Pедакційна колонка

Ну, що — поплювали, постукали тричі по дереву? Зима начебто почалася. Принаймні, в горах лежить сніг. Значна частина людства має шанс вийти зі стійкої безсніжної депресії. Якщо ви лижник, сноубордист чи палкий шанувальник санного катання, ви просто зітхнули з полегшенням. Але якщо ви власник лижної турбази... Що й казати — ваш бізнес, ваша надія на зимовий сезон знаходилися на межі краху. Можливо, карпатським власникам баз відпочинку полегшає на душі від такої інформації: половина лижних курортів у Альпах цього року просто закрилися. Сподіваймося, що наші (як звикле) — живучіші.

..Між іншим, у той час, коли писалася ця редакційна стаття, за вікном густо сік дощ. А журнал, з огляду на непевні погодні умови, вже вдруге відклав заплановані змагання з санного катання. Словом, життя вимагає про всяк випадок вигадувати альтернативи. До речі, в січні наші кореспонденти побували в сусідній Польщі на екскурсії курортами Низьких Бескидів (територія близька до українського кордону) і подивилися, як тамтешні підприємці виходять із критичного становища. Багатий «асортимент» розваг і послуг для туристів у період затяжного міжсезоння заслуговує на повагу, а, може, й деяке запозичення досвіду. Бо нині власнику лижної бази вочевидь недостатньо мати ГАЗ-66, що за 100 гривень довезе вас до точки «ікс», та будки з прокатом лиж і колиби з шашликами. За сучасними уявленнями про європейську туристику це навіть не мінімум сервісу — це його ембріональна стадія.

Як зазначив у описі мандрівки Польщею наш автор, «другою за значенням темою екскурсій є історія». Благо, вона від погоди не залежить. Не дивно, що в новому числі журналу цієї теми чимало. До речі, в описі мандрів Польщею виразно звучать українські мотиви, а в описі українських авто- чи піших подорожей (Тернопільщиною та Львівщиною) неуникненно присутні мотиви польські. Взагалі ця історична дифузія просто-таки не дає спокою нашим мандрівним журналістам. Скажімо, подалися вони в Туреччину і неможливо було оминути вражень від Стамбулу-Константинополя, розкинутого на європейському і азійському берегах міжконтинентальної протоки Босфор. Навіть якось кортить знайти (знову ж таки) альтернативу цій міксовості. Але важко. Навіть якщо не торкатися впритул історії. А, скажімо, поговорити про фестивалі — суто тутешні, на території України. Журнал присвятив декілька сторінок двом з них: фестивалю вертепів і фестивалю вина. Але ось візьмемо другий. Відбувався він у Закарпатті. І цим усе сказано. Про які межі тут можна говорити? Угорське, українське, російське, чеське, румунське... Усе разом змішалося і витворило неперевершений винний букет. Мова — теж дивний купаж. Типи облич — результати неймовірного генетичного схрещення.

Отже, так вийшло, що нинішнє число «Карпат» демонструє, як межі об’єднують або й узагалі тануть. Журнал реагує на реальність. Не можемо ж ми сказати: надворі панує справжня зима, як їй начебто положено панувати у січні-лютому... Бо це буде не зовсім правдою. Бо усі ці рамки стали чистою умовністю. Межі стираються... Між іншим, для мандрівника, для якого вони можуть становити перешкоду, — це вигідна тенденція, чи не так? Отже, користуйтеся насправді сприятливими обставинами: мандруйте з нами.

Редколегія.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання