Редакційна колонка

«Добрий день, шановна редакціє!» А далі — за текстом. ...Ви нам пишете (класично — на папері — й електронною поштою). Критикуєте (часом навіть обурюєтеся :-) — отже, хочете, щоб журнал став кращим. Хвалите — отже, вам з нами не скучно. Пропонуєте ідеї, рубрики, тексти, ділитеся враженнями від подорожей, ділитеся досвідом. Направду приємно. Звичайно, нема змоги надрукувати ваші листи і розповіді у журналі. У певній мірі цю неможливість найближчим часом компенсує наш сайт, де ми публікуватимемо ваші дописи у електронному вигляді. А поки що залишається подякувати от хіба у редакційній статті. До речі, ми, журналісти, самі довідуємося з ваших листів про те, чого, може, ніколи б і не знали. І передаємо, як у тій дитячій грі в квача, далі... Так що збагачуємося взаємно.

Пишіть. Відкрили для себе новий маршрут Карпатами — розкажіть нам. Знайшли на туристичній стежці щось несподіване й цікаве — «тицьніть носом» і нас. Зіткнулися з проблемами у виборі чи використанні туристичного спорядження і знайшли вихід із ситуації — порадьте журналістам, а вони поширять інформацію. Поїхали за кордон і для себе зламали стереотип про «чужі землі»? Що ж, ми теж готові ламати стереотипи. Ну, і так далі. Пишіть — давайте нам зрозуміти, що між вами і нами є постійний контакт, що журнал вам потрібний. Ми належимо до одного середовища, може, й до одного виду — принаймні на момент, коли подорожуємо (навіть якщо це віртуальна подорож). Така собі поширена по всьому світу популяція — homo pereger (людина, що мандрує) або homo viabundus (людина, що в дорозі).

Вітаємо вас, дорогі наші читачі, з Великоднем! Щастя вам, здоров’я, мандрівницького везіння. І нехай ваші стежки жодним чином не нагадують «хресну дорогу». Ну, хіба в тому сенсі, в якому її такою назвав у цьому числі журналу наш кореспондент, чий шлях через десяток карпатських вершин виглядав як перехід від одного гуцульського хреста до іншого. Але то був не надто важкий маршрут.

Щасливих вам доріг!

Редколегія

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання