Віримо в казку

Віримо в казку

День Святого Миколая дає нам можливість хоч один день побути дітьми. Маленькими ми писали листи доброму чарівникові й клали їх на підвіконня, щоби пташки чи ангели попрацювали поштарями. А потім намагалися не заснути і не пропустити той момент, коли Миколай постукає у двері. Це ніколи не вдавалось, але подарунки завжди з'являлися вчасно.

Віримо в казку Нинішні діти обговорюють у школах комп'ютерні ігри та паролі до нових ігрових рівнів. Сперечаються, які марки автомобілів найкращі. Останнім часом малі українці добре орієнтуються навіть у прізвищах вітчизняних політиків. І все ж вірять у казку...

Як діти готуються до дня Святого Миколая? За що люблять Чудотворця і чого від нього чекають? Щоби почути це від самих дітей, ми побували у п'ятому класі однієї з івано-франківських шкіл.

Оленка, маленька розсудлива відмінниця, поважає Миколая за справедливість, за те, що він приносить подарунки тільки чемним дітям. Мама часто розповідала їй про чуда, які творив святий у минулому, і дівчинка уявляє його добрим дідусем з сивою бородою та лагідною посмішкою. У своєму листі вона не просила нічого особливого, бо добре розуміє, як важко Чудотворцю виконувати стільки замовлень. Про що писала — не сказала, але обмовилася, що подарунок має бути яскравим і обов'язково з ласощами. Під великим секретом Оленка зізналася, що і сама приготувала для Миколая маленький пакуночок і тепер ніяковіє від власної сміливості. А ну, як подарунок не сподобається?!

«У Миколая вистачить дарунків для всіх дітей світу, і хто би що не просив — одержить, — точно знає Тарас. — Раніше святий підкидав гроші бідним людям під двері або через кватирку, а тепер кладе подарунки дітям під подушку. Якщо пакунок великий і не вміщається туди, святий тихенько, щоби не розбудити, кладе його на стільчик біля ліжка. Коли має прийти Миколай, я завжди довго не сплю і чекаю. Але жодного разу мені не вдалося побачити святого або хоч почути, як зариплять вхідні двері. Було б цікаво на нього подивитись. На образках, які нам роздавали в церкві, Миколай серйозний, навіть суворий, та я знаю, що він дуже любить дітей і тварин».

У Яринки хворіє молодший братик, тому вона у своєму листі не просила подарунків, а тільки здоров'я для малого Віталика та всієї родини. Бабуся розповідала дівчинці, що Миколай особливо прославився лікуванням хворих і спасінням тих, хто потрапив у біду. Щоби бути впевненою, що прохання дійде за призначенням, Яринка віднесла листа до церкви і віддала черниці.

Миколка, дуже спортивний та впевнений у собі хлопець, здивував оригінальним твердженням: «Миколай має цілу купу різок для нечемних дітей. Неслухняні, ті, хто погано поводиться і не хоче вчитися, обов'язково отримають чорну різку. Було б несправедливо, якби подарунки отримували всі: і чемні, і нечемні. Я дуже люблю грати у футбол і попросив у святого новий м'яч. Думаю, що він мене послухає, бо це моє найбільше бажання. Цікаво, як м'яч влізе під подушку?».

Оксанка написала вірш про святого Миколая і сподівається хоч на маленький подарунок. Вважає, що була не дуже слухняною і свята чекає з тривогою. Але, попри все, завзято посперечалася з Женею, котрий сказав, що Миколай приходить тільки до українських дітей. На її думку, він має багато помічників у всьому світі й не відрізняє дітей за національністю. А з неба спускається по срібній вервечці разом з ангелятами, які несуть із собою величезні міхи з подарунками. °х має вистачити на всіх.

А ось Настуся на запитання, що вона написала у своєму листі, відповіла: «Для чого писати? Сніг ще не випав, і сани з неба не зможуть проїхати по землі».

Чекаємо снігу, нового року, нового щастя для наших дітей, для нас, для України...

Галина Філіпова

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання