Вино не роблять — його плекають

Вино не роблять — його плекають.


Якось на знаменитій міжнародній львівській виставці 1877 року професор Цісельський виставив до конкурсу кілька пляшок добротного Токайського. Але попередньо змив з них автентичні етикетки і наліпив простенькі з написом «вино медово-фруктове». Поважна комісія визнала, що це вино не має смаку, а мед занадто відчутний.

Щось подібне, але навпаки, трапилося якось недавно... В пляшки від спожитого К’янті налили домашнє червоне вино з кількох сортів темного винограду (котрийсь із них навіть не має шляхетної назви), вирощеного в Прикарпатті. І приватні «сомельє» визнали цей напій справжнім італійським вином. Господар, пишаючись таким «визнанням», цілком серйозно зайнявся вирощуванням винограду і виготовленням вина в нетрадиційному на перший погляд регіоні.

Вино не роблять — його плекають

Загалом ні для кого не складає таємниці, де у світі розташовані основні виноробні території. В основному це — гори. Є у переліку і Карпати. Звичайно, східні схили (Галичина) є менш адаптовані. Тут і динамічніші, фактурніші ландшафти, і екстремальніший клімат. Зате західні схили (Закарпаття) — справді благодатний край.

Виноград вирощують усюди. У промислових цілях — всеж зазвичай на Закарпатті. Та деякі пишні сорти прекрасно достигають і далі на схід. Солодку білу Леанку можна зустріти на Івано-Франківщині, Львівщині, в Чернівецькій області. Тож багато тутешніх натхненних «творців» успішно забезпечують себе, родину і друзів правдивим виноградним вином.

Розповідати про цю «кухню» можна нескінченно протягом цілого року. Майже стільки ж, скільки росте, достигає виноград, визріває вино. Аякже, зібрати виноград — це тільки епізод. Виноробство — правдиве мистецтво. Хоч виготовлення вина — одне з найпоширеніших знань. І кожен може зробити свій внесок у ці знання. Неможливо переповісти у двох-трьох «рецептах» про створення хліба, виховання дітей. Подібно ж — про плекання вина.

Та все ж отак би могли виглядати загальні відомості про народження вина в типових галицьких умовах.

Зазвичай зібраний виноград не можна мити. Тож про його чистоту треба пам’ятати протягом року. Але кажуть, по грону мусять прогулятися павучки та комашки. І що довше йому вдасться побути на лозі, то краще. Зібравши грона, очистивши від галузок, витискуємо сік. Важливо вичавити детально, не пропустивши ані ягідки. Для цього є різні методи. Найзвичніший — це з допомогою пресу. Хоча, залежно від кількості врожаю, можна вдаватися до різних винаходів і прийомів. 

Тепер про додавання цукру. Як відомо, фруктоза є у самому винограді. Вона і спричиняє бродіння. І що сонячніше було літо — то солодший виноград, то більше алкоголю у тако му вині. Що холодніше літо — то кисліше, слабше вино. То більше цукру мусить додати у виноградний сік господар, компенсуючи брак сонячного проміння.

Тепер суміш має забродити. Треба «пустити життя» в сусло. В класичних ситуаціях процес починається відразу і триває в бочках чи чанах (баняках). Але збіднений на цукор виноград потребує тепла і часу. Тут від винороба вимагається надзвичайної чуйності. Найперше бочки і чани мусять бути ідеально чистими. Сусло має знаходитися в температурі 15-20 градусів тепла, заховане від світла, без доступу повітря. Пройде якийсь час... Це може бути два-три дні або й п’ять. Власне тут потрібні чуття та досвід. Загалом тверді частки мають осісти на дно, а порожні шкірки — піднятися. Інколи на поверхні виростає грибок, який годиться як основа для десертних вин.

Вино не роблять — його плекають

Тепер можна акуратно відділити осад від соку. Заливши сік у герметичну посудину, запускаємо процес власне його бродіння. Тепер має минути місяць-півтора. І коли у вашій пивниці запанує тиша — можете розливати вино в пляшки. Воно дозріватиме і в них. Тож краще тримати їх добре закоркованими і униз горлом, щоб пропарений перед закриттям корок залишався вологим.

Можна робити купажні суміші. Але необхідно пам’ятати про вміст цукру і головний очікуваний присмак. Готові вина з популярної Ізабели мають глибокий рубіновий колір. І щоб надати їм благороднішого м’якшого (без присмаку кісточок) звучання, необхідно додати сиропу або білих сортів винограду.

Смакуючи вино попереднього врожаю упродовж року і готуючись до врожаю наступного, ви помітите, що ближче до осені вино стає усе чистішим та вишуканішим. Пляшки в пивниці варто час від часу обертати, щоб на корку не накопичувався осад.

Осінній врожай дуже стане в нагоді морозної сніжної зими. Якщо ви любите мандрувати горами чи вправляєтесь на нартах — зігрітий глінтвейн, мабуть, найліпший напій у гірських виправах.

Скажімо, коли будете на зимовому Драгобраті, обов’язково матимете нагоду скуштувати чудового глінтвейну з червоного карпатського винограду — з міцним настоєм чаю, корицею, гвоздикою. Ним традиційно тут пригощають. Такий напій можна давати навіть дітям. Зрештою, і влітку цей трунок прикрасить мандрівку на Близницю і Свидовець. 

текст: Ігор ПАНЧИШИН

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання