У пошуках альтернативи

У пошуках альтернативи огляд гірськолижних курортів.

Південніше і вище

Минулого року свій перший лижний сезон «відкатав» готельно-туристичний комплекс «Захар Беркут», що біля села Волосянка Сколівського району Львівщини (до уваги туроператорів: не плутати з готелем «Беркут» на Яблуницькому перевалі Івано-Франківської області). Він знаходиться в шести кілометрах південніше Славського, під горою Високий Верх (1242 м), на якій і прокладено декілька гірськолижних трас різної складності — від простих до складних та небезпечних. Якщо до знаменитого Тростяну (1232 м) чи Менчіла з центру Славського треба кілька кілометрів діставатися пішки або «верхи» в кузові вантажівки, то у Волосянці асфальтована дорога проходить повз саме підніжжя канатно-крісельного витягу . Парнокрісельна підвісна «канатка» має довжину 2800 метрів. 

У пошуках альтернативи

Крім того, на північно-західному схилі Високого Верху є три бугельні витяги (700, 750 та 800 м). Особливість цієї бази в тому, що у нижній частині схил малопридатний для організації гірськолижних полів (тут прокладена лише одна траса підвищеної складності з великим кутом нахилу), натомість більшість трас — у верхній частині гори. До речі, північніше вершини б’є відоме джерело «Писана Криниця». На базі, крім гірськолижного спорядження, можна взяти на прокат санчата або двомісний снігохід (останній — за 200 доларів на добу).

У заповідній зоні

Якщо вам кортить відпочити подалі від цивілізації, але так, щоб і лижі, і побут, і мальовнича природа, то, мабуть, доречно податися ближче до унікального природного анклаву Полонини Боржава, в село Пилипець Міжгірського району на Закарпатті. Дістатися до села можна автомобільним транспортом з Міжгір’я (приблизно 30 км), або з сусіднього райцентру Воловець (15 км), який має пряме залізничне сполучення з Києвом, Львовом та Ужгородом. Правда, «зависнути» тут лише на два вихідні дні — вочевидь замало, аби всім насолодитися та все побачити. Одна східна мудрість каже: «на третій день гість починає смердіти». Але якщо він платить…

У пошуках альтернативи

Літній відпочинок у Пилипці напевне припаде до смаку туристам, взимку ж додається можливість не лише повправляти на гірських спусках, але й здійснити пізнавальні лижні мандрівки. В межах села на річці Плошанка вирує мальовничий водоспад Шипіт, неподалік є рідкісне джерело мінеральної води. Захоплення викликає і споглядання величного хребта Полонина Боржава з високими, як на цю частину Закарпаття, горами Стой (1681 м), Великий Верх (1598 м), Магура-Жиде (1516 м), Ґимба (1497 м). Якраз на північному схилі останньої прокладено траси з бугельними витягами. Причому, витяг під Ґимбу, що називається «Боржавські полонини» — один з найбільших в Карпатах — 1500 метрів, витяг «Магура» має 900 метрів. Траси спуску досить протяжні (від верхньої станції приблизно два кілометри), мають різні за складністю ділянки, і в нижній частині, зокрема, дуже надаються для початківців та малечі. Ще один витяг, довжиною 450 мет-рів, обладнано на околиці села з боку Воловця, на 60-місній базі відпочинку «Затишок». І там, і там великий вибір спорядження для прокату

Замешкати у Пилипці можна в при-ватному секторі, на базі «Затишок», або в готелі недавно збудованого під Ґимбою гірськолижного курорту «Магура» (двомісний номер коштує 350 гривень за добу).

Буковинські амбіції

Активно розвивається гірськолижна структура Чернівецької області, а ще два роки тому її, по суті, не існувало взагалі. Зараз на Буковині є чотири бази з пристойним сервісом та непоганими трасами. На горі Цецино в Чернівцях діє вже три бугельні витяги (200, 400, 550 м), пункт прокату, готельно-розважальний комплекс із широким спектром послуг. Амбітні буковинські функціонери ніби між іншим можуть зауважити, що тепер з Чернівців не конче їхати з лижами до «Буковелю», маючи на увазі турбазу «Мигове» в одноіменному селі, що у Вижницькому районі, за 60 кілометрів від обласного центру. До Мигового веде добротна автомобільна дорога, постійно курсують маршрутки. База обладнана сніговими гарматами, тут функціонують два спуски довжиною 1000 і 1300 метрів, бугельні підйомники (1100, 250 м), так званий бебі-ліфт (400 м). Є інформація, що траси мали обладнати нічним освітленням. Відвідувачі курорту можуть розміщуватися в триповерхових дерев’яних будинках (від 30 доларів з особи), або замешкати в приватному секторі (від 60 гривень).

У пошуках альтернативи

Ще один комплекс із чотирма витягами діє в селі Горбова Герцаївського району. Тут, у місцевості з лагідним кліматом, також встановлено снігові гармати.

Нарешті на найнижчому карпатському перевалі Німчич біля міста Вижниця, де колись був лише туристичний притулок, діє Міжнародний туристично-розважальний комплекс «Перевал Німчич». Два витяги і спуски тут невеликі (бугель на 250 метрів), а ще є дитяча гірка. Відтак, перевал — не для любителів стрімких трас.

«Ще не машина, але вже не трактор»

Так свого часу говорили про радянську 24-ту «Волгу»...

Трохи більше, як рік тому, проводячи огляд гірськолижних курортів Карпатського регіону, ми відзначали стрімке зростання популярності гірських лиж, а також прискорений розвиток інфраструктури. На початку сезону 2006-2007 можна зауважити, що ці тенденції все більше поглиблюються. Причому, гірськими лижами хворіє вся Україна. Буквально минулого місяця мер Ялти оголосив про початок проекту будівництва гірськолижного курорту в Криму, на який буде залучено від 20 до 30 мільйонів доларів інвестицій. Імовірно, подібний курорт невдовзі з’явиться і біля Харкова. Лишається прокласти траси на схилах донецьких териконів.

У пошуках альтернативи

Вочевидь, про конкуренцію карпатським курортам у цьому контексті говорити не випадає. Конкуренція, підсилена модою, стимулює натомість розвиток місцевої інфраструктури. Акцент робиться передовсім на покращенні якості послуг. Не лише такі потужні курорти як «Буковель», але й порівняно невеликі мають за стандарти гаряче водопостачання, «зручності» в теплі, поповнення прокатних пунктів найновішим інвентарем тощо. Про те, аби на гірськолижні бази в українські Карпати масово рушили туристи з-за кордону, наразі годі говорити — за незначними винятками, рівень вітчизняних комунікацій ще дуже далекий навіть до центральноєвропейських, а ціни деколи невиправдано претензійні. Інший чинник — відсутність достатньої інформації та реклами для іноземців. Хоча, на внутрішньому ринку в минулому році якраз зауважено інформаційне пожвавлення. Власник приватного готелю на півтора-два десятки місць уже вважає за необхідне мати власний Інтернет-сайт, кольорові буклетики та проспекти. Розширився і спектр послуг. Тепер на більшості курортів поряд з лижами, сноубордом і санками відвідувачам пропонують катання на снігоходах, квадрациклах чи такій новинці як сноу-тюбинг (свого роду надувні сани), а також прогулянки на санах «з кінною тягою». Ще одна стійка тенденція, зафіксована перед новим гірськолижним сезоном, — пожвавлена активність туроператорів. На цьогорічні зимові свята, між іншим, туристичні агентства викупили на курортах більшість місць. Клієнтам, отже, доведеться платити дещо дорожче, зате стало зручніше — мешканець сходу може придбати путівку просто в своєму місті, не турбуючись про сполучення та розміщення.

У пошуках альтернативи

Як і слід було очікувати, в цьому сезоні ціни на гірськолижних курортах зросли. Двомісний готельний номер неподалік витягів коштує приблизно від 70 доларів, прокат лиж, залежно від року випуску, 50-100 гривень і навіть більше, підйом на бугелі — від трьох до п’яти гривень.

І, тим не менше, на цьогорічний сезон заповідаються аншлаги. 

текст: Володимир ЗАНИК

фото: Тарас ДУТКА, Мирослав КУШНІРЕНКО

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання