які лежать посередині цих гірських ланцюгів, — села Нижній і Верхній Яловець, або Яловичора на однойменній річці, правій притоці Білого Черемоша. Південніше річки Яловичора, що впадає в Сучаву біля буковинського села Шепіт, піднімаються найвищі гірські пасма Чернівецької області — Яровиця (абсолютна висота 1574 метри) і Томнатикул (Томнатик) з вершиною 1565 метрів.

Ви будете сміятися, але з підніжжя Томнатикула як на долоні видно... Памір.

Далекий Шепіт на Сучаві

Ідея здійснити мандрівку горами Яловичори визріла кілька років тому, коли довелося почути розповіді жителів Верховинського району, які побували на загадковому об’єкті «Куполи», або «Памір». Однак домогтися чіткого пояснення, де саме він знаходиться, виявилось надзвичайно важко. Як з’ясувалося пізніше, така таємничість мала свої причини — «Куполами» в народі називають стратегічний об’єкт протиповітряної оборони, що знаходиться в практично безлюдній місцевості Путильського району Чернівецької області, майже на кордоні з Румунією. А «Памір» — військова кодова назва цієї радіолокаційної системи. Відтак тривалий час доступ сюди для туристів був закритий. Проте зараз військові пішли, залишивши об’єкт у відносно доброму стані.

Куполи, що вивершують Буковину

Автору цих рядків випало побувати на «Куполах» разом із групою студентів-географів Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Містечко Путила має пряме автобусне сполучення лише з Чернівцями, а дістатися до прикордонного села Шепіт, що приблизно за 35 кілометрів від Путили, ще складніше. Відтак, групі краще замовити транспорт. Так ми й зробили. Шлях проліг через Ворохту, Верховину, Барвінкове, Путилу. Південніше райцентру, в селі Сергії, дорога, що впродовж 20 кілометрів звивається в протилежному до течії річки Путила напрямку, з асфальтної перейшла в ґрунтову. Саме нею, долаючи Плосківський перевал (971 метр), опустилися у долину річки Сучава, де розкинулося село Селятин. У цьому селі знахо диться прикордонна комендатура. Оскільки значна частина маршруту — як автомобільна, так і піша — проходить уздовж державного кордону, комендатуру необхідно повідомити про склад групи та мету походу, і, звичайно ж, мати при собі документи, що посвідчують особу.

Із центру Селятина подальший маршрут проліг у південно-західному напрямку розлогою долиною Сучави. Дорога від Селятина до Шепота іде паралельно річці вздовж загорожі з колючого дроту, яка розділяє Україну і Румунію (на сьогодні члена Євросоюзу). І ось ми у Шепоті — селі, яке давно манило своєю віддаленістю і милозвучністю назви. Воно виявилось досить великим, з будівлями лісництв і колишньої застави, церквою і магазинами, привітними мешканцями, які, очевидно, не часто бачать туристів, але готові щиро допомогти знайти шлях до «Куполів».

Куполи, що вивершують Буковину

Куполи

Мікроавтобус залишив нашу групу поблизу церкви у центрі села. Підійшовши до розвилки, ми повернули праворуч, на південний захід. (Основна дорога веде на південь до Румунії, у село Ізвоареле-Сучевей).

Ґрунтова дорога повела нас уздовж прикордонної загорожі з колючого дроту понад лівим берегом річки Кобелари, а далі її притоки Олениу до перевалу Семенчук (1405 метрів). Від центру села дорогою до перевалу приблизно 12 кілометрів, зблукати тут неможливо.

Перевал знаходиться на розлогій полонині. З неї відкриваються мальовничі гірські хребти Східних Карпат в Україні та Румунії. На полонині збереглися фрагменти викладеної військовими бетонки. Продовживши шлях далі вздовж кордону у загальному західному напрямку, можна потрапити до найпівденнішого села Гуцульщини — Сарати. Ми ж повернули доброю ґрунтовою дорогою у північному напрямі. Від перевалу Семенчук до «Куполів» — три з половиною кілометри. По дорозі натрапили на групу мальовничих каменів, що вивищуються на декілька метрів над трав’яною рослинністю полонини.

Куполи, що вивершують Буковину

«Куполи» вигулькують на горизонті несподівано, справляючи враження фрагменту неземної цивілізації або принаймні обсерваторії (подібний об’єкт у Криму біля міста Судак цивільні дійсно вважали астрономічною обсерваторією). Решту маршруту вже долається на одному диханні, оскільки хочеться якнайшвидше підійти до загадкових білих куль, що височать на вершині Томнатикула (1565 метрів). На північному, західному та східному схилах гори недалеко від білих куль знаходиться ще група закинутих, цілком або відносно збережених будинків колишнього військового гарнізону. Зараз там постійно є цивільні чергові, оскільки підприємливі люди планують перетворити будівлі у базу відпочинку.

На західному схилі, поблизу зруйнованого двоповерхового будинку — колодязь, закритий дерев’яною кришкою. Є й відро, яким можна набрати джерельної води. Біля будинку зручне місце для розкладання багатьох наметів. Саме там ми і розбили табір. З верхньої частини схилу відкриваються чудові краєвиди на хребти Пневе, Скупова, Чивчин.

Піп Іван чи Яровиця?

Оглянувши куполи і помилувавшись вечірніми та ранковими краєвидами, продовжуємо маршрут хребтом Томнатикул. Після сідловини починається досить стрімкий підйом на першу вершину хребта Яровиця (1566 метрів), на якій встановлено хрест. Від Вершини Томнатикула до Яровиці приблизно чотири кілометри. Місцеві мешканці чогось надумали її називати Попом Іваном. Саме назви Піп Іван та Памір, а не Томнатикул, Яровиця, Семенчук, і не дозволяли зрозуміти з розповідей верховинців, де ж на карті слід шукати «куполи».

Куполи, що вивершують Буковину

Хрест на вершині символізує, за словами місцевих жителів, найвищу точку Чернівецької області. Звідси відкриваються чудові краєвиди у напрямку гір Чивчин та Гринява, а також гірських масивів Румунії. Насправді найвища точка Буковини знаходиться на відстані два з половиною кілометри на північний захід від хреста і має висоту 1574 метри. Однак з неї дуже обмежена видимість. Галявина, де колись стояв геодезичний знак, з трьох сторін оточена відносно високими заростями смереки. Із відкритого західного схилу видно краєвиди гір Гриняви, долин річок Сарати та Білого Черемоша.

Далі ми пройшли ще приблизно три кілометри по хребті порослою травою стежкою вздовж краю лісу, опускаючись у сідловину перед іще однією вершиною Яровиці (1445 метрів). Ліворуч відкривається вид на невелике поселення. Але, не дійшовши до найнижчої точки сідловини, різко повертаємо вправо на дорогу, що врізана у східний схил Яровиці. Пройшовши лісом менше кілометра, важливо не пропустити дорогу, що веде вниз на північний схід. Вона виводить на відріг хребта з невеликою полониною, де стоять два закинуті будиночки. Звідти добре вторована польова дорога веде на відкриту вершинку, а далі знову у ліс уздовж відрога Яровиці. Через декілька сотень метрів ми підійшли до розвилки. Тут повернули праворуч на дорогу, що траверсує в східному напрямку південний схил хребта Никитені. Далі вона плавно через два з половиною кілометри опустила нас до русла потоку Гидча-Вершик. Рухаючись уздовж нього за течією, через два кілометри ми вийшли до дороги і крайніх хат невеличкого села Верхній Яловець. На початку села є шлагбаум, лавочки і окультурене дерев’яною спорудою джерело. Загальна відстань від «Куполів» на Томнатикулі до Верхнього Яловця приблизно 11 кілометрів.

Дорога додому

Відпочивши біля джерела, сільською дорогою поступово піднімаємося до перевалу Джоголь (1160 метрів). Тут також натрапили на впорядковане джерело. З перевалу відкриваються чудові краєвиди у напрямку села Шепіт та Румунії. Через півтори години проминули Путильщину, з першими сутінками переїхали на лівий берег Черемоша. Ненав’язливе гудіння мотора і мелодійні українські пісні повертали нас у будні... 

текст і фото: Йосип ГІЛЕЦЬКИЙ


Куполи, що вивершують Буковину

Йосип ГІЛЕЦЬКИЙ (в центрі) — доцент кафедри географії та природознавства Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, кандидат педагогічних наук. Автор методичних та навчальних посібників, підручників з географії. У 2007 році видав книгу «Популярно про Українські Карпати та основні пішохідні маршрути» — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2007. — 176 с.

Коментарі   

0 #2 Юрій 19.03.2017, 10:38
Карта є ????
Цитата
0 #1 ВОЛОДИМИР 07.01.2015, 13:09
:-) До РЛС МАРШРУТ ПРОХОДИВ.. УЧТИТЕ НОЧЬЮ ....В ЭТОМ ГОДУ ПРИ ВОЗМОЖНОСТИ ДУМАЮ ШТУРМАНЁМ КАРПАТЫ... ТАК КМ 100 ДЛЯ НАЧАЛА...
Цитата

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання