Про сільський зелений туризм та досвід Прикарпаття

Про сільський зелений туризм та досвід Прикарпаття.


Минулого року на всеукраїнському конкурсі програм розвитку місцевого самоврядування переміг прикарпатський проект. Представляла його Івано-Франківська обласна рада у партнерстві з Асоціацією економічного розвитку Івано-Франківщини і Радою з туризму Карпатського регіону. Тема цієї роботи звучить доволі обнадійливо — «Створення комплексної системи розвитку туристичної індустрії Івано-Франківщини». Але які конкретні проблеми туризму на Прикарпатті допоможе вирішити програма? На питання кореспондента журналу відповідає голова Івано-Франківської обласної ради та Наглядової ради проекту Ігор Олійник.

Про сільський зелений туризм та досвід Прикарпаття

— Пане Ігоре, наскільки відомо, одним із напрямків нової програми є розвиток сільського зеленого туризму. Сьогодні всюди кажуть і пишуть, що основна проблема цієї галузі у відсутності законодавчої бази. Що саме мається на увазі?

— Просто ще немає закону, який регламентував би сільський туризм. На сьогоднішній день основним законодавчим документом у цій сфері є Закон України «Про особисте селянське господарство». Там сільський зелений туризм означений як один із способів ведення особистого господарства і не відноситься до підприємницької діяльності. Тож власники приватних садиб або реєструються як підприємці на єдиному податку і сплачують певну, зазвичай невеличку, суму до місцевого бюджету, або не афішують прийом туристів.

— Але ж тоді селянам навіть вигідно займатися зеленим туризмом і не платити податків. У чому ж проблема?

— Окремі власники садиб не платять податки і намагаються якось самостійно виживати. Але ж ми говоримо про розвиток, а не тільки про виживання. Легальне підприємництво діє у правовому полі, відповідно — захищене соціально, а це дуже важливо для нормального руху вперед. Легальний бізнес — це гра за правилами. І тут ми готові допомогти: навчанням, юридичною підтримкою, нарешті — рекламою. В області регулярно друкуються каталоги об’єктів сільського зеленого туризму та багато інших промоційних матеріалів. Вони розповсюджуються на національних та міжнародних виставках, різноманітних презентаційних заходах, фестивалях, їх отримують іноземні делегації, які приїжджають на Прикарпаття. І, звичайно, ми в першу чергу рекламуємо зареєстрованих підприємців — платників податків. Погодьтеся — це справедливо.

— Наскільки відомо, багато представників сільського туризму вже мають домовленості із турагенціями великих українських міст: Києва, Одеси, Донецька, Дніпропетровська, Харкова. Ті їх самі знаходять, домовляються, потім «постачають» клієнтів. Напевно, це теж сприяє розвитку та не вимагає від власників будинків реєстрації, зайвих зусиль і коштів.

— Знаєте, серйозні туристичні агентства не працюють неофіційно. Мати справу із легальним підприємцем завжди надійніше, ніж просто усно домовитися з приватною особою. Гарантія в туризмі не менш важлива, ніж у будь-якому іншому бізнесі. Укласти законний договір з нелегалом неможливо. Відповідно договірних зобов’язань — нуль. Наприклад, восени домовилися, на Новий рік привезли туристів — а там вже живуть інші люди. Далі — справедливі претензії від клієнтів, а до суду не підеш...

Про сільський зелений туризм та досвід Прикарпаття

— У проекті запланована категоризація об’єктів сільського зеленого туризму. Які вигоди отримують від цього туристи і власники садиб?

— На сьогодні в Україні відсутня системна практика добровільної категоризації приватних садиб в галузі зеленого туризму. А ми вже відпрацювали пілотний проект на території Яремчанської міської ради. Категоризація має забезпечити прозорість пропозиції для клієнта та контроль якості надання послуг. Замість випитування окремих деталей сервісу туристові достатньо буде знати тип і категорію закладу. До того ж категорія — це ще й гарантія того, що заклад був перевірений експертами та відповідає очікуванням, як українських, так і іноземних гостей.

— Тобто турист буде точно знати, що його чекатиме і за що він платить гроші. А господар?

— Категоризація проводиться тільки після добровільної заяви власника приватної садиби. Ми ніяким чином не збираємося робити це у примусовому порядку, бо тоді вся процедура просто втрачає сенс. Необхідно створити таку систему, щоби власникам було вигідно стандартизувати свої приміщення, підвищити якість надання послуг до міжнародних норм.

Більшість господарів, котрі не досягли особливого успіху в зеленому туризмі, просто не вміють ним займатися. До того ж є багато садиб, які навіть не пробували розміщати туристів, тому що не знають, як. Або бояться: влади, податкової, тих самих туристів. Тож перше, а може, і основне — навчання: семінари, ознайомчі поїздки.

Незалежний експерт (не чиновник) буде робити комплексну оцінку приміщення, вчити й надавати рекомендації для усунення недоліків. Оцінка якості послуг сільських садиб проводиться за 11-ма критеріями, які містять 126 показників. Дрібні відхилення від вимог (відсутність мила в душі, вогнетривких кошиків для сміття або щось інше) зазвичай усуваються дуже легко. Якщо ж існує потреба у переплануванні помешкання, то, як правило, господарю радять тимчасово обрати трохи нижчу категорію з можливістю, наприклад, дострокового перегляду. Після цього Громадська рада з питань категоризації надає садибі категорію. Господарі отримують сертифікати та відповідні знаки (лайт-бокси), які розміщуються надворі, на видному місці.

Категоризовані садиби автоматично потрапляють до бази даних мережі регіональних туристично-інформаційних центрів, які безкоштовно інформуватимуть туристів про можливості відпочинку.

— Пане Ігоре, ви сказали про попередній пілотний проект категоризації на Яремчанщині. Які результати цієї роботи?

— Наразі в Івано-Франківській області офіційно діє приблизно 250 об’єктів сільського зеленого туризму. Восени 2004 року категоризували 50 садиб на території Яремчанської міської ради: Микуличин, Татарів, Ворохта, Яблуниця, Яремче. Цей проект починався у 2002-му, і тоді офіційно зареєстрованих підприємців серед власників садиб було лише 12. Через два роки, на момент видачі перших сертифікатів і лайт-боксів, — 67. Сьогодні тільки в Яремче зареєстровано приблизно 120 приватних садиб, що приймають туристів. Люди відчули, наскільки вигідно працювати легально і діяти за правилами.

Цього разу до програми категоризації обрано п’ять районів області: Коломийський, Долинський, Косівський, Надвірнянський, територія Яремчанської міської ради. Також здійснимо пілотну категоризацію кількох будинків у Городенківському й Рожнятівському районах.

Варто сказати, що розвиток сільського зеленого туризму — це оптимальний спосіб подолати депресивність гірських районів, бідність, безробіття. Адже краще вдома вчитися приймати туристів і потім робити це якісно, ніж заробляти копійки десь за кордоном.

— Окрім категоризації приватних садиб, що ще має бути зроблено згідно з проектом?

— Насправді, точно за назвою, наш проект передбачає створення комплексної системи розвитку туризму у Прикарпатті. Соціологічні дослідження, розробка маркетингової стратегії, інформаційне забезпечення, створення регіонального навчального центру, відповідне покращення якості. В Україні подібної комплексної програми ще немає — Івано-Франківщина перша.

Розробляється система ознакування пам’яток природи, історії та архітектури, якими так славиться наш регіон. І цього в Україні ще немає. На наших дорогах, крім знаків ДАЇ та іноді дуже різноформатних вказівників (їх ще й не завжди видно), ніяких інших знаків немає. Зазвичай турист-індивідуал змушений перед поїздкою шукати інформацію в Інтернеті, журналах, газетах, путівниках. А потім іноді треба ще й спитати у місцевих мешканців, де саме знаходиться той замок, церква або цвинтар. Уніфікована система ознакування пам’яток має допомагати туристові, нагадувати й спрямовувати. Як це робиться в Європі й у світі.

Після втілення проекту ми подамо результати на розгляд до Києва і сподіваємося, що досвід Івано-Франківщини буде врахований і на всеукраїнському рівні.

текст: Сергій ПАВЛЮК

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання