Феномени Старуні

Феномени Старуні.


Десь 30 років тому йшлося про надання цим землям статусу комплексного пам’ятника природи всеукраїнського значення. Згодом про це якось забули. І згадували Старуню1 вряди-годи, хоч і не без подиву. Захоплювалися її унікальністю і неповторністю, не до кінця вивченою і дослідженою. Але ситуація таки зрушилася. Наразі завдяки старанням прикарпатських вчених ця територія, площею 60 гектарів, офіційно визнана заповідною і природоохоронною. Хоча й без фінансування. Тепер Старуня переживає чергову хвилю зацікавлення вчених і туристів.

Феномени Старуні

Ми можемо провести своє маленьке дослідження, заново відкрити всі багатства Старуні. Отож, з чого почати?

Коли приїдете в село, вас у першу чергу повезуть до вулкана, а якщо ви «на колесах», то вкажуть дорогу до нього — це десь три-чотири кілометри від центру села. Тут так і говорять — поїхали до вулкана. Начебто він існує тут споконвічно. Хоча в дійсності — тільки з березня 1977 року. Він з’явився після землетрусу в горах Вранча у румунських Карпатах. Відтоді старунський вулкан і діє, то затихаючи, то активізуючись. Наразі «вулканчик», як говорить про нього академік Олег Адаменко (адже 29 років для вулкана — це зовсім дитинство), заввишки три метри і в рельєфі виглядає пласкою поверхнею — пляма потоків, вік яких важко й уявити, а склад — чи не вся таблиця Мендєлєєва.

Власне через його грязеву природу над першими дослідниками феномену, науковцями Івано-Франківського інституту нафти і газу (нині — технічного університету), навіть підсміювалися — які там у вас можуть бути вулкани? Бо при слові «вулкан» уявляється вогонь на півнеба, стіна диму і море магми. Але природа багатогранна у своїх проявах. Цей — такий собі казанчик, у якому час від часу булькає, мовби вариться, якась алхімічна чудодійна суміш...

Феномени Старуні

Науковці, як завжди, мають декілька точок зору на причини виникнення цього геологічного дива. За однією з гіпотез, вулкан утворився на так званій антиклінальній складці, тобто випуклій структурі, яка має кілька розломів земної кори. І тому завдяки певним фізико-хімічним процесам, що проходять на глибині 600-1000 метрів, відбуваються виверження грязей, мінеральної води, розсолів. Тут також утворюються сполуки свинцю, цинку, є прояви новітньої тектоніки, молодих рухів земної кори. За перших сім років ця територія піднялася на один метр. І загалом, на думку вчених, маємо наочний геологічний музей, природну лабораторію процесів сучасного мінералоутворення. Це місце, за своєю оригінальністю, комплексом геологічних явищ, а також за науковою цінністю, не має аналогів у світі.

Його вивченням переважно займаються науковці Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу, а також польські вчені з Краківської гірничо-рудної академії, які приїздять сюди майже щоосені. Хоча вулкан — не єдине і не перше тутешнє диво.

Перше було зафіксоване 1907 року, коли німецькі дослідники виявили забальзамований труп мамонта. Він напрочуд добре зберігся в озокеритних пластах. Настільки, що в шлунку тварини навіть знайшли трав’янисті рослини, які він спожив перед тим, як фатально потрапив в озокеритну пастку. Вчені тоді отримали воістину розкішний подарунок.

Феномени Старуні

У 1929 році вже поляки витягли з колишньої озокеритної копальні волохатого, теж добре збереженого, носорога. Вік цієї знахідки становив 24 тисячі років. Витягали зі старунських «запасів» давніх оленів і дрібніших тварин. А мамонт і волохатий носоріг досі зберігаються у музеї Краківського університету і Львівському природничому. За часів польської влади зацікавлення науковців цими теренами було таке велике, що навіть створили спеціальний комітет, який випускав журнал «Старуня». Інтерес не зник і сьогодні. Нещодавно у Кракові відбулася третя міжнародна конференція по Старуні. Наступну — четверту, ювілейну, присвячену 100-річчю першої знахідки, — планують провести восени наступного року в Івано-Франківську. А тим часом дослідники вивчають місцевість, сподіваючись зокрема знайти зони, у яких могли б зберегтися цікаві палеонтологічні екземпляри.

Старунські землі загалом багаті на природні копалини. Окрім озокериту, мінеральних вод, калійної солі, тут давно видобувають нафту. Ще й зараз на довколишніх гірських схилах розташовані понад два десятки нафтових вишок, навіть нафтові потічки не така вже й рідкість. Горить тут і «дійсно вічний вогонь» — ще з двадцятих років минулого століття. Палає день і ніч на місці старої бурової «Надія», освітлюючи правічні загадкові землі із залишками колишніх видобувалень. Колись у Старуні вирувало життя: здіймалися двоповерхові будівлі, рипіли і двигтіли механізми, витягаючи на поверхню «чорне золото».

Тепер тут місцеві мешканці випасають корів. Повітря — дивна суміш пахощів трав та квітів, деякі з яких червонокнижні, а інші й узагалі ростуть лише на цих землях, завдячуючи своїй появі багатим ґрунтам. Ландшафти милують око. Сільський голова Іван Мосюк каже, що до нього неодноразово зверталися з пропозицією про продаж землі. Одна вразила просто-таки безмежно — викупити 100 гектарів і побудувати екологічно чисте поселення для депутатів Верховної Ради.

Феномени Старуні

На цьому старунські дива не закінчуються. На території села знайдено 17 давніх людських поселень VII-V тисячоліть до нашої ери, фрагменти кераміки та кам’яні вироби. На думку вчених, саме наявність сировини для виготовлення знарядь праці, сприятливий клімат, водні ресурси, багата фауна і рослинність привабили давню людину у цю місцевість.

Далі маршрут може повести на інший кінець села до соляної криниці. Глибина її сягає приблизно 20 метрів, а концентрація солі у воді складає 70 відсотків. В такому середовищі ніщо не виживе. Зате, скажімо, м’ясо в цій ропі можна зберігати довго-предовго... Колись сюди за сіллю їздили з усіх довколишніх сіл. Тепер криниця трохи розлилася, її цілком можна перетворити на озеро чи декілька озер і мати під боком соляні лікувальні та оздоровчі озера — не гірші, ніж у Солотвино на Закарпатті. Можливо, з часом так і буде. Бо місця тут тихі і гарні, все у комплексі могло б лікувати не тільки тіло, а й душу, втомлену прогресом та цивілізацією.

Феномени Старуні

Розповідь про село буде неповною, якщо не згадати, що, за однією з версій істориків, саме у Старуні опришки Олекси Довбуша заховали скарби, здобуті у Богородчанському замку.

Іван Мосюк, незмінний тутешній сільський голова протягом вісімнадцяти років, як ніхто любить і знає своє село. Він переконаний, що ці землі окупили б сторицею вкладені у них кошти. Але поки що інвестори не квапляться...

текст: Марія МИКИЦЕЙ

фото: Мирослав КУШНІРЕНКО

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання