Вертеп на Прикарпатті — у себе вдома

Вертеп на Прикарпатті — у себе вдома.


До коляди-розколяди на майданах і в залах Прикарпаття вже звикли, як і до різноманітних всеукраїнських фольклорних свят. А з фестивалем вертепів таки поцілили: як всеукраїнський, він — уперше.

Вертеп на Прикарпатті — у себе вдома

Всеукраїнський фестиваль вертепів «Карпатія» виринув якось несподівано: напередодні Старого Нового року з’явилися повідомлення про інтригуючу акцію за участю не лише провідних фольклорних колективів з різних регіонів України, музичних груп «Плач Єремії» (Львів-Київ) та Гурт Мандрівних Дяків «Вертеп» (Дніпропетровськ), але й «Самооборонного вертепу» з відомими особистостями політики та культури. Назву для фестивалю придумав Олесь Доній (його мистецька агенція «ОстаNNя барикада» стала співорганізатором разом із «Самооборонним вертепом»). Для сценічного втілення запросили режисера-постановника Національної опери України Сергія Архипчука. І, отже, свято Василя на площі Ринок в Івано-Франківську його мешканці відгуляли з приблизно двома десятками колективів з десятка українських областей, які представили мистецтво колядки, щедрівки, маланкування і власне вертепної дії.

Вертеп на Прикарпатті — у себе вдома

Гуртів-родзинок було багато, і в кожному колективі теж легко було знайти родзинку. Одні вабили колоритом і самобутністю, інші — елементами архаїки, оригінальністю; ще інші — безпосередністю й свіжістю. Наприклад, «Ляльковий вертеп» відомого столичного режисера Володимира Завальнюка, уродженця Микуличина, об’їздив уже багато світу, він докладно відтворює стародавні вистави з шопками, що складалися з двох частин: суто релігійної і веселої, народної.

Покутська Маланка з Белелуї береже традицію, не перервану навіть радянськими часами. Отже, 13 січня опівдні Маланки з трьох кутів рушають до центру села, щоб визначити, яка найліпша. Борються ведмеді (костюм із сіна, що закутує чоловіка з ніг до голови, виготовляється зо два дні), борються чорти та інші персонажі — і це, власне, видовище, тобто те, що слід дивитися, а не описувати. Воно триває цілу ніч.

Вертеп на Прикарпатті — у себе вдома

А ось молодіжні гурти мають менше досвіду, але цілком достатньо талантів і естетичного чуття. Молодіжне об’єднання «Поштовх» із Донецька пропагує українську культуру, зокрема організовує літературні вечори. З різдвяною програмою вийшли на сцену вперше. Виступили пластовий вертеп із Черкас, студентські колективи з Полтавщини та Херсона. Їм цей «духмяний карпатський узвар», за переконанням Сергія Архипчука, западе глибоко в душу. Оригінальний сценарій відтворили представники греко-католицьких церков Києва: його зберегли переселені на Донеччину лемки, серед потомків яких — і молодий керівник згаданого гурту. А Сашко-лірник із Києва сам пише казки, які розповідає під ліру і які легко сприйняти за давні. Є серед них і різдвяна. За фахом він — корабел, раніше ремонтував атомні криголами в Мурманську. Там і став казкарем — для дітей недільної української школи. Його колеги, дніпропетровські Мандрівні Дяки, насправді зовсім не є дяками, але кажуть, що продовжують бурсацькі традиції. Автентиці вони надають сучасних ритмів, беруть народне і пишуть своє, яке часом не відрізниш від автентичного, грають різностилеву музику, а свою назву «Вертеп» трактують широко, — щось на кшталт театру, відкритого проекту.

Вертеп на Прикарпатті — у себе вдома

Своєрідного шарму святу додали юні артисти на ходулях, що вправно дефілювали поміж публікою — театр з Києво-Могилянської академії.

Вертеп на Прикарпатті — у себе вдома

Майдан біля Ратуші був тісно заповнений. Енергетика свята надійно утримувала багатьох упродовж усього дня. Вабила людей, вочевидь, не лише розмаїта і ретельно підібрана автентика, але й відомі особистості, що приїхали на Прикарпаття. Кульмінацією (але не завершенням) став виступ «Самооборонного вертепу». У ролі Маланки вийшов ді-джей Майдану і фестивалю Євген Ніщук, інших героїв, причому не конче традиційно вертепних, зіграли Олесь Доній, Юрій Покальчук, Андрій Кокотюха, Тарас Чубай та інші. Юрій Луценко з’явився у строї Козака, тобто оборонця вітчизни. Завершували закликом стояти плечем до плеча, щоб іродові слуги не розіп’яли Україну, та відомою повстанською піснею «Лента за лентою».

Вертеп на Прикарпатті — у себе вдома

Щодо того, чи стане фестиваль «Карпатія» традиційним, то за дум є, а час покаже. А от чому для нього обрали Івано-Франківськ, то начебто й гадати не доводиться: Карпати, традиції тощо. Але Юрій Луценко все ж знайшов оригінальне пояснення для журналістів: із нової збірки есеїв Андруховича він зрозумів, що Станіслав — таке місто, з якого письменники не виїжджають до Києва та Львова. Ну, а ще тут українець почувається вдома. Хіба ні? 

текст: Наталія АСАТУРЯН

фото: Мирослав КУШНІРЕНКО

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання