Козаки в Бретані

Козаки в Бретані.

Фестиваль старовинних вітрильників у французькому Бресті відбувається кожні чотири роки. Чайку запросили вже втретє, і наші приходи (припливи) на триденне неймовірне морське свято щоразу відзначалися якимись історіями, котрі кожен із козацького екіпажу, коли дійде пенсійного віку, зможе розповідати внукам холодними українськими.


Довгий і яскравий вечір. Берег, повний вогнів, усі навколо розмовляють незрозумілими мовами; з барів лунає зовсім різна музика, і жодна не дратує; всюди пахне нескінченним святом, котре в кінці ночі може завмерти на трохи часу, а завтра знову вибухне, щоб не закінчуватись. Легкі красуні прогулюються зграйками попри вітрильники, моторні яхти, щебечуть, сміються, з радістю знайомляться і слухають наші байки. Заходять, тримаючись за руки, по зовсім умовному трапу на наш козацький корабель, котрий прийшов на західний берег цивілізованої французької Бретані зі слов’янських лісів і ще пахне шкірами та ведмежим жиром. Хто витримує нашу гостинність, мандрує на інші старовинні вітрильники, яких у порту декілька тисяч.

Козаки в Бретані

Нам було відведене місце в торговому порту поряд з голландськими рибалками, котрі смажили на вуглях впійману тут же рибу і пригощали нею усіх перехожих. Ми разом із ними стріляли з гармат посеред ночі, зібрали навколо себе всю радість, і під ранок були виселені поліцією у військовий порт — як український військовий корабель, бо, маючи на борту вісім гармат, не відпускали спати половину міста.

На другий день морського свята молоде вино лилося ріками, посеред вулиці смажилися свині на електричних палях, морячків носили на руках...

Тоді я вперше перейшов на чайці Атлантичним узбережжям шість годин на південь, і отримав першу моряцьку радість — хворобу землі. Мене годину хитало на березі, а корабельний доктор заспокоював, що так має бути, якщо вперше перейшовся морем, і тебе не знудило. Берег хитався ще три години, не було апетиту, доки організатори фестивалю не запросили нас на спільну з ірландським екіпажем вечерю. Там мене полікували ромом — після двохсот грамів усе захиталось гармонійно, і ми протягом ночі співали кельтські та галицькі романси, ходили на екскурсії на різні вітрильники та приймали гостей у себе. Вранці нас розбудило ревіння волинок. Ансамбль волинкарів зі ста чоловік виконував кельтські військові марші. Все таки, не наш це інструмент...

Блукаючи по портових кнайпах, у той вечір ми побачили шедевральний епізод з портового життя. Зовсім не тверезий морячок підійшов до барної стійки, витягнув із кишені маленький якірець на довгому ланцюгу, «заякорився» за барну стійку, випив три по тридцять п’ять мескалю (з перервою в три секунди), підняв якір, ліг на правий борт, і вийшов у світ.

Козаки в Бретані

Зранку попрощалися, і чайка пішла Атлантикою до маленького містечка, котре в перекладі з бретонської називається «Камінь Марії, місце Івана». Підказка для авантюристів: щоби сушею втрапити до Бреста, треба отримати Шенгенську візу, доїхати до залізничного вокзалу в Ужгороді, перейтися пішки до кордону (чотири години повільним темпом), а потім домовитися із будь-яким автотуристом на перевезення вас до словацьких яблук, котрі на їхній стороні, чомусь, великі, як голови, і відразу можна ними наїстися і взяти в дорогу. Далі — ваше автостопське щастя. До найзахіднішого французького порту Брест — 3500 кілометрів. Там — Атлантика, короткочасні дощі, кальвадос, кельти, кекафарс (їда), фес-нор (забава), вітри, припливи і відпливи висотою до десяти метрів, і вся радість, котру можна знайти на узбережжі океану. 

Козаки в Бретані

Від кордону України до кельтського Бреста я доїхав стопом за три доби, маючи у кишені двадцять баксів.

Від редакції: Чайку «Пресвята Покрова» у 1991 році збудувало товариство «Кіш» у Львові за зразком давнього козацького човна. Чайка обійшла Європу, побувала в Англії, брала участь у багатьох регатах та фестивалях. За роки мандрівок про козаків та Україну дізналися сотні тисяч європейців (тільки на фестивалі BREST-96 у Франції було офіційно зареєстровано 200 000 туристів). Досвід походів на чайці «Пресвята Покрова» показав, що корабель надійно тримає океанську хвилю. В липні 2006-го новий козацький човен «Спас» має спуститися від Києва по Дніпру, здійснити подорож по Чорному морю (із заходами в Грузію, Туреччину та Румунію), а з вересня цього року вирушає у подорож через Атлантичний океан до Нью-Йорка та Чикаго. Ініціатор проекту «Козацька Атлантика» — Фонд розвитку екотуризму «Витоки» у партнерстві зі всесвітньою організацією «Міжнародні друзі природи».

Козаки в Бретані

Автор тексту Роман Рось — один з організаторів та учасників сучасних козацьких морських походів, керівник проекту «Козацька Атлантика».

Фото з архіву експедицій чайки «Пресвята Покрова»

текст: Роман РОСЬ

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання