Зимовий похід у гори: плануємо безпеку

Зимовий похід у гори: плануємо безпеку.


Досвідчені люди стверджують, що успіх походу як мінімум на дві третини залежить від підготовки, яку ви проведете ще до від’їзду з дому. Підбір спорядження, планування маршруту, підтримка фізичної форми — це лише мінімальні обов’язкові етапи, які проходить група, готуючись навіть до неважкої кількаденної прогулянки. Вже й не казати про зимовий похід, коли виникають складні погодні умови і труднощі орієнтації. Відома фраза про те, що Карпати взимку — це маленькі Гімалаї, примушує особливо ретельно підходити до таких речей, як розробка маршруту і вибір необхідного спорядження. А керівнику групи слід приділяти велику увагу меті походу і зважити, наскільки команда їй відповідає. В рамках інформаційної програми компанії Commandor «В гори — з головою» ми публікуємо рекомендації професіоналів із підготовки до зимового походу в гори.

Зимовий похід у гори: плануємо безпеку

Василь ЗАВАЛКО, голова Федерації альпінізму і спортивного туризму Івано-Франківсь-кої області, співробітник Івано-Франківського гірського пошуково-рятувального загону: «Якщо група достатньо підготовлена до сходження або походу, не має значення, чи йдеться про Карпати, чи будь-яку іншу гірську місцевість. Готовність команди передбачає відповідне спорядження, харчування, розрахунок палива, аптечку, засоби навігації і зв’язку та багато інших нюансів. Перш ніж планувати будь-який похід тієї чи іншої категорії складності, треба оцінити свої сили. Подумати про те, «що я знаю», «що я вмію», і, виходячи з цього, вирішувати, «куди я йду». У правильній оцінці власних можливостей і вірному виборі маршруту може допомогти література, якої є чимало, консультації компетентних, досвідчених людей. Все це в сукупності й дає певну гарантію безпечного проходження маршруту в зимових умовах.

За моїм переконанням, 99 відсотків усіх негараздів у поході стаються з вини самих туристів. Навіть коли говорять, що небезпека ділиться на об’єктивну і суб’єктивну, з цим можна погодитися лише до певної міри. От, наприклад, блискавка — це дійсно стихійне явище, або лавина чи землетрус. І їх передбачити неможливо. Але побачити лавинонебезпечний схил і зробити відповідні висновки — можна. Здоровий глузд підкаже, що не слід іти під лавинонебезпечним схилом, а краще вибрати маршрут гребенем, по якому лавина ніколи не сходить...»

Ігор МОРОЗЮК, інструктор шкільного туризму, керівник туристичного гуртка при Палаці дитячої та юнацької творчості: «Зрозуміти, чого ти хочеш від походу — це найголовніше. Походи можуть бути спортивні, оздоровчі, рекреаційні. Все подальше планування відбувається, виходячи з мети. Дуже важливо реально оцінювати свої можливості і сили. Категорично не можна переоцінювати себе і недооцінювати стихію. Також дуже важливо враховувати психологічні особливості людей, адже чим більш згуртована команда, тим легшим є проходження маршруту і більшим задоволення від походу. Групу підбирають не за один день. Є, звичайно, відчайдушні «бійці», які беруть кого завгодно і потім тягнуть за собою. Але такий керівник повинен бути готовий до непередбачених ситуацій — і до сліз неготових учасників походу, і до втрати їх сил... В поході мусить бути керівник, який братиме на себе основну відповідальність».

На думку Наталії ЛІДОВОЇ, майстра спор-ту з альпінізму, перш за все важлива психологічна сумісність групи, а потім досвід і стаж проходження та фізична підготовка. Для зимового походу Карпатами оптимальна група — це 6-9 чоловік. Важлива наявність керівника — безперечного лідера. Це повинна бути досвідчена людина, яка користується авторитетом у всіх членів групи. В поході дуже бажана участь людини з медичною підготовкою.

Дмитро СТЕФАНОВСЬКИЙ, директор компанії Commandor, майстер спорту з альпінізму: «Зимовий похід — серйозна річ, особливо у високих горах. Неякісне спорядження може призвести до обморожень, зривів і травм. До зимового походу потрібно готуватися наперед — підігнати до черевиків кішки, бахіли. Не можна йти в похід у неперевіреному взутті».

Ігор МОРОЗЮК: «Потрібно розуміти, що спорядження, особливо те, від якого залежить наше життя (наприклад, намет), повинне бути якісним. Дуже дороге спорядження купувати теж нема сенсу, але й дешеве не варто. Якість спорядження особливо важлива взимку, коли похід обіцяє бути достатньо екстремальним».

Окрім звичного спорядження, в зимових Карпатах для нормального орієнтування групі потрібні детальна карта району, компас, пристрій GPS (система глобального позиціонування) та вміння користуватися ними. При вмілому використанні GPS не дасть заблукати за будь-якої погоди. За словами рятувальників, які працюють в горах, Карпати проблематичні тим, що орієнтуватися в них взимку часто досить складно. В Карпатах дуже частими є тумани, вітер, низька хмарність, яку місцеві рятувальники називають «молоком». Тоді видимість може обмежитися до 5-10 метрів. Окрім GPS, професіонали радять мати хоча б мінімальні засоби зв’язку, такі як рація і мобільний телефон. З верхніх точок Чорногірського хребта і більшості вершин в Карпатах можна додзвонитися до АРП (аварійно-рятувального патруля). Частіше за все люди губляться під час поганої погоди вночі. Тоді необхідно вибрати безпечне місце для ночівлі і переночувати, перечекати негоду до появи видимості. Потім використати високі точки місцевості для орієнтування.

На думку досвідчених керівників походів, при складанні маршруту для будь-якої групи треба передбачити так званий аварійний азимут на випадок екстремальних ситуацій. Можна також піти вниз за течією річки. Карпати і Крим досить густо населені, і, швидше за все, так ви дістанетеся населеного пункту. Ігор МОРОЗЮК: «Якщо група потрапляє в критичні погодні умови, то треба йти вниз, спускатися. Адже в будь-якому випадку пересування далі стає небезпечним. Пройти під час заметілі запланований маршрут стає дуже складно, практично нереально. В такій ситуації вже не лише керівник відповідальний за всіх, а всі відповідають один за одного».

Один із найпоширеніших зимових «сюрпризів» гір — це лавинна небезпека. За словами Василя ЗАВАЛКА, в Карпатах регіональна метеослужба завжди оголошує сезон лавинної небезпеки, коли накопичення снігу достатньо велике. В цей період, який зазвичай починається з грудня або січня, сніжний покрив уже такий, що у будь-який момент за певних умов може статися сходження лавини. Надалі метеослужба дає лавинні повідомлення, коли наступають умови, які роблять більш можливим сходження лавини: відлига, великий снігопад. У такому разі оголошується штормове попередження або посилення лавинної небезпеки.

Ще один обов’язковий елемент зимового походу — реєстрація в Конт-рольно-рятувальній службі (КРС). Василь ЗАВАЛКО: «Наша рятувальна служба зараз вже не виконує контрольної функції. В Україні кожен громадянин має право ходити туди, куди йому надумається, якщо це не заборонена зона чи військовий об’єкт. А ми просто рекомендуємо реєструватися в нашій службі. Якщо у нас є інформація про групу і група має наші координати, то в разі необхідності нам значно легше допомогти туристам. Знаючи телефони служби та аварійно-рятувальних пунктів, група може вийти на зв’язок, повідомити, де приблизно вона знаходиться, скільки часу перебуває на маршруті з точки А в точку Б. Тоді можна принаймні дати якісь поради. А якщо ця група наперед звернулася до служби, принесла відповідно оформлені документи (тобто маршрутний лист, на якому є нитка маршруту, контрольний час, початок маршруту і його закінчення), тоді ми пояснимо, куди рухатися групі в тій чи іншій ситуації, як вийти зі складного становища».

Ігор МОРОЗЮК: «Реєструватися в КРС повинні всі групи, які йдуть у похід, навіть одноденний, тим більше взимку. Останнім часом груп багато, а підготовка їх часто низька. КРС обов’язково розпитає про маршрут, про те, як керівник групи діятиме в певних екстремальних ситуаціях. Можна, звичайно, піти, обминувши реєстрацію, але тоді доведеться розраховувати на себе. А так, доки ти знаходишся під контролем, у будь-який момент тебе будуть шукати, якщо ти не вийшов на зв’язок чи зник. Краще, ніж КРС, ніхто не знає місцевості, і за найкращою порадою можна звернутися саме до них». 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання