Він лагідний звір

Він лагідний звір.

Чотирирічний Юрчик, побачивши, як підкрадається його ровесник-конкурент, прожогом кидається навперейми. «Ух, я тобі! Це мій гарем!..» Насправді він не говорить нічого, бо Юрчик — це дикий кабан, вожак стада, який володарює над одинадцятьма самками та ще кількома десятками молодняку. А конкурент-невдаха через фізичну ваду явно поступається Юрчикові в силі та змушений триматися осторонь. Як правило недоїдає, наблизитися до самки взагалі не має змоги. Це типова ситуація в існуванні біологічного виду Sus scorfa (кабан, або дика свиня). Нетипово хіба те, що грізному вожакові випадає аж так розкошувати (в природі кабанам властива обмежена полігамія, одна-три самки на одного самця). Незвично й те, що цей боров реагує на кличку Юрчик (хоч і не завжди) — популяцію диких свиней розводять у 60-гектарному вольєрі Рогатинського держлісгоспу на Івано-Франківщині.

Він лагідний звір

Не для мисливців

Кабан, або вепр, або, як іноді кажуть в Західній Україні, дик — один з найпоширеніших видів фауни Євразії. Він водиться по всій Європі аж до Скандинавії, на більшості території Азії, включно з тропічними районами. В багатьох регіонах це основний та дуже ласий об’єкт полювання (як для людини, так і для крупних хижаків, зокрема вовків). Скажімо, у Північній Африці популяції кабана повністю винищені людиною. Відомо понад 25 підвидів цього виду, що різняться розмірами, пропорціями тіла, пігментацією. Проте всі вони мають типовий вигляд кряжистої, осадкуватої тварини з великою клиновидною головою, пружною щетиною, яка утворює на спині гребінь. Дорослі особини мають довжину тіла 130-175 сантиметрів, висоту до 100 сантиметрів та вагу 110-150 кілограмів. Великі самці, сікачі, можуть сягати значно більших габаритів та важити до 275 кілограмів. З роками у самців виростають великі ікла (нижні називають шаблями, верхні — люльками). У всіх самок однаковий період вагітності, а поросята народжуються смугастими. Зазвичай у природі дикі свині паруються раз на рік (період гону), в Карпатському регіоні це переважно кінець листопада. А приплід з’являється в другій половині березня.

Він лагідний звір

На противагу поширеному уявленню про те, що кабани небезпечні для людини та домашніх тварин, бувалі мисливці стверджують: у 95 відсотках зі ста несподівана зустріч з кабаном людині нічим не загрожує. Наш консультант, провідний мисливствознавець Рогатинського держлісгоспу Микола Горішній розповідає, що звір може напасти на людину в трьох випадках. По-перше, самець небезпечний в період гону. По-друге, самка (льоха) виявляє агресію, якщо зробити спробу впіймати порося, і воно заверещить (це навесні). Найстрашніша ж зустріч — з пораненим звіром, підранком. Але така небезпека чигає передовсім на необачного мисливця.

А на відміну від деяких представників біологічного виду Homo sapiens (людина розумна), у особин виду Sus scorfa рийка в пушку не буває. Рийка у кабана — основний інструмент добування їжі. В природних умовах до двох третин усіх кормів тварина дістає з ґрунту або лісової підстилки. Кабани харчуються корінням, коренеплодами, бульбами та цибулинами найрізноманітніших рослин, плодами фруктових дерев, горіхами , насінням, травою. Є в їхньому раціо-ні і їжа тваринного походження — черви, личинки комах, риба, дрібні гризуни, яйця птахів та гадів.

Він лагідний звір

Саме наявність корму, а також захищеність угідь визначають місце перебування кабанів. Зокрема в Карпатах, у хвойних, чи як ще кажуть, голкових лісах, дик буває рідко. Натомість він полюб-ляє гущак — малопрохідні лісові хащі, де можна безпечно залягати на якийсь час, для самки — вигодовувати поросят, а також дубові та букові ліси (жолудь і буква, себто букові горішки — улюблена і дуже корисна для кабана їжа).

У пошуках їжі дикі свині постійно мігрують, переходячи в день по декілька кілометрів, але повертаючись, врешті, на старі місця. При нестачі кормів у природі вони можуть здійснювати набіги на сільськогосподарські угіддя (як правило, до світанку), залишаючи після себе великі ритвини. А позаяк кабани — стадні тварини, в таких набігах беруть участь по декілька особин. Дорослі кабани переважно живуть окремо, їх ще називають одинаками, а приєднуються до стада самок та молодняка в кінці осені, під час гону.

Він лагідний звір

Про полювання та розведення

І тут на них чигає людина з рушницею — прикре двоноге створіння, хижак, який не дасть тобі спокійно вилежатися чи паруватися, а хоче з тебе шницля…

Зараз саме в розпалі сезон полювання на копитних (у тому числі кабана), який розпочався в кінці жовтня та закінчиться 31 грудня. За словами Миколи Горішнього, у цей період лісниц-тва держлісгоспу щосуботи та неділі приймають по три групи мисливців, у кожній з яких в середньому по десять стрільців. Мисливці купують ліцензії на відстріл, разом з послугами лісниц-тва це обходиться приблизно по 50 гривень з особи. На кабана полюють колективно, в групі має бути мінімум семеро людей — на виділі в 5-6 гектарів влаштовують облогу, і якщо стрільців менше, звірі можуть вислизнути. В цих угіддях (загалом понад 9 тисяч гектарів) у природі достатньо кабана, вважає мисливствознавець, — приблизно 70-75 особин. Взимку їх трохи підгодовують.

Він лагідний звір

Через те звірів, яких вирощують у вольєрі, в угіддя не випускають — їх або реалізують іншим господарствам живцем, або продають м’ясо престижним ресторанам. Кілограм дичини коштує 40 гривень. Мисливці відстріляну здобич викуповують у лісництв по 20 гривень за кілограм. У вольєрі полювати не дозволено нікому. За тваринами доглядають цілий рік — годують жолудями, зерном та буряками, щеплять поросят проти інфекційних хвороб тощо. Це вольєрне господарство зараз є одним з найбільших у Західній Україні. В ньому утримують від 60 до 90 голів кабана, а також деяких інших копитних.

Багаті й мисливські угіддя, тому на полювання приїжджають як з Івано-Франківщини, так із Львівщини та Тернопільщини. Бували й іноземці — італійці та норвежці. Проте масова участь громадян інших держав у відстрілі українським кабанам не загрожує — за рідкісними винятками іноземці не зможуть провезти через кордон гладкоствольну зброю. А мисливцеві особливо залежить на тому, щоб користуватися власною пристріляною рушницею.

Він лагідний звір

Полювання — специфічна чоловіча розвага (хоча, чому лише чоловіча?) з особливими неписаними правилами, які з роками перетворюються в легенди, бувальщини, побрехеньки. Одне з головних правил — на полюванні всі рівні. Виняток робиться хіба для новачка, який вийшов на кабана (в даному випадку) вперше. Кажуть, у деяких товариствах існує специфічний обряд «ініціації» — новоспеченому мисливцю дають випити ще теплої свіжої крові. Але традиційно чорну тягучу рідину замінюють повною (що більша — то краще) чаркою прозорої рідини домашнього виробництва, градусів на 60. Новопосвяченому на шапку чіпляють жмут щетини, а обличчя і чоло позначають кров’ю вбитого ним звіра. А от мисливець, який схибив, не поцілив у звіра, до кінця дня стає об’єктом насміхань. Найгірша кара — після полювання йому не дозволено вживати спиртне. Від мисливців ви можете почути масу найрізноманітніших оповідок. Але перед сторонніми справжній мисливець ніколи не дозволить собі зневажливо відгукнутися про «товариша по зброї». 

текст: Володимир ЗАНИК

фото: Мирослав КУШНІРЕНКО

Редакція вдячна за сприяння в підготовці матеріалу Державному підприємству «Рогатинський лісгосп» (директор Іван Римарчук) — м. Рогатин, вул. Галицька, 20.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання