Закарпатські тамплієри або шукайте відповіді в Середньому.

Закарпатські тамплієри або шукайте відповіді в Середньому.


Бурхливе Середньовіччя, коли «кинджал не висихав від крові ні на мить», безперечно, асоціюється передусім із Західною Європою. Напевно, саме цей стереотип часто і заважає нам відшукувати та цінувати те, що маємо у своїй країні. А таємниць, від яких перехоплює подих і швидше б’ється серце, у нас вистачає з лишком. Історія Середнянського замку підтверджує це…

Закарпатські тамплієри або шукайте відповіді в Середньому.

 У сутінках віків

Тамплієри1… Кожен, напевно, щось чув про них. Серед інших військово-духовних лицарських орденів їм, безумовно, належить пальма першості: про них говорять, пишуть, з ними пов’язують мрії та легенди про Святий Грааль2 і незліченні скарби. А починалося все у ХІІ столітті — в епоху передусім хрестових походів.

Відтоді, як папа Урбан ІІ в 1095 році закликав усіх лицарів до зброї задля благородної мети — визволення Гробу Господнього від невірних, Палестину лихоманило. Гинули безневинні люди, зникали духовні та матеріальні цінності. Для Святої Землі це були чи не найгірші часи. 

Та війна війною, а життя продовжувалося. До Єрусалима звідусіль поспішали прочани, аби поклонитися священним реліквіям. Для захисту паломників та забезпечення їх комфортної мандрівки у Палестину далекого 1118 року лицарі Гуго де Пейєн та Жоффруа де Сен-Омер із сімома бравими товаришами заснували орден тамплієрів (храмовників). Таким чином, цілком можна стверджувати, що тамплієри стали першою в світовій історії «туристичною фірмою».

Закарпатські тамплієри або шукайте відповіді в Середньому.

І ця функція була не єдиною. Без храмовників не обходилась практично жодна тогочасна військова кампанія на Близькому Сході. Аж до знаменитого падіння оплоту християн у Сирії — міста-фортеці Акри (1291), тамплієри та їх колеги госпітальєри (згодом — лицарі Мальтійського ордену; інша назва — іоанніти) були головною ударною силою у боротьбі з мусульманами-сарацинами. Займалися тамплієри також активною медичною практикою і лихварством. Остання сфера діяльності сприяла перетворенню «бідних лицарів Христових» у справжню державу в державі, найбільших кредиторів Європи. Їхні «провінції» (місцеві резиденції) існували у Франції, Англії, Італії, Португалії, Іспанії, Чехії, Угорщині та інших європейських країнах. У руках «жебракуючих» монахів, котрі згідно зі статутом мали живитися лише хлібом та водою і бути прикладом стриманості та покірності, опинились величезні багатства. За фінансовою допомогою до ордену звертались великі феодали, торговці, духовенство. Не гребували цим і монархи та римські папи. Але траплялося, що шалені борги віддавати було нічим (або ж просто не хотілося), і храмовники не могли не нажити ворогів. Зростання могутності ордену багатьом не подобалось. Це, зрештою, і вирішило долю лицарів.

Середньовічний злочинта романтика легенд

Могильником тамплієрів судилося стати знаменитому французькому королю Філіпу IV Красивому, у межах володінь якого і розташовувались головні маєтки тамплієрів. Король, що для вирішення власних проблем не зупинявся ні перед чим (приміром, за зухвале фальшування монет отримав інше прізвисько — Філіп Фальшивомонетник), у якийсь момент відчув занадто зростаючу потугу конкурентів і вирішив втрутитись. Тим більше, що сам неодноразово позичав гроші у храмовників, повертати які ой як не хотілося...

Закарпатські тамплієри або шукайте відповіді в Середньому.

Восени 1307 року король наказав заарештувати всіх тамплієрів, а їхнє майно конфіскувати. У горнилі розправи опинилися і найвищі ієрархи ордену, в тому числі Великий Магістр Жак де Молє, якого було страчено 18 березня 1314 року. Перекази свідчать, що в момент страти на вогнищі, перемагаючи нелюдські муки, магістр вигукнув страшні слова: «Папо Клименте, через 40 днів ти прийдеш до мене. Королю Філіпе!

Не мине й року, як я покличу тебе на суд Божий! Прокляття на рід твій аж до тринадцятого коліна!..» Пророцтво збулося з дивною точністю. Папа Климент сконав уже через місяць, а в листопаді того ж року не стало й Філіпа. Прокляття немилосердно супроводжувало і його спадкоємців. Здавалося, уся подальша історія Франції жахливо спокутувала злочин Красивого Філіпа. Великий Магістр забрав із собою на той світ і таємниці, якими повниться історія ордену. Відразу поширились чутки про казкові багатства храмовників, їхні таємні місії. У сучасній літературі і досі орден вважається передвісником масонства, а лицарські ієрархи — хранителями чи не найбільшої у світі загадки — Святого Граалю.

Середнянський маєток тамплієрів

Мудрі люди кажуть, що правда завжди посередині. Тож чому б не пошукати розгадку середньовічних таємниць саме у Середньому — закарпатському селищі, що лежить між Ужгородом та Мукачевим. Волею провидіння йому судилося стати чи не єдиним пристановищем тамплієрів на українських землях. 

Закарпатські тамплієри або шукайте відповіді в Середньому.

Дослідники твердять, що у ХІІ сторіччі котрийсь із угорських королів виділив лицарям в околицях сучасного Середнього землі з врожайними виноградниками. Цей маєток став одним із їхніх окраїнних, прикордонних володінь. Для його захисту і спорудили фортецю у Середньому. «Христові лицарі» встигли прославитись своєю пристрастю до спорудження неприступних твердинь. (По всій Європі їм належало безліч потужних твердинь, із яких найбільш відомою, безумовно, є замок Тампль в околицях Парижа — головна резиденція ордену у Франції). Твердиня, хоч і зазнала численних руйнувань та перебудов, збереглася досі і є унікальною в Україні. Це найбільш архаїчний і простий тип фортифікації. Середнянський замок сьогодні утворює лише масивна чотиригранна вежа-донжон3, товщина стін якої сягає більш ніж два метри. Колись оборону підсилювали зовнішні кам’яні стіни, вали та наповнені водою рови, що оточували фортецю. Залишки тих стін проглядаються ще й сьогодні у випуклих нерівностях довколишнього рельєфу. А от рови вже осушені.

Про діяльність тамплієрів на Закарпатті відомо дуже мало, і свідчення ці є досить протилежними за суттю. Стверджується, що закарпатські тамплієри особливо проявили себе у лікуванні різноманітних хвороб. У своїй благородній діяльності лікарі-духівники застосовували як положення греко-римської медицини, так і народні методи. Ужгородський дослідник історії закарпатської медицини Євген Вереш відзначає, що храмовники володіли більшістю тогочасних медичних спеціальностей, зокрема знали й ази хірургії. Монахи доглядали й лікували здебільшого найбідніших та знедолених хворих, людей похилого віку, калік.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що замок у Середньому на той час швидше за все не виконував якихось особливих функцій оборони, а слугував лише резиденцією монастирського типу, мешканці якої робили надзвичайно корисну справу. Однак у літературі можна зустріти й не надто позитивні оцінки діяльності середнянських лицарів. Так, професор Ужгородського університету Сергій Федака стверджує, що тамплієри відіграли основну роль у винищенні руської знаті Закарпаття. За це нібито вони й одержали у дар Середнє.

Закарпатські тамплієри або шукайте відповіді в Середньому.

Треба, однак, зауважити, що, скажімо, знаний дослідник історії Закарпаття Йосип Кобальт взагалі доволі скептично ставиться до історії із середнянськими храмовниками. На його думку, тамплієри абсолютно не причетні до будівництва замку у Середньому. Що ж, на те храмовники і є найбільш загадковим орденом, щоб правда про них знаходилась за сімома замками.

Про те, що було потім

Ліквідація ордену лицарів Храму змусила закарпатських монахів покинути Середнє. Та, як кажуть, святе місце не пустує, тому уже досить швидко у замку поселилися ченці ордену Св. Павла (павлікіанці), а згодом твердиня стала власністю багатих магнатів Палоці та Добо. Найбільший розквіт Середнього пов’язаний з останніми. Родина Добо володіла Середнім близько ста років — до початку XVII століття. За цей час замок декілька разів укріплювали.

Закарпатські тамплієри або шукайте відповіді в Середньому.

Історія Середнянської фортеці цього періоду тісно пов’язана із особою національного героя Угорщини Іштвана Добо, який прославився тим, що у 1552 році зумів захистити від величезної турецької армії Егерський замок. Деякий час він був трансильванським воєводою, пізніше перебрався до Середнього, де й помер 1572 року. Турецькі бранці, полонені Іштвана Добо, саме й викопали знамениті досі винні льохи, де й нині дозрівають у дубових бочках вина марки «Леанка».

У 1602 році помер останній представник з роду Добо. Відтоді Середнянський маєток став переходити від одних власників до інших. Ним володіли сім’ї Перені, Форгач, Ракоці. Після поразки національно-визвольної війни угорського народу 1703-1711 років австрійські війська жорстоко розправились з її учасниками. Не пошкодували вони й стародавньої фортеці — Середнянський замок перетворився на руїни. Відтоді, залишений напризволяще, він продовжував руйнуватися.

…Три роки тому у закарпатській пресі з’явилося повідомлення про те, що фортецю у Середньому планує відновити український осередок модерних тамплієрів — сучасного ордену на кшталт своїх знаменитих попередників. Отак, зовсім несподівано, історія замку знову зрушила знайшла продовження. Яким воно буде і чи буде взагалі? Загадковим видається уже хоча б те, що новоявлені тамплієри так зацікавились забутою твердинею. Чи, може, нічого дивного тут немає? Може, причиною є ті ж славнозвісні таємниці лицарів? У будь-якому разі отримати відповіді на всі питання зможе лише достойний, той, у кого вистачить терпіння. Відтак наразі доведеться зачекати… 


1 Тамплієри, або храмовники — (від французького temple — храм; назва пов’язана з місцевістю, де було розташовано першу резиденцію ордену поблизу християнського храму в Єрусалимі, що, за переказами, стояв на місці Соломонового храму) члени католицького духовно-лицарського ордену, заснованого в Палестині під час хрестових походів.

2 Грааль (від старофранцузького graal — велика таця) — священна посудина, описана вперше в романі Кретьєна де Труа «Персеваль, або Повість про Грааль» (1182 р.) як тареля, викладена коштовним камінням. В інших версіях — чаша, келих, камінь. Понад десяток текстів присвячувалися Граалю авторами XII-XIII століття, всі твори писані французькою. Першоосновою є кельтські оповіді, як і інші історії про короля Артура. В первісному язичницькому варіанті — посуд з магічними властивостями. В християнізованому — чаша з кров’ю Христа.

3 Донжон — головна, окремо вибудувана вежа, 

зведена в найнедоступнішому місці. Придатна 

для житла.


текст: Андрій АНДРУШКО

фото: Мирослав КУШНІРЕНКО, Ігор ПАНЧИШИН

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання