Научний–Бахчисарай: прогулянка вихідного дня

Научний–Бахчисарай: прогулянка вихідного дня.


Керуючись бажанням запропонувати нашим читачам альтернативу крутим Карпатським підйомам і спускам, двоє наших кореспондентів подалися у веломаршрут горами Кримського півострова. Триденний тур з оглядом цікавих геологічних об’єктів і архітектурних пам’яток Бахчисарайського району, організований турагентством Марата Павленка (www.meganom.com), якнайкраще відповідає поняттю «велотуризм» — і на байку катаєшся, і багато цікавого бачиш. Подаємо його найцікавіший відрізок — переїзд із селища Научний в Бахчисарай, який цілком реально здійснити за один день. Тож оскільки лижний сезон можна вважати закритим, пропонуємо й вам пересідати на велосипед і для порівняння з тими ж Карпатами перемахнути через кілька кримських горбів.

Научний–Бахчисарай: прогулянка вихідного дня

Місто астрономів

У точку старту добираємося із Сімферополя маршруткою, це приблизно 30 кілометрів. Селище Научний — найвисокогірніший населений пункт Криму (600 метрів над рівнем моря), розташований на схилі пласкої гори між річками Бодрак і Кача. На вершині гори знаходиться всесвітньо відома Кримська астрофізична обсерваторія — найбільша в Україні астрономічна установа.

Обсерваторія виникла в цьому місці у 1945 році. Її перенесли сюди з невисокої гори Кошка, що на південному узбережжі Криму, де тепер залишився філіал. У 1949-му почали споруджувати саме селище Научний, трохи нижче на схилі гори, щоб спостереженням астрономів не заважало підсвічування будинкових вогнів і загазована транспортом атмосфера. Та й узагалі, як селище, так і астрономічний комплекс знаходяться якнайдалі від великих міст. Лише ввечері, коли стемніє, з Научного видно слабку заграву над Сімферополем.

Научний–Бахчисарай: прогулянка вихідного дня

Зрозуміло, що з Научного не хочеться стартувати відразу — перемагає бажання оглянути башти з телескопами, яких тут близько 15. На перший погляд, вони хаотично розкидані по території обсерваторії, та й без деталізованої карти або гіда орієнтуватися в засаджених деревами «лабіринтах» комплексу досить складно. У 60-літній обсерваторії є обладнання, якому більше, ніж 100 років, наприклад, телескоп від фірми «Карл Цейс Єна» 1905 року. У головній будівлі, яка знаходиться при виїзді з міста, неподалік контрольно-пропускного пункту, розміщена фотовиставка на астрономічну тематику. Можна втрапити й на екскурсію.

Безлюдні печери

Стрімкий спуск асфальтованою дорогою з Научного змушує відчути, що селище розташоване таки високо. Дорога де-не-де з вибоїнами, тож або не мчіть надто швидко, або уважно дивіться на 20 метрів уперед. На крутих поворотах доводиться нахилятися вбік майже так, як це роб-лять мотоциклісти на спортивній трасі. Та цього екстремального «польоту» вниз не так уже й багато — менш, ніж за півгодини на розвилці в селі Трудолюбівка пригальмовуємо, щоб не проґавити поворот направо, яким починається шлях до «печерного міста» Бакла.

Їдемо селом, потім огинаємо гору Кизил-Чигир (443 метрів) з лівого боку і ще зо 15 хвилин прямуємо на північний схід широкою ґрунтовою дорогою. Зліва весь час видніється наша ціль — непідступне, на перший погляд, кам’янисте плато, під верхнім краєм якого зяють темні діри. Минаємо простору галявину й піднімаємось південно-східним схилом гори. Біля самої вершини дорога міняє напрям і йде далі на захід вздовж південного мису. Але, щоб відпочити після підйому, помилуватися видом на долину, далекими горами південного узбережжя Криму і заодно оглянути-облазити печери, зіскакуємо з велосипедів.

Научний–Бахчисарай: прогулянка вихідного дня

Плато, на якому розташована Бакла, знаходиться в межиріччі Альми і Бодрака. Виникнення городища датується приблизно шостим століттям. Назва «печерне місто» умовна. Насправді люди, які селилися на цій височині, мешкали й у наземних житлах. Але до нашого часу збереглися лише невеличкі гроти, які й дали назву «печерне місто». Печери видовбувалися в камені не лише для житла, а й для оборони та використання в господарських цілях. Багато печер мають вхід-отвір у стелі, декотрі з них з’єднані між собою тунельчиками або переходами. Уявити собі призначення окремих «кімнат» можна вже з першого погляду. Видовбані уздовж стіни жолоби в деяких печерах вказують на те, що це кам’яні «хліви». Є й зов-сім невеличкі вертикальні печерки з правильним круглим отвором зверху — це так звані «зернові ями» для зберігання злаків, а, може, й якихось інших продуктів. У декотрих гротах ближче до зовнішнього краю видно зроблені у стелі заглиблення — можливо, це гнізда для балок, які могли служити загорожею. Висічені в камені прямокутні могилки на краю плато просто неба говорять самі за себе.

Мимоволі перестаєш сумніватися, що у Баклі колись було чутно гамір справжнього міста — крім поодиноких печер, тут збереглися «двокімнатні» помешкання (на північному схилі плато), руїни двох невеликих храмів і навіть, як припускають, цілий монастир з численними келіями. Цікаво лазити «вулицями» й «будинками» Бакли і вигадувати собі картини з життя давніх «печерних» мешканців.

Научний–Бахчисарай: прогулянка вихідного дня

Бакла — не єдине «печерне місто». Цей термін об’єднує велику кількість досить різних за походженням, незалежних одне від одного давніх печерних поселень у Кримських горах.

Озеро в кар’єрі

Наша наступна ціль — село Скалисте. Проїхавши кількасот метрів по південному краю баклинського плато, на невеличкій галявині з недобудовою звертаємо на північний захід. Щоб спуститися вниз, треба здолати короткий відрізок стрімкого й небезпечного даунхілу. Нарешті на території діючого Альмінського вапнякового кар’єру ґрунтова дорога з’єднується з асфальтованою. Тут увагу зразу приковує озерце незвичного тропічно-лазурового кольору, утворене на місці старого кар’єру водами джерел. Водойма має форму прямокутника, розмірами приблизно 400 на 200 метрів. Кажуть, глибина озерця сягає 15 метрів, але вода у ньому надзвичайно світла. Напевне, це від того, що все дно вкрите білим вапняковим піском. Озерце називають «Марсіанським ставком», та нам залишається лише здогадуватися, від чого походить ця назва. Влітку тут можна було б з приємністю покупатися.

Огинаємо озеро з правого боку, звертаємо наліво і потрапляємо в село Скалисте. Тут ми не відмовляємо собі в «обідній перерві» з огляду на ще досить довгий шматок шляху до Бахчисарая.

Научний–Бахчисарай: прогулянка вихідного дня

Головною дорогою селища їдемо на південь, в бік Научного, проїжджаємо два мости через ріку Бодрак і на розвилці звертаємо направо (дорога, що залишається по ліву руку, йде уздовж південно-західного підніжжя плато Бакли). Перетинаємо ріку і прямуємо далі на південний захід чіткою ґрунтовою дорогою. Орієнтуючись по карті, минаємо гори Кам’яна (451 метрів) і Каблук (524 метрів). В кінці подовгастої галявини, зліва від височин Анихсирт і Беш-Кош (найвищі точки — 549 та 538 метрів відповідно) роздоріжжя.

Куди їхати далі, треба вирішувати, виходячи з часу, що залишився. Якщо до настання темряви є ще зо дві години, можна сміло обирати дорогу наліво — на гору Чуфут-Кале (565 метрів), де розташовані руїни стародавнього міста-фортеці. Стежка вправо йде на узвишшя Беш-Кош, дорога наліво веде до Чуфут-Кале, а середньою дорогою через ущелину Ашлама-Дере, відому також під назвою лощина Циганська, можна потрапити прямо в Бахчисарай.

Твердиня на скелі

Ми обрали «штурм» гори Чуфут-Кале. Через півтора кілометра пологого підйому звертаємо направо й деремося круто вгору вибіленою сонцем кам’янистою дорогою. Перепад висот від точки роздоріжжя до вершини Чуфут-Кале складає приблизно 200 метрів. Важкий підйом на гору забирає більше часу, ніж спуск з неї в Бахчисарай, та зусилля того варті. На вершині звертаємо ще раз направо і виїжджаємо до східного оборонного муру твердині.

Научний–Бахчисарай: прогулянка вихідного дня

Неможливо в двох словах описати мертве городище на плато Чуфут-Кале і так само неможливо оглянути його руїни за якихось півгодини. Останні мешканці покинули місто в середині ХІХ століття, залишивши після себе комплекс споруд, загальна площа якого складає 46 (!) гектарів. Колись тут проживали алани — предки сучасних осетинів. На початку XIV століття місто завоювали татари і керували в ньому до кінця XVII століття. Разом з татарами в місті жили караїми, які й дали назву Чуфут-Кале («іудейська твердиня» в перекладі з татарської). З віками місто обростало оборонними конструкціями, культовими спорудами різних релігій, житловими й господарськими будівлями і закінчило своє існування півтора століття тому.

Від східного муру вліво йде дорога у вигляді білокам’яної канави. Нею спускаємося до в’їзду на сховане в густому лісі караїмське кладовище — це так звана Іосафатова долина (назва походить від однойменної долини неподалік Єрусалима). В «долині» — біля десяти тисяч надгробків, вкритих написами древньоєврейською й караїмською мовами та цитатами з Біблії. Останні поховання датуються початком ХХ століття.

Научний–Бахчисарай: прогулянка вихідного дня

Спуск від в’їзду на караїмське кладовище йде трохи нижче, паралельно прямовисній південній кручі Чуфут-Кале, під якою знаходяться Малі ворота — колись головний вхід в оборонну споруду. З цього боку твердиня була майже неприступна, бо стежка заводить до воріт так, що воїни-недруги опинялися оберненими до оборонних мурів фортеці незахищеним правим боком, тримаючи щит в лівій руці.

Вибоїста дорога приводить нас у Свято-Успенський монастир. На відміну від мертвих міст Бакла й Чуфут-Кале, це діюча православна печерна святиня, біля якої завжди можна побачити туристів, тим більше, що звідси рукою подати до міста. Асфальтованою дорогою спускаємося в Старосілля — стару частину Бахчисарая — і на цьому вважаємо коротку поїздку гірськими «печерними містами» Криму завершеною. 

текст: Андрій ШУСТИКЕВИЧ

фото: Денис ТРОФІМОВ

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання