Форель: ловити заборонено знищувати

Форель: ловити заборонено знищувати (де ставимо кому?)

У відомій широкому загалу грі в асоціації для визначення цієї риби цілком достатньо двох слів-етапів. Карпати — риба. Правильна відповідь виникає одразу, і тут не потрібно якихось особливих рибальських знань. Форель. Красива і розумна риба, нелегке життя якої в Карпатах сьогодні має дещо парадоксальний відтінок.

Форель: ловити заборонено знищувати


Струмкова (Salmo trutta morphafario) та озерна (Salmo trutta morpha lacustris) форелі належать до родини лососевих. Дослідники вважають ці два види пластичними формами, які можуть переходити одна в іншу. Але наразі у карпатських ріках водяться: та сама ендемічна (туводна, автентична — тутешня)  струмкова і так звана райдужна «американка» (Oncorhynchus mykiss). Про озерну достовірних даних немає.

Американську форель завезли до Європи у другій половині XIX сторіччя, вона добре акліматизується, не дуже вимоглива до стану навколишнього середовища, росте швидше і більша за струмкову форель.

Струмкова (в Україні її ще називають строкатою або пстругом) живе тільки у чистих холодних потічках, річках з багатою киснем водою і температурою не більше 18 градусів. Покрита чорними і червоними плямами, а взагалі у забарвленні її шкіри присутні чи не всі веселкові кольори. Хижак. Вага пструга зазвичай не перевищує півкілограма, але в дуже сприятливих умовах може досягти і п’яти кілограмів. Нереститься восени.

 Форель: ловити заборонено знищувати

Парадокси існування

Ловля форелі є чи не вищим пілотажем рибальського мистецтва, і ті, хто зумів хоч одного разу її спіймати, ще довго цим пишаються. Але її вилов у нас заборонений Правилами рибальства, хоча в Червоній книзі України для форелі місця не знайшли. Зате знайшлося — і то почесне місце — в меню майже кожної карпатської колиби. Насправді ресторани і кафе в основному пропонують клієнтам продукт із Данії або Польщі, видаючи його за тутешній, але тією самою струмковою карпатською рибкою теж не нехтують. Тобто, незважаючи на заборону, форель таки ловлять. І не просто десь-якось-інколи, а повсюдно. І, якщо заїжджі рибалки часто відносяться до форелі, а більше — до самого процесу якось обережно або, навіть, поетично, то місцеві мешканці підходять до справи виключно з прагматичного боку — просто «глушать» рибу хлоркою або електричним струмом. Потім її здають у ті ж заклади громадського харчування або цілком відкрито продають проїжджим туристам.

Отже, ловити форель комусь цікаво, а комусь корисно. На неї полюють усі, хто вміє, і як вміє. На заборону особливої уваги не звертають. При цьому форель у Карпатах ще є — навіть у зовсім маленьких потічках і річечках, не кажучи вже про Тису, Прут, Лімницю та інші більші ріки. Але значно менше, ніж років так тридцять тому, коли її можна було бачити просто з мостів через обидві Бистриці в Івано-Франківську. Наскільки довго ця популяція проіснує — тепер сказати важко. Таким чином, у співіснуванні рибалок, браконьєрів, законодавства — з одного боку, а форелі — з іншого, маємо суцільні протиріччя та протиставлення.

Форель: ловити заборонено знищувати

Не зайвим буде нагадати, що між рибалками і браконьєрами існує суттєва різниця, яка часом  обертається на так звані силові контакти. Простіше кажучи, іноді рибалки браконьєрів б’ють (фізично) або відлякують (психологічно). Можна собі уявити ситуацію, коли, витративши на відповідне спорядження сотні доларів і виїхавши далеко від теплого дому, щоби насолодитись рибальською естетикою, ти раптом зустрічаєш біля потічка людину, яка нещадно нищить омріяну то бою здобич десятками штук. Стриматися мабуть важко. Цікаво, що і ті самі спортсмени-рибалки стосовно форелі наразі формально підпадають під категорію браконьєрів. Навіть, якщо ловлять, щоби сфотографувати і відпустити. Скептичний читач прочитає ці рядки і посміхнеться: хіба такі бувають? Відповідаємо: бувають, і то немало, оскільки у полюванні (це не помилка — саме полюванні) на форель процес вважається значно важливішим і цікавішим за кількість і вагу улову. 

 

Інтелектуальне рибальство

Найпопулярніший зараз спосіб ловлі форелі — це нахлист, який у масовому вигляді прийшов до нас із заходу у 90-х роках минулого століття. 

Насправді — достатньо давній спосіб рибальства, адже його вік вимірюється тисячоліттями. Сучасний нахлист відрізняється від інших видів рибальства тим, що вудилище у цьому випадку працює, як хлист — звідси і назва.

Із спорядження: спеціальна вудочка, інерційна котушка, нахлистовий конусоподібний шнур, набір штучних мух-приманок, купа різноманітних рибальських аксесуарів, починаючи від шапки і поляризаційних окулярів до необхідних гумових чобіт-бродників. Оптимальний, відносно недорогий набір обійдеться рибалці доларів так у 500. Далі за якістю й ціною — майже без обмежень, при бажанні та можливостях можна досягти вартості середнього «мерседеса».

Форель: ловити заборонено знищувати

Власне полювання починається з вибору місця, де може бути форель. Рибалки спочатку роздивляються, враховують все: погоду, нависання гілок дерев над водою, чи літає мушка і яка саме, чи виходить риба на поверхню.

Перший закид, перевірка — риба не бере, щось їй не подобається. Ретельно добирають штучну мушку. (Її можна купити у магазині, а можна зв’язати самому з пір’я, але це зовсім непросто. Спеціалісти в’яжуть до 150 видів мушки — для цього потрібні ще й ентомологічні знання, про це пишуть у спеціалізованих журналах і книгах, є навіть клуби із в’язання мушок).

Важливо правильно закинути приманку: мушка має впасти на воду першою (потім шнур), без голосного «хлюпання» і якомога ближче до місця, де має бути риба. До речі, майстри здатні попасти у горнятко з відстані 12-15 метрів. Форель дуже обережна, добре чує і бачить, тому рибалки використовують навіть елементи маскування — камуфляж, спеціальні маски на обличчя. Якщо таки пощастить, то рибу витягують, фотографують і кидають назад у річку. Гачки використовують маленькі (22 розмір, півсантиметра довжиною), тоді риба майже не травмується.

Для форелі температура тіла людини занадто висока, і якщо взяти її руками, риба отримує опіки та серйозний шок. Тому справжні цінителі або роблять це у спеціальних рукавицях, або попередньо охолоджують руки у воді, або намагаються зовсім не торкатися здобичі. Спіймати навіть дві форелі в одному місці майже неможливо. Щоби рибалити далі, потрібно йти вверх по ріці або потічку. За день проходять 12-15 кілометрів...

Звичайно, це дуже коротке і доволі поверхове описання полювання на форель. Докладніше про це пишуть спеціалізовані рибальські видання. І не будемо ідеалізувати рибалок, справжніх чи не справжніх: далеко не всі дотримуються рибальської етики і відпускають форель на волю. Якщо полюєш на пструга, то, як не крути, а все одно порушуєш правила.

Заборонений плід

Виникає питання: заборона на один із найбільш популярних у світі видів рибальства — це добре чи погано? Адже в європейських країнах такого немає. Зате є правила ліцензування і суворий контроль за їх дотриманням. Практикується ловля за принципом «упіймав — відпусти», який вже давно нікого не дивує.

А продукт до столу, велику садкову форель, вирощують дієздатні форельні господарства. (До речі, в Карпатах на сьогоднішній день колишні державні розплідники форелі закриті або ледве дихають, а приватні господарства розводять «американку». Її технологічно вирощувати легше, ніж пструга, але вона поступається у смакових якостях).

Скептик знову посміхнеться і скаже: дозволимо — набіжать, наїдуть і за пару років виловлять геть усе до останньої рибки. Але ловлять і зараз. І судячи з усього, зупинити цей процес практично неможливо. Антична максима підказує, що краще його очолити і скерувати — куди потрібно.

А ще не можна забувати про так званий техногенний вплив. І не тільки на форель, але зараз мова йде саме про рибу. Наприклад. Нереститься форель восени, відкладає зовсім небагато ікри — від 200 до 600 ікринок (верховодка — до 2 тисяч, щука — до 260 тисяч, короп — до 1,7 мільйона). Взимку ікринки «доходять» під якимось камінцем, де риба робить собі «тирло». А інтенсивна розробка лісу нищить форель, образно кажучи, ще в пологовому будинку.

Форель: ловити заборонено знищувати

Після проїзду трелювальної техніки нерестилищами чекати там появи мальків вже не доводиться. У ті часи, котрі зараз згадуються то з ностальгією, то з огидою (залежно від контексту), держлісгоспи були зобов’язані робити з відходів деревини спеціальні перепади (загати) для нересту форелі. А також підтримувати ті ж самі державні форельні господарства. Цікаво, кому це заважало?

Заборонити, звичайно, значно легше, ніж проконтролювати виконання заборони. Тут же згадується відомий вислів про смак забороненого плоду. То, може, обмежений ліцензований дозвіл на любительський вилов форелі міг би врятувати ситуацію? Адже ті, хто справді захоплюється спортивним рибальством, навряд чи пошкодують невелику суму на те, щоби робити це абсолютно спокійно.

Отримані за ліцензії гроші можна було б витратити на системне відновлення популяції струмкової форелі в Карпатах. Бо скоро будемо не тільки їсти форель з Данії та Польщі, а й їздити туди рибалити.

До речі, знавці кажуть, що форель вже навчилася тікати від браконьєрів у важкодоступні місця, де не ходять люди і не рубають ліс. Інстинкт продовження роду штовхає рибу нереститися все вище й подалі від трелювальників і хлопців з електровудочками. Але вище Говерли не втечеш... 

Редакція дякує за допомогу в підготовці матеріалу Тарасу БОДНАРЧУКУ

(магазин рибальського спорядження «Шаман», тел.: (0342) 77-94-04)

та Ростиславу ПОЛІВЧАКУ  (Всеукраїнська рибальська газета «Клює!», тел.: (0342) 77-75-85)

текст: Андрій ФІЛІППСЬКИЙ, фото: Руслан КОЦАБА, Тарас ДУТКА

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання