Роман Вірастюк: «Англійська королева пропонує провести „Ігри горян“ у Карпатах»

Роман Вірастюк: «Англійська королева пропонує провести „Ігри горян“ у Карпатах».


На території Прикарпаття народилися щонайменше дві зірки нинішнього Українського спорту. Це — брати Вірастюки. Молодшого — Василя — узагалі можна вважати культовою особою. А от його старший брат Роман зараз «світиться» рідше. Тим не менше, кращому українському штовхальнику ядра 1990-х — початку 2000-х є що розповісти журналу «Карпати». І той факт, що Україна має гори, Роман Вірастюк називає «дарунком долі». Зрештою, для всієї України.

Роман Вірастюк: «Англійська королева пропонує провести „Ігри горян“ у Карпатах»

— А який зв’язок відчуваєте, пане Романе, з Карпатами особисто ви?

— В дитинстві, коли я в добру погоду виходив на балкон (мешкав і мешкає в Івано-Франківську — ред.), на обрії бачив гори… Тобто їх недалека присутність була відчутна завжди. Ясна річ, їздили з Василем і батьками туди на відпочинок. А потім познайомився з Карпатами краще.

— Зрештою, ви ж народилися на Прикарпатті…

— Так. Батьки родом із села Марківці Тисменицького району Івано-Франківської області. А я народився в обласному центрі.

Роман Вірастюк: «Англійська королева пропонує провести „Ігри горян“ у Карпатах»

— Хоча зараз покинули легку атлетику і керуєте обласним управлінням у справах молоді і спорту, ви, очевидно, назавжди залишитесь спортсменом. Вас з Василем до цього підштовхнули батьки?

— Вони справді дружили зі спортом. Мама займалася волейболом, виступала за фабричну команду на місцевих змаганнях. Тато грав за село у футбол на першість району. От і ми з Василем ходили у всі існуючі на той момент в Івано-Франківську спортивні секції, включаючи веслування, боротьбу, стрільбу, гандбол, футбол… Але якщо розповідати про батьків, то мама усе життя аж до виходу на пенсію пропрацювала на швейній фабриці. А тато у нас водій — багато років возив першого секретаря міськкому комсомолу, аж поки комсомол не розвалився. Тоді перейшов працювати шофером на оптову базу Укркультторг… Цікавий для нас з братом то був період. У відрядження тато брав нас із собою. Він їздив за товаром на фабрики музичних інструментів. Возив усілякі там банджо, гітари, мандоліни, бандури… Я любив попробувати, побренькати на них. Згодом пристрастився до гітари. А тепер навіть пишу пісні (музику і тексти). Півтора місяці тому під час конкурсу «Пані Україна» на сцені Донецького оперного ми з Василем виконували удвох мою пісню «Брате мій».

Роман Вірастюк: «Англійська королева пропонує провести „Ігри горян“ у Карпатах»

— Що, і ваш брат теж меломан?

— Отоді, як ми з татом їздили у відрядження, я захоплювався інструментами, а Василь все випитував, як працює двигун і тому подібне. Тепер, коли у мене в дорозі ламається машина, я дзвоню до нього, що мені робити, — і він мені по телефону розказує. Бо я лише знаю, де заливається бензин і де тиснуть на педалі…

— Я так розумію, у вас із братом близькі стосунки?

— Він — мій друг. Якщо треба порадитися, то, звичайно, звертаєшся до батьків, дружини… Але Василь найближчий. Він, як ніхто, відверто скаже мені, що думає. А я йому. Якщо у мене криза, Василь кидає усе та їде з Києва сюди, до мене...

Роман Вірастюк: «Англійська королева пропонує провести „Ігри горян“ у Карпатах»

— Так було завжди, з дитинства?

— Розумієте, між нами шість років різниці. Ми дуже різні, навіть зовні. Малим Василь був пухкенький, як пампушок — його хотілося вщипнути. А я — худий. Я, старший, мав своє товариство, а брат ходив за мною і моєю компанією хвостиком. Хлопці любили над Василем піджартовувати. Звичайно, старший брат в потрібний момент захищав молодшого. Я мав великий вплив на Василя. Він бачив, як я приходжу з одного тренування, трохи відпочиваю і йду на інше. І Василь брав приклад з мене щодо моїх занять спортом. І все ж малим він дуже ревниво ставився до всіляких моїх порад і рекомендацій, навіть намагався зробити наперекір. Зрозуміло, він тоді самоутверджувався, формувався як особистість.

Роман Вірастюк: «Англійська королева пропонує провести „Ігри горян“ у Карпатах»

— Що особливого в особистості формує спорт?

— В спорті треба працювати на всі «сто» — треба забути про поняття втома, інакше нічого не досягнеш. Тут доводиться ставити мету і знати, що необхідно буде жертвувати і особистими інтересами, і спілкуванням з друзями... Знаєте, дуже багато залежить від того, хто ваш тренер. З 1980 року мене тренував Іван Григорович Шарий*. Перший день тренувань у нього мене шокував. Він відразу сказав, що ми будемо чемпіонами. Перші роки Шарий давав нам загальну підготовку, а потім визначав — хто на що здатний, кому який профіль краще вибрати і яку мету ставити. Але в будь-якому разі вимагав самовіддачі. Воно ж так ведеться: що людина обдарованіша, то лінивіша. Але Іван Григорович казав: «Ти мусиш старатися бути найкращим. Спорт колись для тебе закінчиться. Але навіть якщо ти після цього станеш двірником, на своїй ділянці будеш найкращим двірником і в тебе буде найчистіше». А ще він вбивав зіркову хворобу у зародку. Мовляв, люди, що тебе оточують, будуть і після того, як вийдеш зі спорту, перестанеш бути зіркою. Тому зараз спілкуйся з ними на рівних, а не як зірка. І така позиція дійсно дуже віддячується — тепер, залишивши спорт, я це чітко побачив. Іван Шарий тренував мене 25 років (Василя — 16), і він для мене великий авторитет. Тепер, коли я працюю в управлінні (а робота це для мене нова, незвична), я маю до кого звернутися за порадою — скажімо, до тих керівників від спорту, які пропрацювали у цій сфері роки...

Роман Вірастюк: «Англійська королева пропонує провести „Ігри горян“ у Карпатах»

— А як ви відпочиваєте? Буваєте в Карпатах?

— Між іншим, про Карпати я довідався більше в тому ж тренувальному залі (було мені тоді років 20). Якось до нашого тренера прийшли двоє альпіністів (один з них виступав за збірну України), хворих горами — попросилися позайматися в залі. Приходили, виробляли неймовірні речі, скажімо, висіли на турніку на двох пальцях і таке інше. І щодня розповідали нам про гори. І якось вони нас з Василем покликали в Карпати — до так званих Столів. Залишили коло села Поляниця машину і приблизно 20 кілометрів пройшли до хребта, до хати такого собі Івана. Я мушу хоч кілька слів сказати про цього чоловіка, бо це дуже колоритна особа. Він переконаний, що нас, хто живе внизу, цивілізація зіпсувала. У Івана своя філософія життя. Він узагалі великий оригінал. Його кота звати Маврик, а приручену кульгаву ворону — Псих. Іван із сокири може зробити кашу. Я в нього навчився збирати в горах і їсти те, про що навіть не думав, що воно може бути їстівне. При всьому цьому я якось спостерігав, як цей мешканець диких гір з німецьким туристом вільно розмовляв німецькою. Так от ми зависали на тих Столах тиждень чи й більше. Спілкування, гори, природа — нам це подобалося. На жаль, на Столах я не був уже років вісім. Їздили ми в гори в бік Вигоди, возили дітей на озеро Синевір.

— А лижі?..

— Відколи загинула Василева дружина — через те, що відстібнулася лижа і Світлана не встигла втекти від лавини — я на лижі не можу дивитися... А взагалі, звичайно ж, умію їздити. Вперше на гірські лижі став, як зараз пам’ятаю, 3 січня в Яблуниці. Ну, оскільки маю добру загальну спортивну підготовку, хорошу координацію, то я й не звертався до інструкторів. Виїхав на підйомнику на саму гору, подивився униз і думав уже якось їхати. Але до мене під’їхала якась лижниця і питає: «Ви вперше на лижах?» Кажу — так. «Ну, і як ви збираєтеся з’їхати?». Та прямо — кажу. А вона мені: «Давайте потихеньку за мною». Так я і з’їхав перший раз...

Роман Вірастюк: «Англійська королева пропонує провести „Ігри горян“ у Карпатах»

— Отже, ви знайомі з сервісом наших турбаз, з зеленим туризмом, взагалі карпатською туристичною інфраструктурою. Чого бракує цій галузі, щоб досягти європейського рівня?

— Найгірше у нас, насправді, з культурою спілкування, з розумінням клієнта, готового потратити гроші. Ну, що там казати: телефоную я одним господарям, питаю про місце на Новий рік. А мені відповідають — в серпні було дзвонити. Може, кажу, хтось неподалік має місця. «А мені що до них?...» Отакий сервіс. Кажуть, погані дороги. Їх неминуче робитимуть. Є навіть загроза помилки, подібної польській, коли асфальт проклали по всіх Бещадах. І нема ніде дикої стежки...

— А щось добре про наш турбізнес сказати можете?

— Загалом місцеві мешканці починають розуміти, що тут раніше чи пізніше фактично нічого, крім туристичного бізнесу, не можна буде робити. І взагалі в Карпатах можна проводити багато акцій, зокрема міжнародного рівня. Скажімо, НОК (Національний олімпійський комітет — ред.) висунув ідею проводити в наших горах зимові олімпійські ігри. Не йдеться про великий слалом — для цього потрібні високі, добре підготовлені та обладнані траси. Але змагання з фрістайлу та ще деяких екстремальних зимових видів спорту на базі Польщі, Чехії, Словаччини та України — це цілком реально. І дуже вигідно. Жодна олімпіада (хіба за винятком Московської) не була збитковою для місцевості, де вона проводилася. Та наші гуцули олімпійську символіку вирізьблять-вишиють моментально і забезпечать попит усіх туристів... І ще одна ідея є у нас із Василем. Точніше, це ідея британської королеви — провести в Карпатах один з етапів «Ігор горян» (вони проводяться під патронатом її величності, а фінал завжди проходить у Великобританії). Чемпіонат включає змагання, скажімо, з метання на висоту гирі вагою 24 кілограми, чи каменя неправильної форми — у такий же спосіб, як штовхають ядро, чи шестиметрового стовпа 85-кілограмової ваги і тому подібне. Українець Кирило Чупринін у 2004 та 2005 роках займав у цьому чемпіонаті третє місце, а у двох видах змагань встановив світовий рекорд та отримав відзнаку з рук Єлизавети. Тож королева поцікавилася, чи є в Україні гори. Довідавшись про Карпати, сказала, що логічно було б організувати якийсь етап Ігор у нас. Яка ідея! А на кожному ж етапі чемпіонату присутній представник королівської родини... Карпати гідні приймати королів. 

Роман Вірастюк: «Англійська королева пропонує провести „Ігри горян“ у Карпатах»

В публікації використані фото з домашнього архіву Романа Вірастюка

текст: Вероніка ЗАНИК

фото: Тарас ДУТКА


БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Вірастюк Роман Ярославович — народився 20 квітня 1968 року в місті Івано-Франківськ. Навчався в івано-франківській СШ №4, закінчив Коледж фізичного виховання та Тернопільський державний університет.

З 1980 по 2005 рік займався легкою атлетикою (метання диску, штовхання ядра) у Заслуженого тренера України Івана Григоровича Шарого.

Член юнацької, юніорської та молодіжної збірних СРСР, срібний призер останнього чемпіонату СРСР 1991 року, володар Кубка СРСР.

17-разовий чемпіон України та 8-разовий володар Кубка України. Бронзовий призер чемпіонату Європи 1994 року, 4-разовий срібний призер Кубка Європи (1994, 1995, 1999, 2000 роки). Чемпіон Європи серед клубів (2002 рік). Учасник трьох Олімпійських ігор (Атланта — 1996 рік, Сідней — 2000 рік, Афіни — 2004 рік). З 1995 по 2005 рік був капітаном Олімпійської збірної України.

Майстер спорту України міжнародного класу з легкої атлетики.

З 2005 року очолює головне управління у справах молоді та спорту Івано-Франківської облдержадміністрації.

Одружений, має двох синів — Романа (14 років) та Івана (6 років).

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання