GPS: нові горизонти в туристичній справі

GPS: нові горизонти в туристичній справі

GPS: нові горизонти в туристичній справі

 

Донедавна ці екзотичні пристрої навігації зацікавлення в карпатських туристів не викликали. Колорит наших «диких» гір не передбачав такої розкоші в орієнтуванні. Крім того, років п'ять тому захмарна ціна, відсутність пристрою на ринку та труднощі з картографічним матеріалом зовсім не сприяли поширенню GPS. Однак часи змінюються: техніка дешевшає, карти розробляються і GPS-приймачі починають посідати чільне місце серед обов'язкового спорядження в серйозних гірських походах.

GPS: нові горизонти в туристичній справі Що воно таке?

За часів першої війни в Іраку американські ВМФ під егідою Міноборони США запустили в експлуатацію систему глобальної сателітарної навігації NAVSTAR, аби влучніше потрапляти ракетами в ціль. Сама абревіатура GPS (global positional system/satellite) була введена для позначення принципово нового стандарту комунікації. А перший апарат запустили у 1978 році, коли про комерційне використання такої системи ніхто й гадки не мав. Але її зручність «розкусили» всі. У відповідь СРСР запустив власну систему «зоряних війн» ГЛОНАСС, яка, на відміну від американської, досі залишається закритою для простих смертних. За приблизними розрахунками, вона обійшлася державі у 15 млрд. доларів. Системи відкривали нові можливості перед військовими — здатність визначення власного місцезнаходження і дистанційного керування безпілотними об'єктами.

Приблизно з початку 1980-х років починається комерційна ера використання стандарту GPS. А перші фірми-виробники (Garmin, Magellan) «відвойовують» доступ до каналів системи і починають налагоджувати виробництво пристроїв-приймачів.

Як воно працює?

Комплекс GPS складається з понад 25 діючих супутників, що обертаються навколо планети на висоті в середньому 15 000 км, ряду наземних підсилюючих станцій та власне приймачів.

Супутники на орбітах розташовані так, щоб у будь-який час і в будь-якій точці земної кулі на небосхилі їх було достатньо для навігації. Приймач GPS сканує радіоефір на частотах 1,2 і 1,5 ГГц, виявляє всі можливі супутникові сигнали і на основі часових затримок, визначених за допомогою високоточних атомних годинників, встановлює відстань до сателіта і відповідно — власне розташування на земній кулі у трьохвимірному просторі з отриманням координат X, Y та висоти Z. Ці дані конвертуються процесором пристрою в градуси, мінути та секунди, які й співставляються з картою.

Для перевірки роботи навігатора здійснений невеличкий тест-драйв: неподалік Святошинського озера в Києві знайшли землянку, яку зафіксували в пам'яті приймача як дорожню мітку. Від цього орієнтиру за довільним маршрутом відійшли на один кілометр. Шлях «запам'ятав» GPS. Зав-дання полягало в тому, щоби з допомогою GPS-компасу повернутися до землянки.

Заради справедливості зазначимо ще декілька цікавих деталей. Виробник пристрою заявляє про точність у межах 15 м (95%). Однак на практиці виявляється, що в більшості випадків похибка наближається до 100 м (навіть, якщо сам пристрій і покаже цифру 5 м). Але навіть ста метрів вистачає, аби відновити втрачену орієнтацію.

Отже, підсумки. Землянку проминути не вдалося. Але знайти у полі пачку цигарок за допомогою GPS-навігатора буде проблематично. Якщо ж мова йде про більш крупні об'єкти-орієнтири (колиби, тури, озера тощо) — ви легко їх знайдете.

З неба на землю: переходимо до практики

В читача може виникнути питання, що нового пропонує цей вид зв'язку аби витрачати немалі гроші (150-500 доларів залежно від моделі)? Чи варто стільки платити, аби замінити традиційні компас, карту і досвід по орієнтуванню? Відповім зразу: на перспективу — варто. Вже не за горами часи, коли приймачі сателітарного зв'язку будуть вмонтовувати в стандартні годинники та мобільні телефони (в дорогих моделях таке вже практикується). Жодна альпіністська експедиція в Гімалаї, на Памір чи Кавказ не обходиться без GPS-навігатора. І навіть в Карпатах — у другому за складністю орієнтування районі на території колишнього СРСР — його присутність доречна.

Garmin ETrex Vista можна назвати одним із найвдаліших пристроїв у своїй ціновій категорії. Саме з цим пристроєм у поході на прикордонну Яровицю в червні 2004 року пов'язаний наш перший карпатський досвід використання GPS.

Розглянемо можливості приймача GPS на прикладі моделі Garmin ETrex Vista

Що може:

- Визначити місцезнаходження користувача у будь-якій точці земної кулі

- Показати місцезнаходження на географічній карті

- Визначити ряд статистичних даних подорожі (швидкість руху в різних площинах, висоту над рівнем моря, атмосферний тиск, відстань до об'єктів, час зупинок, азимут, курс тощо)

- Показати діаграму перепаду висоти пройденої ділянки

- Виміряти площу території

- Визначити сторони світу

- Документувати маршрут мандрівки, фіксувати поточне розташування з прив'язкою до орієнтирів у вигляді дорожніх міток (waypoints)

- «Провести» туриста за попередньо накресленим вручну або за допомогою спеціальних програм маршрутом і при необхідності допомогти повернутися тією ж дорогою назад

- Не дати проґавити потрібний поворот, орієнтир, залишений наплічник, стежку (за умови попереднього внесення їх у пам'ять)

- Схематично показати розташування Сонця і Місяця на небесній сфері, визначати їх схід та захід у будь-який час (це особливо актуально взимку за умов короткого світлового дня).

Що не може:

- Вирішити за вас, куди податися на наступні вихідні

- Розрахувати оптимальний набір спорядження

- Оперативно поміняти маршрут на більш цікавий або «зрізати» основний за несприятливих обставин

- Викликати рятувальників чи повідомити їх про ваше місцезнаходження (оскільки є лише приймачем).

Нюанси

Енергоспоживання

Пристрій отримує щосекундні сигнали з об'єктів, розташованих на великій відстані від поверхні землі і його робота передбачає цілу низку складних розрахунків. А це енергоємкі процеси. Хоч виробник рекомендує використовувати «пальчикові» батарейки АА, на обіцяні 12 годин їх не вистачає. У тривалі мандрівки варто брати акумулятори ємністю не менше 2000 мА/год. Бажано з кількома запасними комплектами. І вмикати приймач лише тоді, коли орієнтування звичним способом втрачає свій сенс.

Безперешкодна видимість неба -

обов'язкова умова отримання сигналів з космосу. Це означає, що під землею, в приміщенні, в густому тумані або лісі, в авто, в палатці стеження за супутниками неможливе. Адже сателітарний сигнал є високочастотною радіохвилею, за природою схожою до сонячного променя. Відповідно робота через прозоре і чисте скло, хмарне небо і негустий ліс не є критичною для навігації. GPS-приймач не допоможе визначити місцезнаходження у вузькій ущелині, тому що для роботи йому потрібен зв'язок щонайменше з трьома супутниками.

Висока вартість картографічного матеріалу

У Garmin ETrex Vista вмонтована базова трикілометрова карта світу. Вона слабо деталізована, представлена загальною гідрографією (океани, моря, великі озера і річки), столицями і крупними містами. Донедавна дістати якісні і детальні карти було справжньою проблемою для нашого споживача. Однак тепер в Україні є фірма ТОВ «Аероскан», офіційний представник виробника Garmin Ltd., а також ексклюзивний виробник карт по Україні для GPS (їхня продукція — карти України (2 км/см), Києва, Львова, Донецька, Одеси, Дніпропетровська (100 м/см). Коштують вони від 200 до 500 грн. Але, на жаль, кожна нова завантажувана карта стирає всі попередні, і продаються вони лише за умови «прошивки» на місці. Пристрій комплектується 24 Мб енергонезалежної флеш-пам'яті та кабелем для з'єднання з комп'ютером через послідовний порт.

Настройка магнітного компасу

Необхідна після кожної заміни джерела живлення. Процедура калібрації досить незвична: потрібно здійснити два повільних оберти навколо своєї осі. Причому, коли надто швидко або повільно крутитись — прилад одразу «протестує».

Законодавча прогалина з реєстрацією пристроїв

Наразі достеменно невідомо, чи потребує офіційного дозволу використання навігаторів. Залишається покладатися на принцип «що не заборонене — те дозволене».

Часовий пояс

Виставляти в настройках час за позначкою «Київ» не рекомендуємо: вмонтований годинник, хоч і синхронізується при з'єднанні з атомним супутниковим, але мінусує одну годину. Виставляйте його вручну або на «Хельсінкі».

Умовна водонепроникність

Не радимо мандрувати з GPS-приймачем під водою. Але, якщо пристрій випадково потрапить у воду або під дощ — то це не страшно.

Працюємо зі зручностями

Наостанок кілька слів про програмне забезпечення. Важливим доповненням в роботі GPS-приймача є кишеньковий комп'ютер з програмою Ozi-Explorer. Вона допомогає прокладати маршрути, розташовувати дорожні мітки на поворотах та орієнтирах і завантажувати їх у пам'ять.

Примітка: доступні в інтернеті радянські генштабівські кілометрівки прописані в геодезичній системі координат Пулковської обсерваторії 1942 року. Цю систему Ґармінівські приймачі, що працюють на WGS (World Geodetic Survey), не підтримують. В інтернеті  можна знайти поради мережевих ентузіастів для адаптації навігатора до даної системи координат. Відмінність між Пулково і WGS значна — 100-150 м.

Автор статті бажає всім успіхів орієнтування в мандрівках і застерігає: до всього доброго швидко звикаєш, але жоден комп'ютер не замінить голову. Не забуваймо її «вмикати».

Юрій Гудима

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Посилання