Візаві з Ай-Софією

Візаві з Ай-Софією.

Відпочинок у Туреччині для багатьох не є дивиною. Проте доступність (у першу чергу за ціною) вояжів до нашої близької сусідки дещо знецінила сприйняття зустрічі з прадавньою історією, на яку так багата ця країна, що простяглася на землях одразу двох континентів — Європи та Азії.

 Візаві з Ай-Софією

Шлях із «варяг у греки»

Нещодавно завдяки чудовій подорожі морем з Одеси до Стамбулу, в поступовій плинності часу та відстані, я змогла відчути усі принади самого шляху «із варяг у греки», котрий на сучасному поромі триває усього добу. Та й сама Туреччина згодом відкрилася мені по-новому.

...Входимо у Босфор з боку Чорного моря. Око, що було вже звикло до безкраїх водних просторів, раптом помічає на горизонті зубці фортеці. Берег ближчає. Супровід чайок та стрімкі перельоти з місця на місце зграй куликів додають урочистості цьому своєрідному парадові респектабельної забудови обидвох узбереж, котрі за часів середньовіччя охороняли тільки суворі генуезькі та османські фортеці. А зараз сюди стрімко крокує дванадцятимільйонний Стамбул, розкидаючи нові райони уздовж Босфору. Це не дивно — адже у місті мешкає кожний п’ятий житель Туреччини, а чисельність населення у ньому протягом року збільшується за рахунок міграції з сіл на п’ять відсотків. Ось чому щорічно у мегаполісі з’являється кільканадцять нових вулиць.

Візаві з Ай-Софією

А береги належать до двох різних континентів — європейського та азійського. І Стамбул, розташований на цих берегах, — єдине у світі місто, що має таку географічну специфіку. Можливо, тому, коли пором проходить під двома сучасними вантовими мостами, це сприймається як посвячення. Ще трохи — і нас приймає Бухта Золотий Ріг, яка блакитним ножем розкраяла навпіл європейський берег цього вражаючого урбаністичного простору. Швартуємося у порту, і з восьмої палуби нашої «Південної Пальміри» відкривається просто фантастичне архітектурне дефіле. Варто згадати лише окремі шедеври цього насиченого відеоряду, котрим можна було милуватися навіть під час сніданку чи вечері. Перед очима — Султанський палац Топ-Капи, пов’язаний для українців перш за все з іменами Сулеймана Великого, при якому Османська імперія досягнула зеніту свого розвитку, та його дружини Роксолани. Далі — незмінна у своїй величі Ай-Софія, правіше — вишукана і гармонійна Блакитна мечеть, яку з легкістю можна впізнати за ескортом граційних мінаретів. Естафету перехоплюють Сулейманіє та Беязид-мечеть, салютуючи шикованими, як на параді, подібними до панцирів черепашок банями. Уся ця панорама ще більше вражає у над вечір’ї, коли святково віддзеркалена морем доріжка згасаючого світила ніби ще раз запрошує насолодитися дивним ландшафтом — вже в палаючому ореолі сутінкової пори. Вранці ж, по іншому борту відкривається зовсім інше місто, яке демонструє вже європейську вітрину, насичену необароковими палацами, модерними віллами, колонадними портиками бутиків та сучасними хмарочосами.

Фантастичний у своїй розмаїтості стилів та епох Стамбул з його майже двотисячолітньою історією здатний вразити будь-кого.

Візаві з Ай-Софією

Європа на Сході

Але чому обов’язково мусить бути «Стамбул»? Для когось він був та залишається «Константинополем» — містом, яке не тільки сприйняло здобутки греко-римської культури, але й значно, на відміну від Риму, продовжило їм життя. Сама старовинна назва міста нагадує античні часи, коли у 324 році нашої ери римський імператор Константин, розуміючи, що з Апеннін неможливо керувати величезною імперією, спершу переніс свій двір у Візантій, а згодом зробив його столицею.

Мудрість Константина була і в іншому. Він зрозумів перспективність християнства для об’єднання народів, що входили у картату за складом, величезну Римську імперію. І саме у Константинополі антич-ні традиції переплавилися у канони християнства. Більше того, коли у 395 році після смерті імператора Феодосія Римська імперія розпадається на Західну та Східну, Константинополь не тільки стає столицею останньої, але й після падіння Риму під натиском варварів у 476 році оберігає та розвиває надбання античної культури ще протягом тисячоліття.

Візаві з Ай-Софією

Найбільш яскравим періодом розквіту Східної Римської імперії, або Візантії, є майже сорокалітнє правління імператора Юстиніана (527–565 роки). Саме у цей час набуває архітектурного оформлення центральна частина міста, зосереджена навколо величного іподрому, побудованого Константином ще у 330 році за римським зразком. Саме сюди з усього світу звозили раритети, що стверджували світове панування Константинополя — як колись Риму. Так, ще за часів Феодосія з Карнаку було доставлено один із найвідоміших єгипетсь-ких обелісків. Йому вже три з половиною тисячі років, проте, виготовлений з рожевого асуанського граніту, він майже не змінився, зберігши символічні написи, котрі говорять про вічність влади фараонів. Це ніби стверджують фігури Феодосія та його синів, закладені у п’єдесталі обеліску.

У вічність дійсно починаєш вірити, коли розглядаєш мозаїки палацу Юстиніана або милуєшся величчю аркад триповерхового акведука, котрий ніс джерельну воду до підземного комплексу під назвою «Цистерна». Фантастична краса цього лісу із 336 колон просто вражає. Дванадцять колонад, виростаючи з води і підтримуючи склепіння, простягаються на 70-метрову довжину водосховища. А коли у мерехтливому червоному світлі прожекторів бачиш величезних коропів, здається, що ще хвилина — і вони заспівають осанну цьому вічному місту.

Візаві з Ай-Софією

А поруч — легендарна Ай-Софія, збудована за наказом Юстиніана і під його безпосереднім наглядом двома геніальними архітекторами — Анфімієм та Ісідором — усього менш ніж за шість років, завдяки залученню 10 тисяч робітників та біля сотні будівничих. На освяченні Собору святої Софії Юстиніан вигукнув: «Слава Господу, що благословив мене на цю величну справу! О, Соломоне, я тебе переміг!» Дійсно, Ай-Софія за своїми розмірами та оздобленням значно перевершує храм Соломона в Єрусалимі. Їй судилося стати еталоном для будівництва багатьох культових споруд по всій Європі, як от собору Сан Марко у Венеції, а також Київського, Новгородського та Полоцького храмів святої Софії, а в більш пізні часи — навіть Сакре-Кер у Парижі. Більше того, після захоплення міста Османською імперією Ай-Софія, що була перетворена у турецьку мечеть, стала взірцем для архітектурних шедеврів геніального зодчого Сінана, перш за все для найбільш величної споруди Стамбулу — мечеті Сулейманіє. Це у її дворі знаходиться мавзолей самого султана та його дружини Роксолани. До речі, і терени України позначені однією з робіт Сінана — мусульманським храмом Джума-Джамі в Євпаторії.

Візаві з Ай-Софією

Проте не тільки Ай-Софія стала своєрідною архітектурною матрицею, що допомогла Києву акумулювати традиції Візантії.

Варто згадати весь фортифікаційний комплекс Стамбула, за зразком якого Ярослав Мудрий збудував мури Києва, зокрема Золоті Ворота, що навіть своєю назвою підкреслювали генетичний зв’язок між Києвом та Константинополем.

Таким чином, столиця Візантії була тим чудодійним центром, який не тільки зв’язав колись Західну та Східну Римську імперії, але й транслював досягнення унікальної античної культури на слов’янські терени.

Саме від Константинополя Київська Русь прийняла естафету європейської цивілізації, християнство, архітектурні канони та азбуку, створені візантійськими місіонерами Кирилом та Мефодієм.

Візаві з Ай-Софією

Земне і небесне життя Стамбула

Те, що є таким принадним у Стамбулі, на що кожного разу чекаєш і до чого не можеш звикнути — це фантастичний мікс східного та західного, старовинного і сучасного, глибоко духовного та стрімко життєрадісного.

Здавалось, немає нічого більш земного, як вируючий галас Єгипетського базару. Казкове розмаїття спецій, фісташок, волоських горіхів, родзинок, кураги, кави, чаїв, і, звичайно, східних ласощів — всяких там щербетів, цукатів, халви та рахат-лукуму. І все це виставлено у мішках, як у нас картопля. Голова паморочиться від запахів. А навкруги — дзюрчання багатолюдного натовпу. Пройти просто так, не зупинившись, неможливо. Ще не встигло око на чомусь затриматись, як ти пропав. Тебе майже підхоплюють під руки, закликаючи покуштувати, нав’язуючи своє — звичайно, найдешевше та найкраще. Обіцяють пригостити чаєм або кавою — і тут же пропонують купити спеції одразу ж кілограмами, цукерки та халву — по декілька коробок, а каву та чаї — величезними пакунками. З цим шквалом рекламного ентузіазму боротися неможливо. Меркурій відпочиває. Існує єдиний вихід — на вулицю. Там теж можна потрапити у пастки дрібних крамарів, які пропонують усе що завгодно — від різних сортів риби та морепродуктів до розмаїття фруктів і овочів. На щастя, вітринні бар’єри допомагають уникнути зайвого перевантаження. І тоді шлях відкривається вже до товарів іншого ґатунку, які добре знайомі по наших базарах, однак тут часом набагато дешевші при оптимальному співвідношенні ціни та якості.

Візаві з Ай-Софією

Проте враження від Єгипетського базару затьмарюють розкоші найбільшого ринку не тільки у мегаполісі, але й усьому світі — славнозвісного Капалі Чарши, котрий вирує на площі 200 тисяч квадратних метрів ще з часів Візантійської імперії. Саме він — з його 18 вхідними воротами та п’ятьма мечетями, нескінченними кам’яними аркадами та галереями — дає відчуття джерел неймовірного багатства Константинополя, що століттями експлуатував своє вигідне географічне положення. Нестримний вир торгівлі охоплює і сучасний Стамбул — адже у ньому біля 200 тисяч різних магазинів. Щодо тих, хто займається вуличною торгівлею, то місто налічує їх приблизно 350 тисяч.

Візаві з Ай-Софією

Разом із тим, віддавши належне цим лабіринтам людської суєтності, можна, за бажанням, з легкістю потрапити у зовсім інші світи — духовності вищого ґатунку. Для цього треба зайти до однієї з мечетей поруч. І, знявши взуття або навіть омивши ноги у прохолодній воді, зачаїтись у тихому закутку та споглядати, як сонячні потоки з куполів благословляють мерехтіння хороводів лампад, запалених людиною Богу. 

текст і фото: Катерина ЛАВРИНЕНКО-ОМЕЦИНСЬКА

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання