Тобоган замість ґринджолів

Тобоган замість ґринджолів.


На форумі одного із сайтів, присвяченого сноубордингу, п’ятий місяць поспіль обговорюється питання: на чому краще кататися в горах — на лижах, на борді, на дупі чи на чомусь іншому? Варіант третій поки що переважає...

Ґринджоли — низькі й широкі сани без полозів, зроблені з дерева. Нагадують трапецію — розширюються від переднього краю. Вперше такі санки згадав Котляревський у своїй «Енеїді» — у поемі він писав про «ґринджолики». Тепер слово «ґринджоли» вважається притаманним виключно гуцульському діалекту і вживається на позначення саморобних санчат.

Тобоган замість ґринджолів

На форумі одного із сайтів, присвяченого сноубордингу, п’ятий місяць поспіль обговорюється питання: на чому краще кататися в горах — на лижах, на борді, на дупі чи на чомусь іншому? Варіант третій поки що переважає...

Якщо прагнеш вітру в лице і фонтану адреналіну у кров, а на гірських схилах майже немає снігу, то варто сісти «на п’яту точку». До того ж, теперішня запізніла і безсніжна зима не залишає вибору. Радість від спусків санами-тобоганами, сноутюбами і «підгузками» не до порівняння з катанням на цераті.

З власного досвіду радимо починати з «підгузків» і поступово підвищувати рівень майстерності. Це спорядження нагадує пластикову шуфлю з короткою, також пластиковою, ручкою. Ручка пласка і має на кінці один або два отвори. Якщо почуєте від когось, що кількість отворів визначає призначення — мовляв, «підгузки» для жінок чи чоловіків відповідно, — не вірте. Насправді це зроблено для того, щоб триматися і керувати.

Як у казці про Івасика-Телесика, сідати треба на лопату. Розміри шуфлі не дуже великі, приблизно як кришка від стандартної табуретки. Тож поміститися слід так, щоби ручка була між ногами. У «підгузка» є верх і низ: ставимо на сніг хвилястою поверхнею (вона пом’якшує ковзання), а сідаємо у заглиблення. А тепер — піднімаємо ноги, відштовхуємося і — вниз. Пильнуйте, щоб не наїхати на пеньки і трампліни...

Тобоган замість ґринджолів

Інша річ — сани-тобогани. З ними пеньки не такі страшні, і трампліни залишають по собі м’якші враження. Взагалі-то санами цей витвір назвати можна лише умовно. Велика пластикова тарілка (60 сантиметрів у діаметрі) має два овальні прорізи-ручки на протилежних боках ободу. Траєкторію тобогану, на відміну від «підгузка», передбачити неможливо. Він то їде по прямій, то виписує криві, то починає крутитися. Керувати тобоганом можна лише частково, нахиляючись у потрібному напрямку. Хоч загалом принцип катання той самий —сідаєш всередину «тареля», хапаєшся за ручки і — поїхав. Випасти в принципі неможливо. Швидкість більша, ніж на «підгузку». Інтриги додає те, що достеменно не знаєш, куди тебе врешті-решт понесе.

Але спробувати справжнє вільне падіння з гори можна тільки на сноу-тюбі. Тюб у перекладі означає «труба», хоча зовні «транспортний засіб» схожий на розмальований скат від КамАЗу. Це велике надувне коло з пластиковим дном і двома ручками. За них треба міцно триматися, щоби не катапультувати в кучугуру на крутому віражі. Надувні «сани» і крутить, і вертить, і кидає з боку в бік так, що здається, наче ти об’їздиш мустанга. «Чайникам» варто спочатку опанувати тюб на пологому схилі, і тільки потім вирушати на круті екстремальні виїзди (взагалі-то траси для тюбу повинні бути спеціально підготовлені — тоді вони цілком безпечні). Якщо їздець надто глибоко сів у тюб, існує небезпека, що на черговому повороті його складе навпіл і добряче товкне до схилу куприком. А поза тим, кататися на сноутюбі не складніше, ніж на звичайних санчатах.

Тобоган замість ґринджолів

Перегони на «тарілках», «паровозики», сніжки на тюбах, «парні катання»... Якщо ваша подруга вищить, то цього разу, певно, від задоволення. Снігу вам під «підгузки»! 

текст: Наталія КУШНІРЕНКО

фото: Денис ОВЧАР

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання