Кава мусить бути

Кава мусить бути.

Кава, у певному сенсі, більш український напій, ніж західно-европейський. В усякому разі, принц Савойський, даруючи козакові Кульчицькому за допомогу в обороні Відня трофейний обоз із турецькою кавою, не сподівався, що напій в Україні стане культовим.

Кава мусить бути

Вічнозелене дерево кави не росте в Галичині. Шкода. Бо насправді небагатьом завезеним продуктам вдалося стати такими органічними тут, на Прикарпатті, Закарпатті, Буковині, як каві. Навіть за відсутності справжніх зерен чи меленої кави тут готувався синонімічний різновид напою (з усякого збіжжя, навіть з додаванням тертого сушеного буряка) — так звана «збожова» кава. Натуральний чай (або, як тут кажуть, «гербату») на тлі культовості кави можна вважати вторинним.

От запитайте будь-якого закарпатця, з чого починається його ранок. Втім, і чим закінчується його день... І нікого не цікавить, що кава ніколи не росла в Карпатах. Кавова традиція єднає нас із рештою світу, перетинає і пронизує простір Карпат і околиць.

Разом із самим напоєм з арабського світу до нас прийшов і прижився тут, як і у всій південній і центрально-східній Европі, звичай спілкуватися за філіжанкою кави.

Навіть серед найзайнятіших ділових людей вважається ознакою доброго тону не просто ділитися новинами, укладати домовленості, сидячи у кав’ярні, а й принагідно обговорювати якість споживаної тут кави. Кожен вважає за необхідне продемонструвати свою обізнаність у кавовій «галузі». Тим більше зараз, коли Галичина і Карпати — це роздоріжжя Европи — разом із рештою світу набувають кавового плюралізму і нових знань.

Піти на каву, запросити на каву, розрахуватись чи «поквитатись» кавою — це скоріш ритуал. Фраза «ходімо на каву» зробилася усталеною і означає запрошення до зустрічі, до бесіди. Менше з тим, що при цьому в кав’ярні самого напою на столику, за яким відбуватиметься спілкування, в результаті може й не бути.

Тепер ніхто вдома не заготовляє на майбутнє мішки кави. Її забезпечують визнані світові постачальники, і кожен може вибрати собі вже підготовлений і перемелений продукт. Можна спробувати змішувати різні сорти меленої кави. Але в зернах кава довше зберігає свою «пристрасть». Північноамериканці часом торгують грубозмеленою кавою, яку необхідно домелювати. Але поважні «кавуни» воліють робити все самостійно. Немає більшої приємності, ніж дбайливо помолоти в ручному млинку зерна, наповнивши кімнату запахом очікуваної насолоди. А потім самому розчинитися в ритуалі створення цього неперевершеного життєствердного напою. Приписів і варіантів є стільки, скільки любителів і професіоналів кави. Тому розповідати про якісь нові способи приготування кави є часом некоректно.

Отож кожен має шанс вигадати «найближчі» до душі меланжі і суміші, технології приготування напою. У будь-якому випадку необхідно пам’ятати базові речі — кава смачна тоді, коли свіжа, вона мусить готуватись у тій кількості, яку ви готові спожити одразу. Кава вимагає повної уваги. Кавою не напиваються, нею насолоджуються. Кава — це настрій, культура, ритуал, символ, філософія, можливо, навіть світогляд.

Кава мусить бути

І все ж кілька найуживаніших в Галичині приписів приготування кави.

«Варшавська» (її ще називають «кава по-польськи»). У джезву насипаємо мелену каву. Вливаємо окріп (100 мілілітрів на півтори ложки кави), доводимо до кипіння. Знімаємо з вогню, можемо процідити рідину від осаду, але є й любителі пити каву з «фусами». Потім можна додати молока або вершків і цукру, все до смаку (а бувають диваки, які доливають сметани). Знову доводимо до кипіння і розливаємо напій в горнятка. Дуже пікантним вважається додати в кожне горнятко зверху пінку.

«Віденська». Заварюємо чорну каву. Розливаємо у горнятка і в кожне кладемо ложечкою гірку вершків, збитих з цукровою пудрою і ваніллю (на 100 грамів вершків — 2-3 столові ложки пудри). Посипаємо дрібно тертим шоколадом.

«Турецька». У конічний кав’яник (насправді це класична джезва) місткістю 100 мілілітрів всипаємо 5-7 грамів дрібномеленої кави і вливаємо холодну свіжу воду. Доводимо до кипіння і подаємо до столу. Окремо в тонких склянках треба подавати холодну переварену воду. Добра порада — скористайтеся будь-якою карпатською негазованою мінеральною водою. Каву п’ють невеликими ковтками, запиваючи водою, і тішаться життям. Цукор при цьому навіть не обов’язково подавати.

«Кава чеська біла». Наливаємо в горнятко чорної кави і гарячого молока у пропорції 2:1. Цукор подаємо окремо. От смакота!

І «арабська» (насправді ж класична галицька). У маленький кав’яник місткістю 100 мілілітрів кладемо цукор і вливаємо свіжу холодну воду, найкраще з карпатського потоку. Коли вода закипить, знімаємо кав’яник з вогню, всипаємо дрібномелену каву (5-10 грамів), перемішуємо і ще раз кип’ятимо. Знову знімаємо з вогню, доливаємо воду. Втретє доводимо до кипіння (щоб кава піднялась) і одразу подаємо до столу.

Нехай вам смакує і, не відходячи від цих класичних рухів, вигадуйте і творіть. Бо «кава мусить бути»! 

текст: Ігор ПАНЧИШИН

фото: Денис ТРОФІМОВ

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання