«Червоне вино» — увесь спектр кольорів

«Червоне вино» — увесь спектр кольорів.

«І коли цей рейвах вже скінчиться? Коли вони порозходяться?» «Та, он дивись, який вітрисько зірвався. Зараз будуть збиратися...», — два продавці спостерігають через вікно книгарні, що розташована на центральній площі в Мукачево, за жвавим перебігом фестивалю закарпатських вин. Два довжелезні ряди столів, палаток, яток... Десь посередині цієї вервиці облаштована сцена, і з неї пан в офіційному одязі виголошує: «Сьогодні у нашому святі вина взяли участь 84 винороби...». Сонячні промені заламуються в бутлях, флягах, келихах з бурштиново-золотавим, рубіновим, ніжно-рожевим вином... А навколо, як мухи коло меду, рояться «дегустатори». Вітер, що дужчає і жене хмари, не в змозі розігнати свято.

«Червоне вино» — увесь спектр кольорів


Тут вино не п’ють — тут про нього говорять

Біля однієї з перших яток походжає чоловік яскраво мадярської зовнішності і керує своїми жінками-помічницями. Спілкуються угорською, але якщо до чоловіка заговорити українською, відповідає тією ж мовою чисто, літературно:

— Я Іван Урста. Ми з села Береги Берегівського району. Село наше угорське. Воно засноване 1214 року. Й історія виноробства й виноградарства тут багатосотрічна...

Не посвячені у закарпатські особливості галичани — гості фестивалю — з пієтетом питають:

— У вас там, певно, всі роблять вино?

— Робили всі... Прийшли совєти — навчили пити цуйку, паленку, а не вино, як нам Господь приказав. Я виноробства вчився від діда, батька... З дитинства. Ну, давайте пробувати...

«Червоне вино» — увесь спектр кольорів

«Колона» з одноразових келишків напоготові, під руками. Краник в бочівочці — одній з довгого ряду — відкрито. В келишок цідиться насичено червона рідина.

— Ой, лишень не наливайте повний!

Пан Урста реагує на застереження з деякою іронічністю:

— Тут не п’ють вино — тут про нього говорять. Ви куштуєте «Сапераві». Це вино з грузинського сорту винограду. Перекладається «сапераві» як «барвник»... Бачите, яке воно по кольору... Виноград чудово прижився на Закарпатті. А оце моє авторське купажне (з декількох сортів — ред.) «Чорний доктор». В його складі 5 сортів винограду. П’ять характерів зійшлися в одному букеті...

«Червоне вино» — увесь спектр кольорів

На обличчях дегустувальників з’являється вираз заглиблення у себе — це вони прислухаються до смаку, присмаку, відтінку:

— У-у-у-у, як смачно!

Що ближче до обіду, то більше людей стікається на площу. Телевізійники-журналісти з мікрофонами та камерами полюють за враженнями відвідувачів фестивалю.

— Що ви можете сказати про фестиваль? Чи потрібно організовувати такі акції?..

«Червоне вино» — увесь спектр кольорів

Респонденти схвально кивають головами: «Так-так, добра справа, потрібна...» І, поспілкувавшись із журналістами, знову «причалюють» до тієї чи іншої ятки. Над рядами здіймається шашличний димок. Готується закуска. Продавці сиру крають жовтаві скибки, торговці закарпатськими ковбасками крутять над жаром свій шкваркітливий продукт. І мукачівський жебрак не пропускає нагоди поживитися безкоштовним. Боком-боком підходить до прилавку з бутлями. «Налийте йому», — командує винороб і робить поблажливий жест у бік бідаки. Навіть закарпатська ощадливість нині дає дорогу щедрості.

«Червоне вино» — увесь спектр кольорів

А он вулицею пливе великих розмірів старша жінка. Вона рухається повільно, але впевнено, як по своїй хаті. А назустріч швидким кроком прямує невеличкий чоловічок з рум’яними щічками (йде у напрямку від винних рядів, тож можна припустити, що оптимістичний рум’янець свідчить про піднятий винами гемоглобін). Дядечко здалеку вітається з жінкою:

— Добрий динь! Били’сьте на фестивалі?

— Нє. Нині’м не била, бо’м мало хвора. Пуйду завтра (акція тривала протягом чотирьох днів — 11-14 січня — ред.).

— А знаєте ня?

— Як би’м не знала?! Ми з вами прошлого года файно побесідували при вині...

Ці двоє, котрих познайомив вин-ний фестиваль, назавтра, схоже, продовжать минулорічну розмову — зокрема і про вино...

«Червоне вино» — увесь спектр кольорів

Нагода показати і продати

А тим часом уздовж винних рядів мігрують охочі попробувати, поспілкуватися, купити. Чоловіки, жінки, старі, молоді, навіть діти... Вуличний художник користається з моменту — малює портрети. А тут такі типажі... І серед тих, хто куштує, і тих, хто продає. Лунає мікс мов — української, російської, румунської, угорської. Повний купаж. Досить заглянути в протокол фестивалю і вчитатися в прізвища переможців: Райчинець, Шош, Урста, Коваш, Гегедош, Якоб, Анталовський, Машіка, Курта, Муха, Дрогобицький... Не дивно, що почесними гостями були президенти Віктор Ющенко та Ференц Дюрчань. До речі, про Ющенка. До одного столу (доволі непримітного серед ґрунтовно оформлених прилавків поважних виноробів) особливо часто навідуються фотокореспонденти та телеоператори. На столі стоять усього декілька пляшок і термос. Зате на картці паперу від руки великими буквами написано: «Вино для Ющенка Віктора Андрій.». «Прості смертні» до ляди чомусь практично не підходять... Але господиня вин охоче позує численним фотографам.

А ятки тут справді дуже різні — за кількістю пропонованих вин, за багатством оформлення. Одні оздоблені цілими різьбленими дерев’яними арками з написами: винороб такий-то з такого-то села. На столах «парадні» бочівочки з блискучими краниками, зроблені на спецзамовлення бутлі, фляги... Вина сухі, десертні, червоні, білі, купажні... «Я буваю на кожному фестивалі», — охоче розповідає «винороб-любитель» (так написано на його вивісці) Йосип Машіка і показує цілу папку дипломів та грамот... А інший чоловік за столом, на якому виставлено лише дві пластикові пляшки з «Ізабелою», навіть не дуже хоче називати своє ім’я. «Я перший раз на фестивалі. Розумієте, ця моя «Ізабела» має чотирирічну витримку. Я робив вино на весілля своєї доньки (у мене є не дуже великий виноградник). Воно усе не пішло. І от вирішив спробувати повезти на фестиваль. Вино добре, і це нагода його продати. Тут не знімають податок, не потрібно особливих дозволів на продаж». Люди підходять і до цього скромного прилавку, куштують, питають ціну, купують...

«Червоне вино» — увесь спектр кольорів

— Але ж ціни виросли! Та Іван того року продавав наполовину дешевше! Я навіть у нього тепер не купував...

— Ну, але ж можна купити непоганого і недорогого вина.

— Та так... А дайте мені попробувати вашого.

— Якого?

— А найдорожчого...

— У мене всі дорогі.

— Нє, я кажу найдорожчого...

Дегустація і продаж нон-стоп уже кот-ру годину...

...А також — свято

Натовп розступається, і в нього «врізається» група перебираних. Молодиці в добротних строях, чоловік у кошлатій овечій гуні, лялька-персонаж в кепі, з великим бульбою-носом та із добрим захмелілим поглядом (Наливайко — як до нього звертаються учасники перебирії). Вони проходять поміж людей, щось артистично вигукуючи. І нарешті опиняються на сцені. Шоу збирає навколо себе глядачів, але далеко не всі поспішають відірватися від виноградних трунків. Однак і ці завзяті дегустатори чують діалоги, жарти артистів...

У завершенні ж фестивалю участь беруть навіть свійські тварини. Правда, участь їх пасивна. Вони потрапляють до виноробів у якості призів — за найкращі вина, за вдало оформлені ятки, за культуру обслуговування. Хрюкання поросят, бекання ягнят, пулькання індички та людський гамір доповнюють атмосферу справжнього свята. Воно матиме продовження. У бочках уже достигає вино нового врожаю, а на плантаціях закарпатців дрімає лоза... 

текст: Вероніка ЗАНИК

фото: Мирослав КУШНІРЕНКО

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання